Рішення № 64299634, 11.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/166/17

Справа №760/12575/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Оксюти Т.Г.,

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та просила поновити її на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що її 21.06.2016 року було звільнено з посади головного бухгалтера Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Вважає, що її звільнення відбулося незаконно з наступних підстав.

У період з 14.06.2016 року по 18.06.2016 року позивач перебувала на лікарняному, а у період з 14.06.2016 року по 28.06.2016 року перебувала у відпустці.

Дійсними обставинами звільнення позивача з посади, остання вважає наявність неприязних стосунків між нею та помічником генерального директора ОСОБА_2

Правова кваліфікація одноразового грубого порушення трудових обов'язків ОСОБА_1, що стало підставою для її звільнення, полягало у порушенні граничного терміну реєстрації податкової накладної №13 від 13.03.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16 до 30 календарних днів, що може потягнути за собою наступну фінансову відповідальність підприємства - платника податків на додану вартість 50005,80 грн.

Однак, до кола трудових обов'язків ОСОБА_1 не входило реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Фінансова відповідальність за вказане вище правопорушення не настала.

Зазначила, що її розпорядженням №95 від 18.05.2016 року було зобов'язано заступника головного бухгалтера ОСОБА_3 в строк до 20.05.2016 року надати письмову інформацію із виконання нею трудових обов'язків по податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 01.04.2016 року. Його виконання було проігноровано.

Стосовно вказаного вище порушення заступником головного бухгалтера ОСОБА_3, а також щодо інших випадків порушення нею трудових обов'язків, позивачем неодноразово ставилося до відома керівництво з пропозицією належного реагування, що підтверджується доповідними від 14.03.2016 року, 04.04.2016 року, 28.04.2016 року, 20.05.2016 року, 31.05.2016 року. Їх виконання проігноровано.

Таким чином, вважає, що її звільнення було безпідставним на фоні неприязних стосунків з керівництвом, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що доводи позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Твердження позивача про порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, про знаходження її у відпустці під час звільнення, а саме 14.06.2016 року по 28.06.2016 року спростовуються наявністю наказу відповідача від 14.06.2016 року №174-к, яким попередній наказ про надання відпустки визнано таким, що втратив чинність.

У відповідності з листком непрацездатності серії АДА №566075 та наказу №17 від 21.06.2016 року позивач знаходилась на лікарняному з 14.06.2016 року по 17.06.2016 року та стала до роботи 21.06.2016 року.

Отже, наказ про звільнення був виданий у перший день роботи ОСОБА_1, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд, вислухавши думку позивача та її представника, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» №186-к від 21.06.2016 року позивача ОСОБА_1 звільнено з займаної посади головного бухгалтера Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач вважає, що її звільнення відбулося незаконно, у зв'язку з чим просила поновити її на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», на що слід зазначити наступне.

У наказі про звільнення ОСОБА_1 №186-к від 21.06.2016 року зазначено, що виходячи з аналізу фактів викладених у службових записках начальника фінансового відділу ОСОБА_4 від 19.05.2016 року та головного бухгалтера ОСОБА_1 від 20.05.2016 року №100, а також враховуючи доповідну записку заступника головного бухгалтера ОСОБА_3 від 14.06.2016 року, встановлено факт неналежного виконання головним бухгалтером ОСОБА_1 покладених на неї обов'язків, передбачених п. 2.1, п. 2.5, п. 2.6, ст. 2.8, 2.11, ст. 2 Посадової інструкції головного бухгалтера, затвердженої 10.04.2014 року та п.п. 1 п. 3.1 ст. 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «КБ» АО», затверджених наказом від 30.09.2013 року №316, а також ряд інших грубих порушень трудових обов'язків, в тому числі пов'язаних з порушенням фінансової дисципліни при здійсненні платежів, що загалом підтверджується висновком аудиторського звіту спеціального призначення ТОВ «Аудиторська фірма «Блискор гарант» від 21.06.2016 року №02-01/01-16.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи наказ по підприємству від 10.06.2016 року №282 «Про оголошення головному бухгалтеру ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани», керуючись положеннями п.п. 4.1 ст. 4 Посадової інструкції головного бухгалтера, затвердженої 10.04.2014 року, п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «КБ» АО», затверджених наказом від 30.09.2013 року №316, положеннями п. 7.2, 7.5, 7.6, ст. 7, п.п. 1 - 4, 5, 8, 13 п. 7.7 ст. 7 Статуту підприємства, п.п. 7.9.13, п. 2.1 ст. 2 Контракту від 12.04.2016 року №23-к/16 п. 1 ст. 41, п. 7 ст. 43-1, ст. 47 КЗпП України, ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У п. 27 зазначено, що на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

У листі Верховного Суду від 01.12.1997 року «Правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році» зазначено, що підставами для звільнення працівника згідно з пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і пп. 1, 2, 3 ст. 41 КЗпП є його відповідні винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу (розпорядження) про припинення трудового договору.

Отже, як зазначено вище Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) роз'яснив, що, вирішуючи питання про законність звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, та, з'ясовуючи, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано (могло бути завдано) шкоду.

Крім того, звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у ст. ст. 148, 149 КЗпП України.

Зокрема, у п. 1 ст. 41 КЗпП України йдеться про разове грубе порушення трудових обов'язків, а не про тривале, системне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав.

У разі звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків визначення ступеня тяжкості (грубості) проступку в кожному конкретному випадку належить до компетенції осіб, що наділені правом призначення і звільнення керівних працівників.

Постанова Пленуму № 9 не містить прямих роз'яснень, які саме порушення слід вважати грубими, залишаючи право їх оцінки за судами, що розглядають трудові спори. Відповідно до п. 27 Постанови, вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд враховує характер проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, яку ним завдано (або могло бути завдано).

Аналіз норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Під дію пункту 1 ст. 41 КЗпП підпадають, як правило, такі порушення, в яких ознакою грубості вважаються і характер дій або бездіяльності працівника, і суттєвість наслідків порушення (наприклад, проступок, який заподіяв або міг заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди, зокрема невиконання вимог трудового законодавства), й особливості причин, що зумовили порушення та його наслідок, і форма вини.

П. 4 Положення, Затвердженого Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України, Міністерство праці України від 28.06.1993 року № 43 "Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" вказує, що керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Як зазначає Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України (ухвала від 18.11.2004 р.), виходячи зі змісту п. 1 ст. 41 КЗпП підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не тривале, зокрема, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо.

В даному випадку, судом не вбачається саме одноразового грубого порушення в діях позивача, з огляду на наступне.

Слід зазначити, що представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 03.01.2017 року визначився із правовою кваліфікацією одноразового грубого порушення обов'язків головним бухгалтером Державного підприємства «Конструкторське бюро» Артилерійське озброєння» ОСОБА_1, а саме це порушення граничного терміну реєстрації податкової накладної №13 від 31.03.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16 до 30 календарних днів, що може потягнути за собою наступну фінансову відповідальність підприємства - платника податків на додану вартість 50005,80 грн.

Інші підстави представником відповідача було виключено.

В якості доказу на підтвердження правової кваліфікації одноразового грубого порушення представником відповідача було надано Аудиторський висновок (спеціального призначення) щодо огляду фінансової та податкової звітності ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» за період з 01.01.2015 року по 31.05.2016 року, складений Аудиторською компанією «Блискор Гарант», на що слід зазначити наступне.

Згідно посадової інструкції головного бухгалтера ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» від 10.04.2014 року, до кола трудових обов'язків ОСОБА_1 не входила реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до персонального розподілу обов'язків згідно посадової інструкції заступника головного бухгалтера це питання входило до кола трудових обов'язків заступника головного бухгалтера ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» ОСОБА_3

Проти вказаних обставин не заперечував в судовому засіданні представник відповідача.

В судовому засіданні, під час надання пояснень сторонами було встановлено, що 18.05.2016 року головним бухгалтером ОСОБА_1 було виявлено, що заступником головного бухгалтера ОСОБА_3 при формуванні звітності з податку на додану вартість за березень місяць 2016 року безпідставно 20.04.2016 року виписано податкову накладну №13 від 31.03.2016 року на суму 250029,00 грн.

За даною накладною покупцем було зазначено ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння». Тобто, і продавцем, і покупцем одночасно є підприємство. Зазначену накладу при реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних відхилено з зазначеної вище причини, однак ОСОБА_3 без реєстрації включила її до складу звітності з податку на додану вартість за березень 2016 року.

Податкова накладна №13 від 31.03.2016 року на суму 250029,00 грн. зареєстрована 12.05.2016 року, а не 16.05.2016 року, як про це зазначається у Аудиторському висновку.

При цьому, негативні наслідки внаслідок такого порушення трудових обов'язків заступником головного бухгалтера ОСОБА_3 не настали, а навпаки були усунені головним бухгалтером ОСОБА_1 шляхом реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних розрахунках коригування, розрахунку коригування звітності з податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 250029,00 грн. включеною ОСОБА_3 без реєстрації податкової накладної №13 від 31.03.2016 року.

Тобто, у травні 2016 року зменшено податкові зобов'язання на суму 250029,00 грн. по зайво нарахованому ОСОБА_3 податку на додану вартість підприємством самому собі.

Фінансова відповідальність за вказане вище правопорушення не настала.

Аудиторський висновок, на який посилається представник відповідача, вказує лише на можливість застосування штрафу в сумі 50005,80 грн.

Крім того, у зазначеному висновку були зазначені відповідальні за фінансово-господарську діяльність, а саме: генеральний директор ОСОБА_5 призначений наказом ДК «Укроборонпром» від 02.10.2014 року №306-к з 07.10.2014 року; генеральний ОСОБА_6 призначений наказом ДК «Укроборонпром» від 29.07.2015 року №179-к від 29.07.2015 року №273.

Головний бухгалтер ОСОБА_3, призначена наказом ДП КБОА від 14.11.2013 року №479/к з 14.11.2013 року; головний бухгалтер ОСОБА_1, прийнята згідно наказу ДП КБОА від 10.02.015 року №37-к з 10.02.2015 року.

Однак, в судовому засіданні достовірно встановлено, що серед вищевказаних відповідальних осіб було звільнено лише ОСОБА_1

Також, встановлено, що розпорядженням №95 від 18.05.2016 року виданим головним бухгалтером ОСОБА_1, заступника головного бухгалтера ОСОБА_3 зобов'язано до 20.05.2016 року надати письмову інформацію із виконання нею трудових обов'язків по податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 01.04.2016 року.

ОСОБА_3 було залишено без уваги зазначене розпорядження.

Крім того, стосовно вказаного вище порушення трудових обов'язків заступником головного бухгалтера ОСОБА_3, а також щодо інших випадків порушення нею трудових обов'язків, позивачем ОСОБА_1 неодноразово ставилося до відома керівництво з пропозицією належного реагування, зокрема: генерального директора ОСОБА_6, його помічника ОСОБА_2 та начальника фінансового відділу ОСОБА_7 на підставі доповідної №18 від 14.03.2015 року, доповідної №71 від 04.04.2016 року, доповідної №91 від 28.04.2016 року, службової №100 від 20.05.2016 року, службової №101 від 31.05.2016 року.

Їх виконання також було проігноровано.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2

Свідки ОСОБА_8 (аудитор) та ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснили, що обставини викладені у Аудиторському звіті щодо огляду фінансової та податкової звітності ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» є вірними. Підставою для звільнення ОСОБА_1 стало одноразове грубе порушення своїх обов'язків, яке полягало у порушенні граничного терміну реєстрації податкової накладної №13 від 31.03.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16 до 30 календарних днів, що могло потягнути за собою наступну фінансову відповідальність підприємства - платника податків на додану вартість 50005,80 грн.

Свідок ОСОБА_2 вважає, що жодних порушень при звільненні позивача з роботи, зі сторони відповідача не було.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що посадовою інструкцією головного бухгалтера ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» від 10.04.2014 року, до кола трудових обов'язків ОСОБА_1 не входила реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені обов'язки були покладені на заступника головного бухгалтера ОСОБА_3, яка допустила порушення граничного терміну реєстрації податкової накладеної №13 від 31.03.2016 року.

Також, зазначила, що вказане порушення було виявлено ОСОБА_1

Однак, підставою для звільнення ОСОБА_1 стало одноразове грубе порушення своїх обов'язків, які полягали у порушенні граничного терміну реєстрації податкової накладної №13 від 31.03.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16 до 30 календарних днів, що може потягнути за собою наступну фінансову відповідальність підприємства - платника податків на додану вартість 50005,80 грн.

Участь свідка в судовому засіданні і дача правдивих показань - обов'язок, який забезпечується цивільною процесуальною відповідальністю і кримінальною відповідальністю.

На об'єктивність і повноту показань свідків про відомі їм обставини можуть впливати інші існуючі неправові зв'язки між свідками і сторонами - товариські, родинні, громадські, моральні та психологічні фактори, які при дослідженні і оцінці показань свідків судом підлягають урахуванню.

При дослідженні і оцінці показань свідків підлягають врахуванню нормативно встановлені умови: можливість їх використання в цивільному процесі, відношення їх до даної справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, характер їх заінтересованості в справі.

Оцінюючи покази свідків, суд вважає їх достовірними в частині тих обставин, що передували звільненню ОСОБА_1, і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, оскільки їх покази не суперечать іншим матеріалам справи та поясненням сторін.

Підстав для сумніву у визначенні правової кваліфікації одноразового грубого порушення обов'язків головним бухгалтером Державного підприємства «Конструкторське бюро» Артилерійське озброєння» ОСОБА_1, яке полягало у порушенні граничного терміну реєстрації податкової накладної №13 від 31.03.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16 до 30 календарних днів, що могло потягнути за собою наступну фінансову відповідальність підприємства - платника податків на додану вартість 50005,80 грн., у суду немає.

Також, суд приймає до уваги пояснення свідків і в частині того, що відповідно до персонального розподілу обов'язків згідно посадової інструкції заступника головного бухгалтера це питання входило до кола трудових обов'язків заступника головного бухгалтера ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» ОСОБА_3 та саме нею було допущено зазначене порушення, яке в подальшому було усунуто ОСОБА_1

При цьому, з пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_9 можна зробити висновок, що між позивачем та керівництвом ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» виникли конфліктні відносини, які передували звільненню позивача з посади головного бухгалтера підприємства.

Що стосується пояснень свідка ОСОБА_2 в частині того, що при звільненні позивача жодних порушень зі сторони ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» не було, то суд не приймає їх до уваги.

Встановлено, що наказом №167-к від 10.06.2016 року ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», позивачу ОСОБА_1 головному бухгалтеру було надано 10 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки відповідно до п. 3.1.33 Колективного договору, як одинокій матері, з 14.06.2016 року по 24.06.2016 року.

Наказом №174-к від 14.06.2016 року ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» наказ №167-к від 10.06.2016 року «Про надання відпустки головному бухгалтеру ОСОБА_1.» визнано таким, що втратив чинності.

Із зазначеним наказом позивача ознайомлено не було, що підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що у період з 14.06.2016 року по 18.06.2016 року позивач перебувала на лікарняному, а у період з 14.06.2016 року по 28.06.2016 року у відпустці, вказане підтверджується листком непрацездатності (а.с. 22) та наказом №167-к від 10.06.2016 року «Про надання відпустки ОСОБА_1.».

Отже, про те, що позивача було відкликано з відпустки, останній не було відомо.

Наказ про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 №186-к був виданий відповідачем 21.06.2016 року, тобто під час знаходження позивача у відпустці.

Слід зазначити, що суд не приймає до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 стала до роботи 21.06.2016 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з наказом №174-к від 14.06.2016 року про відміну наказу №167-к від 10.06.2016 року «Про надання відпустки головному бухгалтеру ОСОБА_1.».

Запис у витягу з табелю не є належним доказом у справі, стосовно тих обставин, що ОСОБА_1 стала до роботи 21.06.2016 року.

Крім того, зазначені доводи представника відповідача не спростовують вищевказаних висновків суду щодо вирішення справи по суті.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим (п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України), суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Згідно з п. 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.04.2008 року №189, непрацездатність (утрата непрацездатності) це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.

Отже, факт тимчасової непрацездатності працівника унеможливлює виконання ним своїх трудових обов'язків з поважних причин і на законних підставах звільняє його від їх виконання та відповідальності за їх невиконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч. 3 ст. 40, ч. 2 ст. 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або перебування працівника у відпустці.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить по незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 ст. 235 та ст. 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, розірвання трудового договору на підставах, зазначених у п. 1 ст. 41 КЗпП України, передбачає визначення кола порушень трудових обов'язків, під які підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад - це і характер дії або бездіяльності працівника, й істотність наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідками, і форми вини, і відповідний порядок такого звільнення.

Аналіз обставин справи дає суду підстави вважати, що звільнення позивача з посади головного бухгалтера Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» відбулося з порушенням норм трудового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач довела ті обставини на які вона посилалась, як на підставу позовних вимог, а тому позовні вимоги про поновлення її на роботі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач не заявляла вимог про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд не наділений повноваженнями згідно чинного законодавства вийти за межі позовних вимог при розгляді справ позовного провадження, а тому питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не вирішувалось.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 551,20 грн., відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992 року, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. 40, 41, 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 27-30, 57-60, 88, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про поновлення на роботі - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння».

Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», код ЄДРПОУ 34297075, місцезнаходження: м. Київ, вул. В. Гетьмана, 6 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня наступного після його проголошення.

Суддя: