Рішення № 64297208, 17.01.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3394/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

17.01.2017 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Ганкіної І.А.,

за участі секретаря Шеванюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 08.12.2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач прийняв на себе відповідні зобовязання щодо порядку повернення коштів банку. В порушення своїх зобовязань за кредитним договором, станом на 31.08.2016 року, ОСОБА_1 заборгував позивачу 16271,83 грн., з яких: 795,33 грн. заборгованість за кредитом; 11125,46 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 751,04 грн. штраф (процентна складова). В звязку з викладеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просив стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.

В судове засідання учасники судового засідання не зявились.

Представник позивача попередньо до позовної заяви додав клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, в клопотанні також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 попередньо подав через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, в поданій заяві зазначив, що позовні вимоги позивача не визнає, просить відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях, поданих через канцелярію суду.

Згідно ч.2ст.158 ЦПК Україниособа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до письмових заперечень, відповідач не визнає позовні вимоги та вважає їх необґрунтованими і безпідставними з наступних підстав. В позовній заяві позивачем безпідставно зазначено, що відповідач отримав кредит 08.12.2011 року у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту під 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, оскільки у заяві на видачу кредитної картки від 08.12.2011 року зазначено, що кредитний ліміт надається у розмірі 100,00 грн., а не 300,00 грн. Крім того, позивачем не було повідомлено відповідача про те, що змінюється кредитний ліміт і в підтвердження цього не надано жодних доказів. Посилання позивача в позовній заяві на те, що в заяві позичальника на отримання кредиту від 08.12.2011 року, яка підписана відповідачем та в якій зазначено, що він ознайомлений і згоден з «Умовами і правилами надання банківських послуг», а також погодився з тим, що заява разом з «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між відповідачем і банком кредитний договір, не заслуговують на увагу, оскільки «Умови і правила надання банківських послуг» не містять підпису відповідача, його ніхто з ними не знайомив, не надавав для підпису та йому вони вручені не були. При цьому позивачем не надано до позовної заяви належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці «Умови і правила надання банківських послуг», які надані до позовної заяви розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також в підтвердження того, що «Умови і правила надання банківських послуг» містили умови про підвищення відсоткової ставки в подальшому. Крім того, розрахунок заборгованості здійснено за трьома різними відсотковими ставками 30%, 34,80%, 43,20%, тоді коли у заяві позичальника від 08.12.2011 року домовленості сторін щодо підвищення відсоткової ставки немає, що свідчить про факт підняття відсоткової ставки в односторонньому порядку, що суперечить ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України. В позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість за пенею та комісією в сумі 3100,00 грн., проте у заяві на видачу кредитної картки комісія не передбачена. В матеріалах справи відсутні докази видачі кредиту та укладення самого кредитного договору між відповідачем та ПАТ КБ «ПриватБанк». Банком до позовної заяви не додано жодного документа, який би підтвердив факт отримання відповідачем коштів, додано лише Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. До матеріалів позову не долучено кредитного договору, яким передбачено істотні умови даного кредиту, а інші документи (заява і Умови та правила надання банківських послуг) не містять інформації на який термін видано кошти, який порядок їх повернення, не встановлено строк платежів за кредитом чи процентам. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову (а.с. 63-65).

На вказані вище письмові заперечення на позовну заяву представником позивача через канцелярію суду було подано додаткові пояснення до позовної заяви (а.с. 68-72), в яких представник зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 08.12.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству не суперечить. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № 4149437743657031, ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в заяві. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Тарифи (розмір винагороди за послуги Банку) є невідємною часиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 5 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. В заяві-анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. Умов і Правил встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Так, банком було змінено кредитний ліміт, а саме: 09.04.2013 року встановлено у розмірі 800,00 грн. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Відповідач отримав кредитні кошти на підставі власної заяви, в якій зазначено, що він ознайомився і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були йому представлені для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом він підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, а саме: 01.09.2014 року встановлена у розмірі 34,80% та 01.04.2015 року встановлена у розмірі 43,20%, що підтверджується наказами банку СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці. Підтвердженням отримання відповідачем кредиту є його фото з карткою та виписка по рахунку. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. В звязку з зазначеним представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Врахувавши думку представника позивача, викладену у письмовому поясненні, думку представника відповідача, викладену у поданій письмовій заяві та письмові заперечення відповідача, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 08.12.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач прийняв на себе відповідні зобовязання щодо порядку повернення коштів банку, що підтверджується заявою позичальника, копія якої долучена до позовної заяви(а.с. 5).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Посилання представника позивача на те, що в заяві позичальника на отримання кредиту від 08.12.2011 року, яка завізована підписом відповідача та в якій зазначено, що він ознайомлений і згодний з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також погодився з тим, що заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами складає між ним і банком кредитний договір, не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. При цьому представником позивача не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови і правила надання банківських послуг містили умови про підвищення відсоткової ставки в подальшому.

Крім того, у заяві позичальника від 08.12.2011 року домовленості сторін щодо підвищення відсоткової ставки немає.

У звязку із цим неознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг не можна визнати необґрунтованими, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 08.12.2011 року.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови і правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в постановах Верховного Суду України від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15) та від 10.06.2015 року (№ 6-698цс15).

Згідно ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права . Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

ОСОБА_1 виконував свої зобов'язання за вказаним договором, що підтверджується розрахунком та випискою по рахунку, наданими банком (а.с. 4, 84-86).

Крім того, як вбачається із вказаного розрахунку заборгованості, наданого представником позивача, відсоткова ставка періодично змінювалася, а саме: 30%, 34,80%, 43,20%, однак представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності такого підвищення, оскільки згоду відповідач на такі дії не надавав, а Умови та правила банківських послуг, які передбачають таке право позивача, не містять підпису позичальника.

Згідно п.5.3 кредитного договору банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку. Однак, при цьому банк зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін повідомити клієнта. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про зміну відсоткової ставки.

Також не надано жодних доказів, що відповідач отримував інші кредитні картки, якими змінено кредитні ліміти, крім копій фото, на яких нечітко видно картки, які тримає в руках відповідач.

Також, заявою на видачу кредитних коштів від 08.12.2011 року щомісячна комісія не передбачена.

Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, представником позивача не доведено обставин того, що відповідач був ознайомлений та згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, що викладені в окремому документі, що відповідач надав згоду на зміну відсоткової ставки або хоча б був про це повідомлений, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному звязку, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин на які посилався, як на підставу своїх вимог, а обставини, викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому позов задоволенню не підлягає.

В звязку з відмовою в задоволенні позову суд вважає залишити судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207,526,530,629,634,1049 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,158, 197, 212-215,360-7 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: