Ухвала суду № 64298040, 25.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/10081/15-ц Провадження № 22-ц/772/327/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 50Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Зазначала, що 19.09.1993 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2015 року шлюб між ними розірвано. Посилаючись на те, що з часу розірвання шлюбу відповідач не приймає участі у вихованні доньки, не цікавиться її життям, дочка повністю знаходиться на її утриманні, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1500 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1000 грн. щомісячно, які підлягають індексації, починаючи стягнення з 05.05.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду в межах суми аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

26.08.2016 року ОСОБА_2 звернувся у суд із заявою про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2015 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2015 року залишено без задоволення.

У поданій до Апеляційного суду Вінницької області апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування заочного рішення суду та ухвалення нового рішення, визначивши суму аліментів у розмірі 491,10 грн. з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, - порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість заочного рішення суду відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що заочне рішення суду відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.09.1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб (а.с.4). Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2015 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.6).

Судом також установлено, що ОСОБА_4 проживає з матірю ОСОБА_3 та знаходиться на її утриманні, відповідач участі в утриманні та виховані дочки не приймає (а.с.7, 8).

Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідача аліменти на утримання дочки в розмірі 1000 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, врахувавши при цьому обставини участі відповідача в утриманні дочки, те, що він офіційно ніде не працює.

Такий висновок суду судова колегія вважає законним та обґрунтованим.

За змістом ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до чч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до положень чч.1, 2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставини участі відповідача в утриманні дочки, те, що він зобовязаний надавати дочці допомогу, а також ту обставину, що він офіційно ніде не працює.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано при визначенні розміру аліментів, що він перебуваючи за кордоном здійснював перекази коштів позивачці, стан його здоровя та перебування на його утриманні непрацездатної матері, судова колегія до уваги не приймає, оскільки ці доводи не є такими, що дають підстави для зменшення визначеного судом розміру аліментів, адже зазначені обставини не звільняють відповідача від обовязку утримувати неповнолітню дитину в розмірі, який забезпечував би її інтереси, а не перекладати свої обов'язки щодо утримання дитини на інших осіб, при цьому, судова колегія враховує, що деякі з цих обставин (догляд відповідачем хворої матері, а також те, що він став інвалідом ІІІ групи), виникли після ухвалення заочного рішення у справі.

Також із наданих відповідачем копій квитанцій про переказ грошових коштів слідує, що частина їх датовані періоду до предявлення позову до суду, а інша свідчить про переказ коштів сину відповідача ОСОБА_4, а не позивачці.

Таким чином, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів, з огляду на загальновідомі факти збільшення вартості споживчого кошику, інфляційних процесів та підвищення соціальних стандартів в державі, є обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовуються висновок суду першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом.

Суддя