Ухвала суду № 64303179, 24.01.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/13614/16-ц Головуючий в І інстанції: Єпішин Ю.М.

Номер провадження: №22-ц/791/318/17 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_1

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про відновлення втраченого судового провадження, зобовязання вчинити певні дії, сплатити понесені збитки та погасити витрати, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду із позовною заявою про відновлення втраченого судового провадження, зобовязання вчинити певні дії, сплатити понесені збитки та погасити витрати.

Вважав, що справа №2-1167 від 21.05.2009 року на підставі ст.ст.402-404 ЦПК України підлягає перегляду, просив зобовязати відповідача відступити 1м від будинку ОСОБА_3 для проведення ремонту і догляду за будинком, зобовязати відповідача сплатити понесені збитки та погасити витрати, зокрема 35936грн. за висновком експерта від 24.04.2009 року, 1928грн. за експертизу, 19,28грн. державного мита, 10000,00грн. моральної шкоди. Зазначив, що в період судового засідання не були враховані обставини справи, відсутність доказів для закриття справи, не враховані документи БТІ тощо.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року в задоволенні заяви було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на порушення сказаною справою норм ДБН, на неправильність закриття справи №2-1167 від 21.05.2009 року, на наявність доказів, які суд не прийняв до уваги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із поданої заявником позовної заяви вбачається, що її предметом є законність постановленої ухвали та ухвалення рішення, а саме законність ухвали Дніпровського районного суду м.Херсона від 21.05.2009 року у справі №2-1167/09 за позовом ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди. Вказаною ухвалою провадження у справі було закрито за п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, при цьому суд послався на наявність рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 30.11.2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди (вказаним рішенням первісний позов було задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову було відмовлено).

При апеляційному розгляді справи були долучені копії судових рішень, з яких вбачається, що між позивачем і відповідачем, сусідами, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_1 і 31 в м.Херсоні, існують спори, деякі з них вирішувалися в судовому порядку.

Долучені при апеляційному розгляді справи ухвалені судові рішення у справах по спорах між сторонами, наявність яких ними підтверджується, можна сформувати у 5 груп, які стосуються наступних справ:

1) справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (справа 2-3517/2003).

2) справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, скасування державного акту на землю (справа №2-3023/06).

3) справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Херсонська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (справа 2-926/10).

4) справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, відшкодування моральної шкоди (справа 2-11/11).

5) разом із цією справою три окремі справи, в яких або ОСОБА_3, діючий в інтересах ОСОБА_2, або останній, діючий в інтересах ОСОБА_3, зверталися до суду з позовом до ОСОБА_4, в яких ставив під сумнів законність ухвалених раніше судових рішень, просив відновити втрачені провадження, стягнути кошти, відшкодувати шкоду. По вказаних справах судами першої інстанції ухвалювались рішення по суті.

Щодо першої групи. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 09.12.2003 року (а.с.90) була затверджена мирова угода і провадження у справі було закрито. У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з заявою, в якій просив зобовязати ОСОБА_4 вчинити певні дії тощо, при цьому як на обґрунтування заяви послався на розділ ІХ ЦПК України. Ухвалою суду першої інстанції від 30.03.2016 року (а.с.100-101) в задоволенні заяви було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16.05.2016 року (а.с.102-103) зазначена ухвала була залишена без змін.

Щодо другої групи. Як вбачається з ухвали від 24.11.2011 року апеляційного суду Херсонської області (а.с.87) у вказаній справі рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 30.11.2006 року первісний позов був задоволений частково, а в задоволенні зустрічного позову було відмовлено. Було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4089грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1000грн. моральної шкоди, та 1650,30грн. судових витрат, а всього 6739,30грн. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2007 року рішення суду від 30 листопада 2006 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди змінено, зменшено розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 з 4089грн. до 2541грн., моральної шкоди з 1000грн. до 100грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 19.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 24.11.2011 року (а.с.87), було відмовлено ОСОБА_3 у перегляді рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 30.11.2006 року за нововиявленими обставинами.

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про скасування державного акту на землю. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 17.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.11.2011 року (а.с.86), було закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Аналогічну позовну заяву ОСОБА_3 подав до суду і в жовтні 2012 року. Ухвалою суду першої інстанції від 19.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.03.2013 року (а.с.88), було відмовлено у відкритті провадження на підставі п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду від 30.11.2006 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним вищевказаного акту було відмовлено.

Крім того, як вбачається з ухвали апеляційного суду Херсонської області від 16.04.2015 року (а.с.96), незважаючи на вирішення спору в суді та ухвалення вказаного вище рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 30.11.2006 року, у 2009 році в провадженні суду перебувала справа №2-1167/09 за позовом ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 21.05.2009 року (а.с.9) було закрито провадження у зазначеній справі на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки вимоги позивача були аналогічні вимогам, по яких було постановлене 30.11.2006 року рішення суду.

Не зважаючи на це, у 2013 році ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду з заявою про перегляд вказаної справи №2-1167/09, в якій, посилаючись на ст.ст.402-404, 409 ЦПК України, просив зобовязати ОСОБА_4 виплатити на його користь грошову суму. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 09.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10.01.2014 року (а.с.89), вказану заяву було повернуто заявнику, оскільки заявник не виконав вимоги ухвали про усунення недоліків.

Крім того, у січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з подібною заявою про відновлення втраченого судового провадження та перегляд вказаної вище справи №2-1167/09. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 25.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.04.2015 року (а.с.96), у задоволенні заяви було відмовлено через відсутність підстав для відновлення втраченого судового провадження, оскільки провадження не втрачено.

Щодо третьої групи. Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 10.12.2010 року (а.с.79), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22.02.2011 року (а.с.81) в задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою суду касаційної інстанції від 14.11.2011 року (а.с.84) касаційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. В цій справі позивач просив зобовязати відповідача повернути земельну ділянку площею 38кв.м, знести огорожу від будинку на відстань не менше 1 метра, знести ворота, сарай розміром 2 х 2,5м, зняти бетонний настил біля червоної лінії його земельної ділянки, а також відступити від будинку в межах будівельних норм та встановити огорожу по межі розподілу земельної ділянки.

Щодо четвертої групи. Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 22.06.2011 року (а.с.841-842), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08.09.2011 року (а.с.85) позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково. Судом було усунено перешкоди у здісненні прав власника ОСОБА_4 у користуванні майном шляхом зобовязання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у відновленні цегляної огорожі по провулку Молодіжному № 31 в м. Херсоні. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 100грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 46,50 грн. в рахунок відшкодування судових витрат. В решті позовних вимог було відмолено.

Щодо пятої групи. Разом із цією справою це три справи за позовами ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про відновлення втрачених судових проваджень, зобовязання вчинити певні дії, сплатити понесені збитки та погасити витрати. По вказаних справах судами першої інстанції ухвалювались рішення по суті.

Так, у січні 2014 року подана заява про відновлення 6-ти судових проваджень на підставі ст.ст.402-403 ЦПК України та обєднання їх в одне, зобовязати відповідача забрати від будинку позивача усі перешкоди на відстані 1 метра для проведення ремонту та догляду за будинком, повернути суму і сплатити збитки згідно переглянутих судових рішень від 30.11.2006 року та від 21.05.2009 року на загальну суму 52344грн., визнати недійсним акт №58 від 25.05.2004 року, повернути 146,50грн., а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 8000грн. Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 28.05.2014 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.06.2014 року (а.с.104), в позові було відмовлено, оскільки, зокрема, оскарження судових рішень шляхом відновлення судових проваджень, їх обєднання в одне провадження та ухвалення нового рішення не передбачено діючим законодавством.

У 2004 році ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, знову звернувся з подібною позовною заявою. Просив відновити 3 судових провадження по ухвалених раніше судових рішеннях (2-3023/06, 2-1167/09, 2-110/11), обєднати їх в одне провадження, постановити нове рішення, зобовязати повернути кошти та стягнути моральну шкоду. Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 31.07.2014 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.09.2014 року (а.с.106), в позові було відмовлено, оскільки, зокрема, матеріали цивільних справ не втрачені, а зберігаються в архіві суду.

У цій справі, як зазначалось, у жовтні 2016 року ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду із позовною заявою про відновлення втраченого судового провадження, зобовязання вчинити певні дії, сплатити понесені збитки та погасити витрати. Вважав, що справа №2-1167 від 21.05.2009 року на підставі ст.ст.402-404 ЦПК України підлягає перегляду, просив зобовязати відповідача відступити 1м від будинку ОСОБА_3 для проведення ремонту і догляду за будинком, зобовязати відповідача сплатити понесені збитки та погасити витрати, зокрема 35936грн. за висновком експерта від 24.04.2009 року, 1928грн. за експертизу, 19,28грн. державного мита, 10000,00грн. моральної шкоди. Зазначив, що в період судового засідання не були враховані обставини справи, відсутність доказів для закриття справи, не враховані документи БТІ тощо.

Отже, що стосується зазначеної пятої групи справ, то позовні заяви, як їх визнав за потрібне зазначити заявник, виходячи з принципу диспозитивності, по яких ухвалені рішення, не є тотожними як між собою, так і по інших справах в інших групах, в них дійсно є деякі подібні вимоги, однак в загальному вигляді вказані позови, як зазначено, не тотожні.

Тобто, враховуючи викладене вище, аналіз усіх судових рішень, ухвалених між сторонами, а також встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що у цій справі позовна вимога позивача не тотожна іншим позовним вимогам в інших справах, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою, яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорених) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначений у ст. 16 ЦК України.

Як правило власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що при наявності будь-яких обмежень у здійсненні права власника на своє майно цей власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Процесуальним законодавством України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також інші особи мають право оскаржити в апеляційному та касаційному порядку рішення суду першої та апеляційної інстанції. Також передбачено право заінтересованих осіб на перегляд справи у звязку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, звернення до суду з позовними вимогами про перегляд судових рішень шляхом відновлення судових проваджень, ухвалення нового рішення, зобовязання вчинити певні дії, сплатити понесені збитки, погасити витрати тощо не передбачено діючим законодавством, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Суд першої інстанції, прийшовши до свого висновку, обґрунтовано послався на те, що судове провадження №2-1167/09 не є втраченим повністю або частково, матеріали справи у повному обсязі зберігаються в архіві Херсонського міського суду і що підстав для його відновлення немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з урахуванням предмету поданої заяви та доводів апеляційної скарги не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_5

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_6

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1