Ухвала суду № 64307537, 22.12.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

22.12.2016 Справа №461/1228/15-к

Провадження № 1-кп/607/655/2015

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Воробель Н.П.,

суддів Кунця С.В. та Базана Л.Т.,

при секретарі Зубко О.Я.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012360050000046 від 22 листопада 2012 року, щодо: ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_3, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України,

за участі:

прокурора Чапаєва Р.В.,

захисника ОСОБА_4,

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

встановив:

згідно вимог абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України судом на обговорення поставлено питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою.

Продовжений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2016 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінчується о 00 год. 00 хв. 23 грудня 2016 року.

Завершити судовий розгляд до закінчення вказаного строку не є можливим, зважаючи на неявку потерпілих.

Прокурор клопоче про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою за наявністю до цього підстав.

Захисник, підтриманий обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просить змінити їм запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, мотивуючи тим, що: вони уже тривалий час перебувають під вартою, прокурор бездіє і не вживає належних заходів щодо забезпечення явки в судове засідання потерпілих та свідків, у звязку з чим судовий розгляд відкладається; у ОСОБА_1 погіршився стан здоровя, а тому вона потребує лікування, що в умовах СІЗО неможливо; ОСОБА_2 є єдиним годувальником в сімї, відсутність у нього права вільно пересуватись негативно позначається на фінансовому становищі його родини.

Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала сторону захисту.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали з цього питання, приходить до висновку, що на даний час у кримінальному провадженні виникли та стали достатніми підстави для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які тримаються під вартою, на більш м'який, а тому в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останніх слід відмовити за його безпідставністю, а клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу слід задовольнити з наступних міркувань:

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Прокурор не довів того, що жоден із більш мяких запобіжних заходів на даний час не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і не надав доказів цього.

У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі Конвенції), кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Згідно з ст. 5 Конвенції та, як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 60 свого рішення в справі «Єлоєв проти України», після спливу певного проміжку часу судового розгляду навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання обвинуваченого під вартою.

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинувачених.

Суд вважає, що подальше перебування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_5 під вартою буде суперечити Конвенції, оскільки час, який вони знаходяться під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час ще не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

Таким чином, враховуючи викладене, а також стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, особи обвинувачених, суд вважає неможливим збереження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою.

Водночас суд вважає, що з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: спробам обвинувачених переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно застосувати запобіжний захід. Таким запобіжним заходом на думку суду є домашній арешт, цілодобово. Також, суд вважає за доцільне покласти на обвинувачених обовязки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно доставити до місця їх проживання, де встановити електронний засіб контролю і звільнити з-під варти.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд,

ухвалив:

у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заборонити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишати житло по місцю проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, цілодобово.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 такі обовязки: прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання до органів внутрішніх справ України свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, утримуватись від спілкування з усіма потерпілими в даному провадженні та свідками, зазначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, носити електронний засіб контролю.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заборонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишати житло по місцю проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, цілодобово.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обовязки: прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання до органів внутрішніх справ України свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, утримуватись від спілкування з усіма потерпілими в даному провадженні та свідками, зазначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали до 00 год. 00 хв. 19 лютого 2017 року.

Після оголошення ухвали, негайно доставити до місць проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і звільнити з-під варти.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити в ГУНП у Львівській області та ГУНП у Івано-Франківській області - для скерування до відповідних структурних підрозділів для виконання.

Повний текст ухвали буде оголошено 27 грудня 2016 року о 09 год.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддяОСОБА_6