Ухвала суду № 64305669, 25.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1451/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Кондора Р.Ю., Джуга С.Д.

за участю секретаря Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Свалявської міської ради на рішення Свалявського районного суду від 18 серпня 2016 року по справі за позовом Свалявської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди,

встановила:

У липні 2016 року Свалявська міська рада звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди.

Даний позов обґрунтовано тим, що 29.01.2014 року Свалявською РайССТ згідно договору купівлі-продажу відчужено ОСОБА_2 будівлю ресторану Полонина за адресою м. Свалява, вул. Головна, 66. Даний обєкт розташований на земельній ділянці площею 0,0562 га, яка на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Сваляваі та с. Драчино. Однак, відповідачем у порушення норм земельного законодавства України, право користування земельною ділянкою належним чином не оформлено. Згадане нерухоме майно відповідачем 18.02.2015 року подаровано згідно договору дарування своїй доньці ОСОБА_3

Так як, за час перебування ресторану Полонина у власності відповідача (з 29.01.2014 р. по 17.02.2015 р.), останнім не сплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою, позивач вважає, що йому заподіяно збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 17 008,95 грн.

Відповідно до рішення виконкому Свалявської міської ради від 19.04.2016 року № 128, створено постійну діючу комісію з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, якою й розраховано суму збитків, заподіяних ОСОБА_2

Також зазначив, що вжиті Свалявською міською радою заходи досудового врегулювання з відповідачем спору не досягли бажаного результату, оскільки письмове звернення від 08.06.2016 року про необхідність сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, відповідачем залишено без відповіді.

Рішенням Свалявського районного суду від 18 серпня 2016 року в задоволенні даного позову, відмовлено.

На дане рішення Свалявська міська рада подала апеляційну скаргу в якій просить, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на неповне зясування обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, указує, що бездіяльність відповідача щодо оформлення права користування земельною ділянкою є протиправною, чим і було заподіяно збитків. Посилається на правовий висновок ВСУ від 28.01.2015 року по справі №5023/3993/12.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи і підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19.04.2016 року № 128 створено постійну діючу комісію з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, (а.с. 8).

Згідно довідки-розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, такі заподіяні відповідачем позивачеві на суму 17008,95 грн., (а.с. 10).

08.06.2016 року листом №869/02-9 міська рада повідомила відповідача про необхідність відшкодування заборгованості в розмірі 17008,95 грн. за фактичне користування земельною ділянкою в м. Свалява по вул. Головній, 66 за період з 29.01.2014 р. по 17.02.2015 р., (а.с. 15).

За нотаріально-посвідченим договором дарування нерухомого майна від 18.02.2015 р., нерухоме майно ресторан Полонина подароване відповідачем своїй доньці ОСОБА_3, (а.с. 16-19). З даного договору слідує, що відповідач ОСОБА_2 був власником ресторану «Полонина» на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, нормами ЗК України.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас, відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому слід брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Та ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування землею площею 0,11 га., серії ІІ-ЗК № 001929 від 04.03.1997 року, який видано Свалявській РСС та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 58, (а.с. 42-44). Ресторан Полонина розміщений на даній земельній ділянці.

Зі змісту п. 21 Договору дарування нерухомого майна від 18.02.2015 року, вбачається, що ресторан Полонина розміщений на земельній ділянці площею 0,0562 га., виділеній у користування для будівництва та обслуговування обєктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за Кадастровим номером 2124010100:004:0068, (а.с. 17).

За правилами частин 1, 2, 5 і 6 ст. 120 ЗК України - у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Також у ст. 377 ЦК України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Виходячи з даних норм, слід зазначити, що при укладення 29.01.14р., між Свалявською РСС та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу нерухомого майна, до останнього як до нового власника будівлі ресторану Полонина перейшло право користування на земельну ділянку, на якій вона розміщена, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, на умовах оренди, переходить до фізичної особи у разі набуття права власності на будівлю за умови, коли така особа не може мати у власності земельну ділянку, ч. 5 ст. 120 ЗК України.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 не може мати у власності земельну ділянку на якій розміщена будівля ресторану Полонина, а тому, лише на умовах оренди в користування до нього може перейти така земельна ділянка.

У судовому засіданні, представник ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4, пояснив колегії суддів, що земельна ділянка площею 0,0562 га. перебувала у користуванні Свалявської РСС до моменту вилучення такої від останньої, що мало місце на підставі рішення від 23.12.2016 року Свалявської міськради. Та до цього часу, Свалявська РСС сплачувала земельний податок.

Крім цього, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення як позивачем так і відповідачем хоч якихось дій спрямованих на укладення договору оренди земельної ділянки за наявності для того правових підстав.

На думку колегії суддів, вказане свідчить, що позивачем не доведено наявність протиправної поведінки з боку відповідача, як обовязкового елементу, необхідного для відшкодування збитків.

Окрім зазначеного, постановою КМ України від 19.04.1993 року № 284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок).

Відповідно до частини 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Частина 2 Порядку закріплює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Так у частині 3 Порядку зазначено, що відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Разом із тим, м. Свалява не являється містом обласного значення, а тому, висновки та розрахунки, які складені відповідною комісією, визначеною згідно рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради не можуть бути визнані належними та допустимим доказами, оскільки зазначена комісія створена поза межами компетенції Свалявської міської ради.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову.

При цьому посилання апелянта на правовий висновок ВСУ від 28.01.2015 року по справі №5023/3993/12 не може братися до уваги, оскільки фактичні обставини по даній справі є іншими. По-перше, обовязок укладення та оформлення договору оренди був покладений безпосередньо на відповідача (власника нерухомого майна) згідно рішення міської ради, укладеного безпосередньо на його користь, яке було доведено до його відома та є обовязковим до виконання. По-друге, у вказаній справі субєкт звернення є належним (м. Харків є містом обласного значення).

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, у звязку із чим апеляційна скарга, згідно ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без мін.

Приймаючи до уваги наведене та керуючись приписами статей 307, 308, 313, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу Свалявської міської ради відхилити.

Рішення Свалявського районного суду від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили.

Суддя-доповідач

Судді