Рішення № 64298009, 25.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25048/15-ц Провадження № 22-ц/772/159/2017Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 47 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2, Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначав, що він є власником 41/100 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач є власником іншої частки зазначеного домоволодіння. На підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих №15/448 від 21.04.1954 р. за домоволодінням була закріплена земельна ділянка, площею 2219 кв.м, а відповідно до рішення Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих №8/282 від 21.03.1955 р. - закріплена земельна ділянка, площею 1479 кв.м. Маючи намір приватизувати свою частку земельної ділянки, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.11.2016 року, просив встановити порядок користування земельною ділянкою між ним та відповідачем за 5 варіантом, додатком 5, висновку судово-земельно-технічної експертизи №294 від 20.09.2016 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року позов задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 1000,00 кв. м., що по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №5 додатку №5 висновку судової-земельно-технічної експертизи №294 від 20.09.2016 року, виготовленого ТОВ «Подільський центр судових експертиз», за яким: ОСОБА_4 користується земельною ділянкою, площею 410 кв.м., ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 590 кв.м., решта земельної ділянки, якою фактично користуються сторони, в розподіл не включена.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 487,20 грн. судового збору і ? вартості проведеної судової експертизи в розмірі 2750 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 1469 кв.м., що по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №3 додатку №3 висновку судової земельно-технічної експертизи №294 від 20.09.2016 року, виготовленого ТОВ «Подільський центр судових експертиз», за яким: ОСОБА_4 користується земельною ділянкою, площею 602,00 кв. м., ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площею 867 кв.м.

Судова колегія, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що порядок користування земельною ділянкою необхідно встановити відповідно до варіанту №5 додатку №5 висновку судової земельно-технічної експертизи №294 від 20.09.2016 року, оскільки позивачем заявлено вимогу про визначення порядку користування земельною ділянкою, площею 1000,0 кв.м, тоді як відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, тобто щодо розподілу спірної земельної ділянки, площею 1000,0 кв.м. Суд також виходив з того, що згідно п. «г» ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара, а позивач просить саме з метою подальшої приватизації встановити порядок користування земельною ділянкою, і всі лишки з земельної ділянки домоволодіння сторін за рішенням Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих №15/448 від 21.04.1954 р. не вилучено, площа земельної ділянки дозволяє встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 1000,0 кв.м.

Однак, такий висновок суду суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.7 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України громадяни, що одержали у власність, у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

За змістом ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (постанова Верховного Суду України від 8 квітня 2015 р. у справі N 3-38гс15).

Установлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_4 є власником 41/100 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.1996 р. (а.с.2-3). Відповідач ОСОБА_2 є власником 59/100 часток цього ж домоволодіння на підставі договорів купівлі-продажу від 28.07.1977 р. і від 15.07.1982 р. (а.с. 39-40, 41-42).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих №15/448 від 21.04.1954 р. за домоволодінням АДРЕСА_2 було закріплено земельну ділянку, площею 2730,0 кв.м, лишки земельної ділянки, площею 2219,0 кв.м вирішено вилучити і зарахувати їх у міськземфонд (а.с. 43-46).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №294 від 20.09.2016 р., виготовленого ТОВ «Подільський центр судових експертиз», із спірної земельної ділянки за рішенням виконкому Вінницької міської ради №4/117 від 07.02.1955 р. було виділено в окреме домоволодіння АДРЕСА_3 земельну ділянку, лінійними розмірами 20,0 м, 34,29 м, 15,0 м, 36,50 м, площею 600,0 кв.м. Також за цим рішенням відрізано земельну ділянку, лінійними розмірами 30,0 м, 20,60 м, 30,0 м, 1,70 м, 19,02 м по АДРЕСА_1 Відомості щодо того, яка саме площа земельної ділянки залишилась у користувачів земельної ділянки АДРЕСА_1 та була надана їм у власність чи користування, в матеріалах цивільної та інвентаризаційної справи відсутні.

Відповідно до проведених інструментальних обмірів земельної ділянки за фактично встановленими парканами по периметру, площа земельної ділянки АДРЕСА_1 м. Вінниці становить 1483,0 кв.м. При врахуванні проходження межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2, площа земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 буде становити 1469,0 кв. м. Експертом надано п'ять варіантів розподілу спірної земельної ділянки, при цьому у варіантах 1, 3, 4 - визначено загальну площу земельної ділянки в розмірі 1469,0 кв.м, у варіантах 2, 5 - визначено загальну площу земельної ділянки в розмірі 1000,0 кв.м. (а.с. 118-135).

Ухвалюючи рішення та встановлюючи порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту №5 додатку №5 висновку судової-земельно-технічної експертизи №294 від 20.09.2016 року, на якому наполягав позивач, подавши відповідну заяву, суд першої інстанції помилково виходив з того, що він не вправі встановити порядок користування земельною ділянкою за іншим варіантом визначеним експертом, оскільки це буде виходом за межі позовних вимог. В даному випадку поза увагою суду залишилось те, що предметом спору є встановлення порядку користування земельною ділянкою, а тому вирішуючи спір суд не обмежений лише одним з варіантів на якому наполягає позивач і має право, з огляду на встановлені ним обставини по справі, враховуючи вимоги закону, права та інтереси сторін по справі, встановити порядок користування земельною ділянкою і за іншим варіантом.

Окрім цього, невірними є і висновки суду, що порядок користування земельною ділянкою може бути встановлений лише щодо земельної ділянки у розмірах, в межах норм встановлених законом щодо приватизації, зокрема відповідно до п. «г» ч.1 ст.121 ЗК України, за яким громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що чинне законодавство не забороняє, не обмежує та не пов'язує право громадян на встановлення порядку користування земельною ділянкою в розмірах в яких вона закріплена або виділена, з їх правом на приватизацію земельної ділянки в розмірах не більше 0,10 гектара.

Суд не врахував, що положення ст.121 ЗК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже право користування спірною земельною ділянкою виникло в позивача ще до прийняття ЗК України 2001 року, тоді як згідно п.7 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України громадяни, що одержали у власність, у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

З матеріалів справи, а також з матеріалів інвентаризаційних справ на будинковолодіння АДРЕСА_1 які були досліджені і апеляційним судом, вбачається, що з 1955 року, з часу прийняття рішення Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих № 4/117 від 07.02.1955 року про відведення та виділення земельних ділянок, за будинковолодінням № 3 залишилось у користуванні громадян земельна ділянка у розмірі 1530 кв.м. Після цього, будь-яких рішень про виділення або вилучення частини з даної земельної ділянки міською радою не ухвалювалось.

Експертом встановлено, що фактично власники будинковолодіння АДРЕСА_1 на сьогодні користуються земельною ділянкою площею 1469 кв.м., тобто в межах площі ділянки, що відповідає рішенням Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих № 15/448 від 21.04.1954 року та № 4/117 від 07.02.1955 року. А тому, встановлення порядку користування земельною ділянкою виходячи зі встановленої площі фактичного користування є законним.

Колегія суддів також вважає, що встановлення порядку користування лише на частину земельної ділянки, якою мають право користуватись сторони, порушить права відповідача, який має право на встановлення такого порядку щодо всієї ділянки, а не її частини. Також колегія вважає, що встановлення порядку користування щодо всієї земельної ділянки жодним чином не порушує права позивача і ніяким чином не обмежує у реалізації його права на безоплатну приватизацію частини земельної ділянки в межах встановлених у законі.

Визначаючи варіант за яким можливо встановити порядок користування земельною ділянкою між сторонами, колегія суддів виходить з порядку користування, який фактично склався між сторонами і якому найбільше відповідає варіант №3.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та встановлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом №3 додатку №3 висновку судової земельно-технічної експертизи №294 від 20.09.2016 р., виготовленого ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

Ураховуючи положення чч.1 та 5 ст.88 ЦПК України про перерозподіл апеляційним судом судових витрат при скасуванні рішення та ухваленні нового, із ОСОБА_2 слід стягнути витрати на користь ОСОБА_4 сплаченого ним судового збору 487,20 грн за подачу позовної заяви та ? вартості проведеної судової експертизи в розмірі 2750 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити частково.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 1469 кв.м., що по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №3 додатку №3 висновку судової земельно-технічної експертизи №294 від 20.09.2016 року, виготовленого ТОВ «Подільський центр судових експертиз», за яким: ОСОБА_4 користується земельною ділянкою, площею 602,0 кв. м., ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площею 867,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 487,20 грн. судового збору за подачу позовної заяви та ? вартості проведеної судової експертизи в розмірі 2750 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий /підпис/ А.Ю. Зайцев

Судді: /підпис/ О. С. Панасюк

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно з оригіналом.

Суддя