Ухвала суду № 64305700, 25.01.2017, Василівський районний суд Запорізької області

311/135/17

25.01.2017 Номер справи 311/135/17

Номер провадження 1-кс/311/32/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м. Василівка Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., при секретарі Осінцевій Л.А., за участю прокурора Сваткова О.В., слідчого СВ Василівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1, розглянувши клопотання, погоджене з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 1) 06 червня 1990 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 215-3 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.43 КК України частково приєднано невідбутий строк покарання по вироку від 05.05.1989 року та остаточно визначено покарання 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнення 16.10.1992 з Бердянської ВК Запорізької області № 77 по відбуттю строку покарання; 2) 06 жовтня 1993 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 141, ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі з додатковими заходами: конфіскація майна та лікування від наркотиків. Звільнення 02.04.1997 з Синельниківської ВК Дніпропетровської області №94 по відбуттю строку покарання; 3) 17 липня 1997 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 140, ч.3 ст. 140, ч. 2 ст. 196-1, ст. 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з додатковими заходами: конфіскація майна. Звільнення 02.04.1997 з Синельниківської ВК Дніпропетровської області №94 по відбуттю строку покарання; 4) 05 серпня 1999 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ст. 102 КК України до 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК України частково приєднано покарання невідбутого строку по вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя та призначено остаточне покарання 3 роки позбавлення волі. Звільнення 25.05.2002 з Софіївської ВК Запорізької області № 55 по відбуттю строку покарання; 5) 23 грудня 2002 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнення 24 червня 2004 року з Каменської ВК Запорізької області № 101, вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 червня 2004 року, ст. 81 КК України, невідбутий строк покарання 4 місяці 4 дні; 6) 07 липня 2005 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання по вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2005 та визначено остаточне покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнення 25 червня 2009 року з Софіївської ВК Запорізької області № 55 по відбуттю строку покарання; 7) 21 квітня 2005 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 8) 26 травня 2010 року Василівським районним судом запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 395, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнення 01 березня 2013 року з Каменської ВК Запорізької області № 101 по відбуттю строку покарання; 9) 11 вересня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; 10) 22 жовтня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі; 11) 25 листопада 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання по вироку Василівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року та остаточно визначено покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі; 12) 17 грудня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим по вироку Василівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2013 року призначено остаточне покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнення 17 червня 2016 року з Софіївської ВК Запорізької області № 55 (судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена),

24 січня 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

В С Т А Н О В И В :

25 січня 2017 року слідчий СВ Василівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з клопотанням, яке погоджене з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3.

У поданому клопотанні слідчий зазначає, що ним здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080190002604 від 07 грудня 2016 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення проти власності, при наступних обставинах: 07 грудня 2016 року, близько 10 години, в селі Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого мешкання ІНФОРМАЦІЯ_4, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, повторно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, висловив прохання ОСОБА_4 передати йому для тимчасового користування паяльник «Дніпро-М ПТ90», вартістю 400 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_5 з обіцянкою своєчасного її повернення, чим переконав її в правильності своїх дій та доцільності передачі йому вказаного вище майна. В подальшому після отримання для тимчасового користування паяльник «Дніпро-М ПТ90», ОСОБА_3 продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, по вказаним вище мотивам та за вказаною вище метою, не маючи подальшого наміру повертати паяльник «Дніпро-М ПТ90», заволодів вищевказаним майном та продав його ОСОБА_6, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 400 гривень.

Крім того, 10 січня 2017 року, приблизно о 16-00 годині, ОСОБА_3, знаходячись в одному із вагонів приміської електрички сполученням «Пришиб-Запоріжжя», діючи з прямим раптово виниклим умислом, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, таємно, повторно, шляхом вільного доступу з бокового правого карману куртки у потерпілого ОСОБА_7, заволодів мобільним телефоном марки «Sumsung GT-E1232B», вартістю 200 гривень 00 копійок, з сім карткою абонента мобільного зв?язку «Київстар» №+380686102165, вартістю 50 гривень 00 копійок, після чого зник разом з викраденим майном, тим самим заподіяв ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 250 гривень 00 копійок.

Крім того, що 18 січня 2017 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в селі Верхня Криниця, по вулиці Вокзальній, напроти домоволодіння №24, Василівського району, Запорізької області, діючи з прямим раптово виниклим умислом, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, відкрито, повторно, шляхом ривку у потерпілого ОСОБА_8, заволодів вакуумними навушниками «Sony», вартістю 50 гривень, та барсеткою марки «Numanni», вартістю 300 гривень, в якій знаходилась сім картки абонента мобільного зв?язку «Лайфселл», вартістю 50 гривень 00 копійок, грошові кошти в сумі 3 гривні 45 копійок, пачка цигарок «Прилуки», вартістю 16 гривень, звязка ключів в кількості 5 штук, які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, та пластир, який не представляє матеріальної цінності для потерпілого, після чого пішов разом з викраденим майном, тим самим заподіяв ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 419 гривень 45 копійок.

24 січня 2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Обґрунтована підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: показами свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що її брат ОСОБА_3 07.12.2016 року взяв покористуватись паяльник який належить співмешканцю ОСОБА_5 та в той же день продав його; показами свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 07.12.2016 року невідомий чоловік продав йому паяльник; протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_6, який вказав на фотознімок із зображенням підозрюваного ОСОБА_3 котрий 07.12.2016 року продав йому пальник; показами потерпілого ОСОБА_7 який пояснив, що 10.01.2017 року, коли він їхав на електричці додому, познайомився з чоловіком на імя ОСОБА_3 з котрим сидів в одному купе, після того як останній вийшов на станції виявив пропажу свого мобільного телефону; показами свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що 12.01.2017 року, невідомий чоловік продав їй мобільний телефон «Самсунг Дуос», білого кольору. року невідомий чоловік продав йому паяльник; протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 яка вказав на фотознімок із зображенням підозрюваного ОСОБА_3 котрий 12.01.2017 року продав їй мобільний телефон «Самсунг Дуос», білого кольору; протоколом огляду за участю свідка ОСОБА_9 яка добровільно видала мобільний «Самсунг Дуос», білого кольору, ІМЕІ:359853/04/290049/7 котрий вона купила у невідомого чоловіка 12.01.2017; протоколом огляду за участю ОСОБА_3 який добровільно видав сім карту мобільного оператору «Київстар» №+380686102165 котра знаходилась в мобільному телефоні «Самсунг Дуос», білого кольору, викрадений ним 10.01.2017 року у чоловіка на імя ОСОБА_7 перебуваючи електричці; показами потерпілого ОСОБА_8, який пояснив, що 18.01.2017 року приблизно о 14:00 годині в с.Верхня Криниця, чоловік на імя ОСОБА_3, знаходячись на дорозі напроти свого будинку зірвав з його плеча барсетку с навушниками, під час того як його знайомий на імя ОСОБА_8 в ході словесного конфлікту з ним наніс один удар по сідницям та один удар в плече; протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 який вказав на фотознімок із зображенням підозрюваного ОСОБА_3 котрий 18.01.2017 року приблизно о 14:00 годині в с.Верхня Криниця, знаходячись на дорозі напроти свого будинку зірвав з його плеча барсетку с навушниками, під час того як його знайомий на імя ОСОБА_8 в ході словесного конфлікту з ним наніс один удар по сідницям та один удар в плече; показами свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 18.01.2017 року приблизно о 14:00 годині в с.Верхня Криниця, його знайомий ОСОБА_3, знаходячись на дорозі напроти свого будинку зірвав з плеча невідомого чоловіка барсетку с навушниками, під час того як він в ході словесного конфлікту з останнім наніс один удар по сідницям та один удар в плече; показами свідка ОСОБА_11, який пояснив, що 18.01.2017 року приблизно о 14:00 годині в с.Верхня Криниця, його знайомий ОСОБА_3, знаходячись на дорозі напроти свого будинку зірвав з плеча невідомого чоловіка барсетку с навушниками, під час того як його знайомий на імя ОСОБА_10 в ході словесного конфлікту з ним наніс один удар по сідницям та один удар в плече; протоколом огляду місця події за участю ОСОБА_8О та ОСОБА_10, в ході якого останній добровільно видав плеєр, барсетку та навушники котрі 18.01.2017 року приблизно о 14:00 годині в с.Верхня Криниця, його знайомий ОСОБА_3, знаходячись на дорозі напроти свого будинку зірвав з плеча невідомого чоловіка та залишив на території його подвіря; показами підозрюваного ОСОБА_3 в ході якого, підозрюваний повністю визнав свою вину у вчиненому злочину.

Слідчий на обґрунтування поданого клопотання зазначає, що ОСОБА_3 неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за вчинення яких у встановленому законом порядку не зняті і не погашені, що свідчить про небажання ОСОБА_3 стати на шлях виправлення та перевиховання. Крім того, ОСОБА_3. обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, відповідальність за які, згідно ч.2 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від пятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до пяти років, або позбавленням волі до трьох років, згідно ч.2 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до пяти років або позбавленням волі на той самий строк, згідно ч.2 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, що дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 перебуваючи на волі схильний до переховування від правоохоронних органів та суду з метою ухилення від покарання за вчинені злочини. З урахуванням тяжкості злочину, особи підозрюваного ОСОБА_3, який офіційного місця роботи не має, будь-якою суспільно корисною працею не займається, не одружений, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має. Крім того, згідно вимоги про судимості, ОСОБА_3 є особою неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів. Злочинна діяльність для ОСОБА_3 стала промислом та єдиним джерелом існування, що вказує на обґрунтований ризик вчинити ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення проти власності, вважає, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів (звільнився з місць позбавлення волі 17 червня 2016 року), не маючи постійного офіційного працевлаштування, знову вчиняє нові корисливі злочини, що свідчить про те, що злочинна діяльність для ОСОБА_3 стала промислом та єдиним джерелом для існування. Вбачається, що перебуваючи на свободі з більш мяким запобіжним заходом ніж тримання під вартою ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення корисливого характеру з метою покращення свого майнового становища.

Крім того, на теперішній час у Василівському районному суді на розгляді по суті перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, в межах якого до нього запобіжний захід не застосовано. Проте, застосування такого запобіжного заходу не змогло забезпечити належної поведінки ОСОБА_3, оскільки ним знову вчинено умисні кримінальні правопорушення.

Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Будь-які тяжкі захворювання, що перешкоджають триманню ОСОБА_3 під вартою, а також інші обставин, що перешкоджають обранню йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні.

Як зазначено слідчим у клопотанні, жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З метою уникнення вказаних ризиків і забезпечення виконання процесуальних рішень у відношенні підозрюваного ОСОБА_3, слідчий вважає неможливим застосування щодо нього більш мякого запобіжного заходу, а тому слідчий просить суд застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється. Відповідно до вимог ст.108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання за викладеними у ньому підставами та вважають, що підозрюваний ОСОБА_3, будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, та, не маючи стійких соціальних звязків, ніде не працюючи може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до шести років.

Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, просить обрати відносно нього більш мякий запобіжний захід. Не пов'язаний з триманням під вартою, зобовязується за першим викликом зявлятися до слідчого та суду.

Вислухавши слідчого та прокурора, які підтримали заявлене клопотання та просять його задовольнити за підставами, викладеними у клопотанні, підозрюваного ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення клопотання слідчого та дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, приходжу до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, виходячи з наступних підстав.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Відповідно до норм ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого та ОСОБА_6 з реєстру досудових розслідування, складеного станом на день розгляду клопотання, ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, який кваліфікується як: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, за ч. 2 ст. 185, який кваліфікується як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за ч. 2 ст. 186 КК України, який кваліфікується як: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши пояснення підозрюваного, слідчого, думку прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з вимогами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Таким чином, при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_3О кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України) та п.2 ч.1 ст.194 КПК України, (наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: наявний ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення, оскільки на теперішній час ОСОБА_3 ніде не працює, постійного джерела прибутку та регулярного доходу він немає, а враховуючи відсутність на даний час у підозрюваного постійного джерела прибутку та регулярного доходу, тому суд вважає що на теперішній час є в наявності ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за вчинення яких у встановленому законом порядку не зняті і не погашені, що свідчить про небажання ОСОБА_3 ставати на шлях виправлення та робити для себе певні висновки. Крім того, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень середньої тяжкості та тяжкого кримінального правопорушення. З урахуванням тяжкості злочинів, особи підозрюваного ОСОБА_3, який вчинив корисливі злочини, на теперішній час ніде не працює, постійного джерела прибутку немає, утриманців немає, стійких соціальних звязків немає, тому суд вважає, що є в наявності ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України: підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів (звільнився з місць позбавлення волі 17 червня 2016 року року), не маючи постійного офіційного працевлаштування, знову вчиняє нові корисливі злочини, що свідчить про те, що злочинна діяльність для ОСОБА_3 стала єдиним джерелом для існування та вбачається, що перебуваючи на свободі з більш мяким запобіжним заходом, аніж тримання під вартою, ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення корисливого характеру з метою покращення свого майнового становища.

Крім того, як повідомлено слідчим та підозрюваним ОСОБА_3 дані обставини не оспорюються, на теперішній час у Василівському районному суді на розгляді по суті перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, в межах якого до нього запобіжний захід не застосовано.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Таким чином, при розгляді клопотання прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення); та п.п.1,3,5(наявність ризику, передбаченого ст.177 КПК України переховуватися від органу досудового розслідування та суд, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення) ч. 1 ст.194 КПК України,

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст.177, 178, 179, 194 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, вік, дані про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177КПК України, а також те, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім, тому суд приходить до висновку, що обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за скоєний злочин та запобіганню вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Крім того, як вбачається з доданих до клопотання про обрання запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, тому суд вважає необхідним клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком до 60 днів.

Будь-яких документів про наявність медичних протипоказань утримання на даний час підозрюваного ОСОБА_3О в умовах ізоляції, в ході розгляду клопотання суду не надано.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 48000 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими; 5) не відвідувати місце вчинення злочинів.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст.40,131,132,176-178,183,184,194,492 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Підозрюваного ОСОБА_3 взяти під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою відраховувати з часу проголошення цієї ухвали з 17 годин 30 хвилин 25 січня 2017 року.

Термін дії ухвали закінчується о 17 годині 30 хвилин 25 березня 2017 року.

Розмір застави визначити в межах 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 48000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок № 37311050000607 ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015, призначення платежу - обов'язково зазначати інформацію про ухвалу судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ підозрюваного).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими у даному провадженні;

5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Василівського районного суду Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити слідчому Василівськоого ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів.

Термін дії ухвали закінчується 25 березня 2017 року.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб та копію ухвали слідчого судді невідкладно вручити підозрюваному ОСОБА_3, учасникам провадження та направити до Вільнянського слідчого ізолятора Запорізької області для відома.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_12