Ухвала суду № 64302714, 25.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1709/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/59/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, третя особа приватний нотаріус Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_21, про визнання недійсними та скасування договорів дарування,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду з позовом, остаточно уточнивши позовні вимоги, позивачі просили визнати недійсними та скасувати договори дарування: від 04.08.2015 року, яким ОСОБА_20 подарувала ОСОБА_17 1/16 частину нежитлового приміщення по вул. Жовтневій (Незалежності), 2 м. Охтирка Сумської області; від 27.11.2015 року, яким ОСОБА_19 подарувала ОСОБА_17 1/16 частину вказаного нежитлового приміщення; від 27.11.2015 року, яким ОСОБА_18 подарувала ОСОБА_22 1/16 частину вказаного житлового приміщення. Вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивують тим, що є співвласниками нежитлового приміщення площею 146,9 кв.м, що розташоване в м. Охтирка по вул. Жовтневій (Незалежності), 2 Сумської області. Вони довідалися, що ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_19 подарували ОСОБА_17 по 1/16 вказаного нежитлового приміщення, яке позивачі використовують як перукарню, де і працюють, а відповідач ОСОБА_17 має намір влаштувати в приміщенні аптеку. ОСОБА_17 протягом 2015-2016 років чинила на них тиск з погрозами та вимогами продати спірне приміщення. Вважають, що вищевказані договори дарування є удаваними правочинами, оскільки приховують інший правочини - купівлю-продаж вказаних часток, а позивачі мають привілеєве право покупця. При оформленні договорів дарування у відповідачів ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_19 не було волевиявлення на дарування своїх часток сторонній особі, оскільки вони є незаможними особами.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.10.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким оспорювані договори дарування визнати недійсними та скасувати.

Доводи апеляційної скарги мотивують тим, що відповідачі ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не могли подарувати незнайомій їм людині частки належного їм майна, оскільки є пенсіонерами, отримують пенсії близькі до мінімальної, у звязку з чим отримують житлові субсидії на оплату комунальних послуг, а тому договори дарування є удаваними договорами, оскільки фактично відбулась купівля-продаж цих часток. Оспорювані правочини укладені внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною з метою перешкодити іншим співвласникам нежитлового приміщення скористатися своїм правом переважної купівлі спільної часткової власності цього приміщення. Ці обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, але судом були проігноровані покази співвласників щодо того, що до них в перукарню неодноразово приходив чоловік відповідача ОСОБА_22 та вчиняв тиск на них з метою переконати їх продати належні ним частки приміщення, при цьому наголошував, що він купив у ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_18 їх частки за 5 тис. доларів США за частку. Стверджував, що в подальшому буде оформляти куплені ним частки спірного приміщення не договорами дарування, а купівлі-продажу, бо оформляти договори дарування дорого і не вигідно. Факт зловмисної домовленості доведено розміщенням в інтернеті оголошення про продаж робочого місця в перукарні в м.Охтирка по вул. Жовтневій (Незалежності), 2 Сумської області, тобто ніхто дарувати свої частки у спірному приміщенні не збирався. Відповідно до ст. 235 ЦК України вказані правочини є удаваними. Також внаслідок укладення удаваних правочинів позивачі по справі були поставлені в нерівні умови з відповідачем ОСОБА_17, так як були позбавлені права привілеєвого права купівлі спільної часткової власності спірного приміщення.

В судому засіданні представник позивачів доводи апеляційної скарги підтримав, уточнив вимоги скарги щодо визнання правочину удаваним, і підтримав заявлені вимоги у позову про визнання договорів дарування недійсними через удаваність цих договорів та скасування їх.

Представник відповідача ОСОБА_22 просив рішення залишити без змін, оскільки позивачі вимог про переведення на них прав покупця не заявили і як пояснювали в місцевому суді (крім однієї особи) не мали можливості викупити ці частки.

Відповідачі ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_18 судовими повістками були повідомлені належним чином, але до суду не зявилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилаються у своїх показаннях свідки, в т.ч. чоловік ОСОБА_22, є лише припущеннями, оскільки не підтверджують факту укладання сторонами договору купівлі-продажу приміщення будинку, ціну договору та факт передачі грошей продавцям, при оформленні договорів дарування у нотаріуса присутні не були. Посилання на показання свідків в силу ст. 59 ЦПК України є недопустимим, бо укладення договору купівлі-продажу потребує письмової форми і факт його укладення не може ґрунтуватися на показаннях свідків. Укладення договорів дарування відбулось за волевиявленням дарувальників, а тому за відсутністю належних і допустимих доказів про удаваність вчиненого правочину, суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.11.2005 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та відповідачі ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 набули право власності на нежитлове приміщення загальною площею 146,9 кв. м, розташоване в м. Охтирка, вул. Жовтнева, 2, в рівних долях, а саме по 1/16 частині кожна (а.с. 220-250 том 1; а.с. 1-6 том 2).

04.08.2015 року відповідно до договору дарування частини нежитлового приміщення ОСОБА_20 подарувала ОСОБА_17 1/16 частину нежитлового приміщення, розташованого в м. Охтирка по вул. Жовтневій, 2, зареєстрований в реєстрі за № 1214 (а.с. 9 том 1).

27.11.2015 року відповідно до договору дарування частини нежитлового приміщення ОСОБА_18 подарувала ОСОБА_17 1/16 частину нежитлового приміщення, розташованого в м. Охтирка по вул. Жовтневій, 2, зареєстрований в реєстрі за № 1931 ( а.с. 7 том 1).

27.11.2015 року відповідно до договору дарування частини нежитлового приміщення ОСОБА_19 подарувала ОСОБА_17 1/16 частину нежитлового приміщення, розташованого в м. Охтирка по вул. Жовтневій, 2, зареєстрований в реєстрі за № 1933 ( а.с. 8 том 1).

Пунктом 3.1 вказаних договорів визначено, що вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, нотаріусом розяснено. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характер мнимої та удаваної угоди. Дарувальник стверджує, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального.

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса ОСОБА_21 від 21.10.2016 року № 717/01-16 нотаріус повідомив, що для посвідчення договорів дарування сторони зявились особисто, надали всі необхідні документи на приміщення та документи для встановлення осіб правочину. В присутності нотаріуса сторони не проводили розрахунків, а стверджували, що правочин вчиняється безоплатно, тобто це було дарування і підстав для відмови у вчиненні правочину не було. Ним було складено проект договору дарування, який сторонами було прочитано особисто в присутності нотаріуса і підписаний за відсутністю будь-яких претензій між сторонами (а.с. 218 том 1).

З відповіді редакції газети «Ахтирка» вбачається, що протягом 2015 року у їх газеті не друкувались оголошення про продаж чи обмін нерухомості за адресою: вул. Жовтнева, 2 у м.Охтирка. Можливо оголошення було без зазначення адреси, але ідентифікувати його вони не можуть, оскільки надавачі оголошення не вказують своє імя та прізвище (Т. 1, а.с. 112).

Згідно повідомлення Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради та довідок Охтирського обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області в ОСОБА_18, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 отримували субсидію на відшкодування витрат з оплати житлово-комунальних послуг та є пенсіонерами за віком.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст.215 ЦПК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Місцевим судом зясовувалися обставини укладення оспорюваних договорів дарування на підставі опитування дарувальників, які підтвердили свій намір на дарування ОСОБА_22 своїх часток, заперечили з приводу платної передачі майна і доводи апеляційної скарги щодо фактичного укладення відповідачами договорів купівлі-продажу через їх матеріальний стан не може бути покладено в основу визнання правочину дарування - удаваним. Судом вірно надана правова оцінка поясненням позивачів та показанням свідків.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності становища удаваності правочину у звязку з укладенням спірних договорів дарування є законними та обґрунтованими і доводами апеляційної скарги не спростовуються. Суд правильно визначив, що нормами ст. 235 ЦК України не передбачено визнання такого правочину недійсним, а у разі якщо правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Позивачі вимог про переведення на них прав покупця не заявляли

Щодо дослідження місцевим судом законності правочину з інших підстав, визначених статей 229-233 ЦК України, то колегія суддів їх визнає зайвими, але вони не вплинули на правильність вирішення спору.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, після повного зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, тому колегія суддів залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: