Рішення № 64299089, 20.01.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7943/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.

за участі

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги мотивував тим, що є власником ? частини квартири АДРЕСА_1. На теперішній час не може здійснити реєстрацію у спірній квартирі, оскільки відповідач не видає правовстановлюючого документ. У зв'язку з чим просив зобов'язати відповідача видати правовстановлюючий документ, не чинити перешкоди в реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

04 листопада 2016 року ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивувала тим, що позивач не належить до складу її сім»ї, він у добровільному порядку та без погодження з нею виписався із спірної квартири. При цьому особистих речей він не залишив, не приймає участі у сплаті витрат на утримання спірної квартири. Позивач забезпечений житлом, так як проживає у квартирі АДРЕСА_3 з 2007 року. Тому вважає, що позивач втратив право користування жилим приміщенням.

Позивач підтримав первісні позовні вимоги. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зустрічні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що є власником ? частини спірної квартири, не проживає у квартирі протягом 10 років. У теперішній час бажає зареєструватися за адресою спірної квартири, однак через відсутність правоустановлюючого документа не має можливості це зробити.

Відповідач в судове засідання первісні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що правоустановлюючого документа на ім»я позивача не має, оскільки отримала правоустановлюючий документ на своє ім.»я. Позивач, з яким у них склалися неприязні стосунки, протягом 10 років не проживає в спірній квартирі та не зареєстрований. Зустрічні позовні вимоги підтримала. Дала пояснення, аналогічні викладеним у зустрічному позові. Додатково пояснила, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_3

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні фактичні обставини справи.

Згідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях (а.с.5).

Позивач просив зобов'язати відповідача видати правовстановлюючий документ, не чинити перешкоди в реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ст. 525 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України)

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України).

Позивачем не доведено наявність у відповідача правоустановлюючого документа на ім"я ОСОБА_1, домовленості між сторонами або наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем про передачу відповідачем цього документа.

Позивачем також не доведено, що відповідач чинить перешкоди в реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1

Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача видати правовстановлюючий документ, не чинити перешкоди в реїстрації за адресою: АДРЕСА_2 слід відмовити.

Відповідачем заявлено зустрічні позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідач посилалася на те, що позивач забезпечений житлом, в якому постійно проживає з 2007 року. На підтвердження цього відповідачем надано копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за яким ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складає з 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 (а.с. 65).

Згідно довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 12 жовтня 2016 року у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована ОСОБА_2 (а.с.69).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право ст. 16 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово ( ст. 29 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ст. 316 ЦК України).

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки позивач є власником ? частини спірної квартири, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням слід відмовити.

Керуючись ст.ст.16, 29, ч.1 ст. 316, ст.ст. 317, 319, 321, ч. 1 ст. 383, ст.ст. 391, 509, 525, 526, 599, 617, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 74, 76, 77, 79, 88, 169, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 25 січня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Є. Арапіна