Рішення № 64296433, 24.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/13903/14-ц Номер провадження 22-ц/786/47/17Головуючий у 1-й інстанції Кулешова Л. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Транс», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», з участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ТОВ «Пегас Транс», ПАТ «Українська страхова компанія», посилаючись на те, що 27 січня 2014 року о 06.00 год. на території республіки ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Renault Premium», д.р.н. ВІ 1459 ВМ, який належить ТОВ «Пегас Транс», під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Renault Magnum», д.р.н. АР7280 СН, під керуванням ОСОБА_5, який належить позивачу на праві власності.

Відповідно до Службової замітки про дорожньо-транспортну пригоду від 27 січня 2014 року, виданої Відділом дорожнього руху Комендатури поліції Белхутувського повіту, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3

Внаслідок цієї ДТП транспортний засіб позивача- «Renault Magnum», д.р.н. АР7280 СН, зазнав механічних пошкоджень.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault Premium», д.р.н. ВІ 1459 ВМ, який належить ТОВ «Пегас Транс», застрахована за договором міжнародного автомобільного страхування UA 045 №9588881, укладеним з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 21 травня 2014 року та, на виконання зобовязань за договором страхування ПрАТ «УТСК» здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 17257,02 грн.

Посилаючись на те, що вартість відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу перевищила розмір страхового відшкодування, прохав стягнути з відповідачів різницю між ними в сумі 8153,70грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави 12 вересня 2016 позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Транс», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», з участю третьої особи ОСОБА_3, про стягнення матеріального збитку задоволено частково.

Стягнуто з Приватного Акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 8153,70 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив відповідач - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» -з підстав його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, з урахуванням чого просили його скасувати в частині позовних вимог до Товариства та ухвалити нове, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказують, що позивачем не доведено факту спричинення йому матеріальної шкоди у розмірі, визначеному на підставі документів, виданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6

Вважають, що законом встановлено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх представники.

Також зазначають про відсутність у страхового товариства, згідно ст.1194 ЦК України, обовязку сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО №026588 від 26.08.2012 року, власником автомобіля «Renault Magnum», д.р.н. АР7280 СН, є позивач ОСОБА_2 (т.2, а.с.91).

21.01.2014 року між Полтавським регіональним управлінням ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ТОВ «Пегас Транс» було укладено договір №9588881 про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого страховик зобовязувався оформити страховий поліс міжнародного страхування «Зелена карта» на застрахований транспортний засіб, а саме Renault, д.р.н. ВІ 1459 ВМ (т.1, а.с.71).

25 січня 2014 року між Страховою компанією «Ютіко» (комерційна назва), повна назва українською мовою: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пегас Транс» був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена карта», що підтверджується полісом № UA 045/9588881. Згідно цього полісу застрахована також і відповідальність водія автомобіля «Renault Premium», д.р.н. ВІ 1459 ВМ (т.1, а.с.12, 33).

Страхові виплати на ремонт автомобіля, відновлення здоровя людей, постраждалих через провину страхувальника, здійснюється в межах встановлених лімітів у країнах-членах міжнародної системи автострахування «Зелена карта». Ліміт страхового відшкодування за страхуванням «Зелена карта» за завданий матеріальний збиток на одну аварію у ОСОБА_4 становить 30000,00 грн. (т.1, а.с.150).

Відповідно до Службової замітки про ДТП, яке сталось поза громадською дорогою, складеного Комендатурою поліції повіту, 27 січня 2014 року о 06 годині в місцевості Щепцув ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного ТОВ «Пегас Транс» транспортного засобу «Renault Premium», д.р.н. ВІ 1459 ВМ, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Renault Magnum», д.р.н. АР7280 СН, під керуванням ОСОБА_5 (т.1, а.с.8-11).

З даної Службової замітки про ДТП, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія транспортного засобу «Renault Premium», д.р.н. ВІ 1459 ВМ, - ОСОБА_3, відносно якого накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 200 злотих.

Відповідно до страхового акту №2364-754-14-PL від 08.05.2014 року, складеного ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», шкода, заподіяна власником а/м Renault д.н.з. НОМЕР_1 становить 16457,02 грн., сума до сплати складає 17257,02 грн. (т.2, а.с.32).

Наказом №662-2/13 від 19.05.2014 року, згідно зі страховим актом №2364-754-14-PL службового розслідування відділу врегулювання збитків від 08.05.2014 року, визначено бухгалтерії виплатити 17257,02 грн. страхового відшкодування по полісу обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території країн членів системи «Зелена карта» згідно з наданим комплектом документів, отримувач ОСОБА_2 (т.1, а.с.33).

Згідно платіжного доручення №7401 від 21.05.2014 року ОСОБА_2 було отримано кошти в сумі 17257,02, платник ПрАТ «УТСК» , призначення платежу: «Страх. відшк. зг. Акту № 2364-754-14-PL від 08.05.2014 р. Без ПДВ» (т.2, а.с.34).

З відповіді ТОВ «Пегас Транс» №114-р від 13.11.2014 року вбачається, що після виплати страхового відшкодування по випадку, що стався 27.01.2014 року у ОСОБА_4, Сертифікат «Зеленої карти» №9588881, потерпілий ФОП ОСОБА_2 не повідомляв про незгоду з сумою страхового відшкодування у розмірі 17257,02 грн. (т.1, а.с.34).

Звітом про визначення вартості матеріального збитку від 10 лютого 2014 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача «Renault Magnum», д.р.н. АР7280 СН, визначена за порівняльним підходом, може складати 16457,02 грн. а тому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику Renault Magnum 460д.н.з. АР 7280 СН станом на 10.02.2014 року, становить 8775,22 грн. (т.1, а.с.159-186).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року (далі-Закон).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону).

Статтею ст.3 Закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з п.п. 9.1., 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У пункті 1.11 ст. 1 вказаного Закону визначено, що страховий сертифікат «Зелена картка» - це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 16 Закону сертифікат міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» (договір міжнародного страхування) є одним із видів договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» - власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка».

За змістом п. п. 22.1, 22.3 ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» сплатила позивачу ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 17257,02 грн., що підтверджується страховим актом №2364-754-14-PL від 08.05.2014 року (т.2, а.с.32), наказом №662-2/13 від 19.05.2014 року (т.1, а.с.33) та копією платіжного доручення №7401 від 21.05.2014 року (т.2, а.с.34).

Проте, згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 10 лютого 2014 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача «Renault Magnum», д.р.н. АР7280 СН визначена в розмірі 16457,02 грн. а тому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику Renault Magnum 460д.н.з. АР 7280 СН станом на 10.02.2014 року, становить 8775,22 грн. (т.1, а.с.159-186).

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом із тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Згідно правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року по справі № 6-2808цс15, за правилами ст.367-7 ЦПК України, який є обов'язковим для застосування всіма судами України, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що, страховиком ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» було виконано взяті на себе зобовязання та, у відповідності до вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку виплачено суму страхового відшкодування - оцінену шкоду, яка, згідно страхового акту №2364-754-14-PL від 08.05.2014 року, визначена у розмірі 17257,02 грн.

З урахуванням наведеного, оскільки заподіяна позивачу шкода недоплачена в повному розмірі, то вона підлягає стягненню із заподіювача шкоди, оскільки одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не припинив деліктне зобов'язання, так як в даному випадку страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, а тому особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року №6-108цс13.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як установлено матеріалами справи, позивачем було здійснено відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, витрати на ремонт склали 25410,72 грн., що підтверджується нарядом-замовленням № В-00000317 від 02 червня 2014 року (т.1, а.с.14-15), рахунком - фактурою від 02 червня 2014 року (т.1, а.с.16), квитанцією № 600350 від 02 червня 2014 року про оплату позивачем 25410,72 грн. (т.1, а.с.17).

Різниця між фактичними витратами на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля та виплаченим страховим відшкодуванням становить 8153,70 грн. (25410,72 грн. - 17257,02 грн.).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заподіяна позивачу недоплачена шкода становить 8153,70 грн., яка і підлягає стягненню із ТОВ «Пегас Транс» у визначеному розмірі.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги є слушними та такими, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п.п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Транс», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», з участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Транс» на користь ОСОБА_2 8153,70 (вісім тисяч сто пятдесят три гривні 70 коп.) грн. матеріальних збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Транс» на користь ОСОБА_2судовий збір у розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 коп.) грн..

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1