Ухвала суду № 64296410, 25.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/279/15-ц Номер провадження 22-ц/786/236/17Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року

по справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами обєктом спільної сумісної власності, визнання договору дарування обєкта нерухомості недійсним і скасування його державної реєстрації, визнання права власності на частку в домоволодінні з припиненням права спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати житловий будинок № 30 з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розташований по вул. Сковороди в с-щі Решетилівка Полтавської області, обєктом спільної сумісної власності його та відповідачки ОСОБА_3, як подружжя; визнати недійсним договір дарування спірного житлового будинку від 22.04.2014 року, укладеного між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та скасувати його державну реєстрацію; здійснити розподіл спірного домоволодіння шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частку цього домоволодіння та припинення права спільної сумісної власності на нього.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 1986 року по грудень 2013 року він та відповідачка ОСОБА_3 проживали однією сімєю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Протягом цього часу ними за спільні кошти було придбано спірне домоволодіння. Крім того, в період спільного проживання за спільні кошти та спільними зусиллями в цьому домоволодінні було здійснено значні поліпшення, внаслідок чого його вартість істотно збільшилася.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, зазначає, що оскільки договір дарування з відчуження спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами було укладено ОСОБА_3 без його згоди як співвласника, такий договір згідно вимог ч. 2 ст. 65 СК України, ч. 4 ст. 369 ЦК України підлягає визнанню недійсним. Вважає, що при укладенні оспорюваного правочину згода позивача мала бути безумовною.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 липня 2014 року встановлено факт спільного проживання позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 однією сімєю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 1986 року по 2013 рік (т.1 а.с. 8).

Обидві сторони визнали факт такого спільного проживання з лютого 1986 року по грудень 2013 року.

Рішенням Решетилівського районного народного суду Полтавської області від 15 липня 1985 року визнано право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку № 30, розташованого по вул. Сковороди в с-щі Решетилівка Полтавської області, та виділено їй цю частку житлового будинку в натурі. Іншу частку цього житлового будинку виділено в натурі ОСОБА_5.(т.1 а.с. 53).

06 травня 1986 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори, згідно якого ОСОБА_6 продав ОСОБА_3 належну йому 1/2 частку житлового будинку № 30, розташованого по вул. Сковороди в с-щі Решетилівка Полтавської області (т.1 а.с. 54-55).

22 квітня 2014 року відповідачка ОСОБА_3 за договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори, подарувала зазначений вище спірний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами своєму синовівідповідачеві ОСОБА_7 (т.1 а.с. 21), і з цього дня зареєстроване право власності відповідача ОСОБА_7 на цей обєкт нерухомості.

В листопаді 2014 року позивач ОСОБА_2 звертався до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 22.04.2014 року недійсним з підстав укладення його під час розгляду судом справи про встановлення факту його спільного проживання із ОСОБА_8 та фактичного неприйняття ОСОБА_7 цього будинку в дар.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.12.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 з цих підстав відмовлено (т.1 а.с. 56-57). Це рішення набрало законної сили.

Також судом було встановлено, і обома сторонами визнано, що за час спільного проживання позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу у спірному житловому будинку було здійснено ряд поліпшень.

Згідно висновку експерта № 13/05/16 від 10.05.2016 року (т.2 а.с. 1-10) ринкова вартість домоволодіння № 30, розташованого по вул. Сковороди в с-щі Решетилівка Полтавської області, станом на час проведення експертизи становить 438000 грн.

Залишкова вартість поліпшень, здійснених за час спільного проживання сторін, з урахуванням зносу становить 140411 грн., що становить 39/100 частки від загальної вартості домоволодіння.

Залишкова вартість поліпшень, здійснених за період із січня 2004 року по грудень 2013 року становить 82775 грн., що становить 23/100 частки від загальної вартості домоволодіння.

Вирішуючи спір місцевий суд правомірно виходив з наступного.

Згідно ч.2 ст. 13 Кодексу про шлюб та сімю України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Згідно ч.1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сімю України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є йогоспільною сумісною власністю.

Статтею 25 цього Кодексупередбачено, що якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, під час шлюбу суттєво збільшилося в своїй вартості внаслідок трудових чи грошових витрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Згідност. 60 СК Українимайно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1ст. 62 СК Україниякщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 2ст. 74 СК Українина майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8 цього Кодексу.

Сімейний кодекс Українивведений в дію з 01 січня 2004 року.

Так, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами обєктом спільної сумісної власності, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що спільне проживання позивача ОСОБА_2 з відповідачкою ОСОБА_9 однією сімєю без реєстрації шлюбу на момент придбання останньою 1/2 частки спірного домоволодіння за договором купівлі-продажу від 06 травня 1986 року не є підставою для визнання за ним права власності на частку в домоволодінні та визнання цієї частки домоволодіння спільною сумісною власністю, оскільки діючий на момент укладення договору Кодекс про шлюб та сімю України не передбачав можливості визнання судом спільною сумісною власністю майна жінки чи чоловіка, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, у разі суттєвого збільшення його вартості внаслідок трудових чи грошових витрат другої сторони або їх обох.

Також судом вірно зауважено, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що 1/2 частка спірного домоволодіння за договором купівлі-продажу від 06 травня 1986 року була придбана у спільну власність його та відповідачки ОСОБА_3, а також на підтвердження його участі коштами у придбанні цієї частки домоволодіння. Інша ? частка спірного домоволодіння перебувала у власності ОСОБА_3 ще до початку її спільного проживання з позивачем.

Крім того, здійсненні сторонами поліпшення у спірному домоволодінні за період з 01 січня 2004 року по грудень 2013 року є незначними по відношенню до загальної вартості домоволодіння, а з урахуванням розміру їх частки по відношенню до загальної вартості домоволодіння, яка становить менш ніж 1/4, суд правомірно не вважав їх суттєвим збільшенням вартості майна відповідачки, що потягло б за собою визнання домоволодіння № 30, розташованого по вул. Сковороди в с-щі Решетилівка Полтавської області, обєктом спільної сумісної власності.

Далі, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору дарування спірного житлового будинку від 22.04.2014 року, суд обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства. Сімейний кодекс України регулює певні цивільні відносини, а тому він є актом цивільного законодавства в силу положень абз.2 ч.2 ст.4 ЦК України, та положень ч.1 ст. 1, ч.1 ст.2 СК України .

Згідно із положеннями ч.1 ст.65 СКУ, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дійшовши висновку, що спірне домоволодіння не є обєктом права спільної сумісної власності позивача та відповідачки ОСОБА_3, суд вірно вказав, що згода позивача на укладення спірного договору дарування, передбаченаст. 65 СК України, не потрібна, тому підстави недійсності правочину відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду та вважає, що він зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким дана відповідна правова оцінка.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткової юридичної оцінки не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом дотримано норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим не вбачається підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_10 /підпис/ ОСОБА_11

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області __ ОСОБА_1