Ухвала суду № 64295904, 25.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4352/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/164/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 25.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Гуля В.В., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, обслуговуючого кооперативу «Садово-городнє товариство «Сокіл», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3, про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року ОСОБА_2 пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що рішенням садового товариства «Сокіл» від 05 червня 1981 року № 23-13 ОСОБА_4 було надано в користування земельну ділянку площею 500 кв.м. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Механізаторів, 23, обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Сокіл», що підтверджується довідкою обслуговуючого кооперативу «Сокіл» № 13 від 22 березня 2008 року.

З моменту прийняття ОСОБА_4 у члени обслуговуючого кооперативу «Садово-городнє товариство «Сокіл» та надання йому в користування земельної ділянки, на підставі зазначеного вище рішення, він почав вільно володіти і користуватися даною земельною ділянкою і розпочав будівництво садового будинку на цій земельній ділянці.

Рішенням виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21.09.1998 року № 5/10 члену садівницького товариства «Сокіл» ОСОБА_4 передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка площею - 497,04 кв.м. для ведення садівництва.

27 червня 2012 року громадянин ОСОБА_5 помер.

Беручи до уваги, що ОСОБА_2 являється донькою померлого ОСОБА_4, нею було подано заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області.

Однак, постановою державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 № 465/02-31 від 27 травня 2014 року було відмовлено Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку № 23, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вулиця Механізаторів, Обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Сокіл», оскільки земельна ділянка за спадкодавцем не обліковувалась в Державному кадастрі, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався та не реєструвався.

Позивач просила суд визнати в порядку користування за ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) правона користування земельною ділянкою площею 500 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Механізаторів, 23, обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Сокіл», що перебувала у користуванні померлого 27 червня 2012 року ОСОБА_4 на підставі рішення садового товариства «Сокіл» від 05 червня 1981 року № 23-13.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спадкодавець мав право на користування спірною земельною ділянкою і таке право в силу вимог ст.. 1218 ЦК України переходить в порядку спадкування до його дочки позивача у справі.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гатненської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області «Про передачу земельних ділянок в приватну власність членам садівницького товариства «Сокіл» від 21 вересня 1998 року № 5/10 було затверджено матеріали інвентаризації по фактичному користуванню загальна площа садівницького товариства «Сокіл» - 19,50 га, передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва 279 членами садівницького товариства «Сокіл» всього загальною площею 16,57 га по землевласникам і в розмірі угідь згідно з додатком № 7 доручено Києво-Святошинському госпрозрахунковому виробничому бюро виготовити Державні акти на право приватної та колективної власності згідно прийнятого рішення.

ОСОБА_5 був включений в список членів садового товариства «Сокіл», яким передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва на території Гатненської сільської ради. Останньому була безкоштовно передана у приватну власність земельна ділянка площею 497,0400 (одиниця виміру не вказана) для ведення садівництва.

Вищезазначене також підтверджується копією архівною довідкою архівного сектора Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 20.04.2016 року за № 06-04/460.

Відповідно до копії довідки, виданої головою обслуговуючого кооперативу «Садово-городнє товариство «Сокіл» від 22.03.2008 року за № 13, ОСОБА_5 являється членом садового товариства «Сокіл», яке розташоване с. Гатне (Гатнянська сільська рада) і має земельну ділянку площею 500 кв.м. (Протокол № 23-13 від 05.06.1981 року). Заборгованості по земельному податку немає.

27 червня 2012 року громадянин ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія I-ОК № 254197.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_4.

13 грудня 2012 року Позивачем було подано заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області.

Постановою державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 № 465/02-31 від 27 травня 2014 року Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку № 23, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вулиця Механізаторів, Обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Сокіл» у звязку із тим, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Механізаторів, 23, обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Сокіл», за спадкодавцем не обліковувалась в Державному кадастрі, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався та не реєструвався.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за життя спадкодавець не здійснив державної реєстрації права власності чи права користування на спірну земельну ділянку у передбачений законодавством спосіб, то суд вважав, що ОСОБА_5 за життя не набув права власності чи права користування на вищезазначенуземельну ділянку, а томуОСОБА_2 як спадкоємець за законом не має права на її спадкування.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що позов не підлягав до задоволення з таких підстав.

Статтею 1218 ЦКвстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судова колегія вважає, що висновки суду про те, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя не набув права на користування земельною ділянкою є помилковими виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, спадкодавцю ОСОБА_6 земельна ділянка у користування була виділена в 1981 році як члену садово-городнього товариства. На той час діяв ЗК УРСР 1970 року, який передбачав право громадян на користування земельною ділянкою.

З набуттям чинності ЗК України 1990 року поряд з правом користування був введений інститут права власності на земельну ділянку.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 ЗК України 1990 року. Проте дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі Декрет). .

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Згідно з п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність, у тимчасове користування, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Виходячи із наведених норм права і наявних у справі доказів виділення цієї земельної ділянки спадкодавцю в 1981 році, спірна земельна ділянка беззаперечно належала спадкодавцю на праві користування, однак при наявності запису в земельно-шнуровій книзі вона могла належати йому також на праві власності в силу наведених вище вимог Декрету. Наявність чи відсутність реєстрації земельної ділянки у земельно-кадастрових документах судом не перевірялась.

Встановивши, що спадкодавець мав право на користування земельною ділянкою в силу п. 7 Перехідних положень ЗК України, необхідно визначити чи підлягає таке право спадкуванню.

Чинний ЗК України не передбачає такого інституту як право користування земельною ділянкою фізичної особи. Земельна ділянка може бути лише у власності фізичної особи або в оренді. Разом із тим, оскільки у спадкодавця було право на користування земельною ділянкою, він виявив своє бажання на її приватизацію і органом місцевого самоврядування було ухвалене рішення про передачу земельної ділянки у власність, але спадкодавець не закінчив приватизацію і не отримав на своє ім.»я правовстановлюючий документ на земельну ділянку, судова колегія вважає, що таке право має перейти до його спадкоємця позивача у справі ОСОБА_2 Однак позивач до спеціально уповноважених органів державної влади із заявою щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку, передану у власність спадкодавцю до 01.01.2002 року не зверталась, а звернулась до суду з цим позовом. Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач помилково просила визнати за нею право на користування земельною ділянкою, що не узгоджується із вимогами земельного та спадкового законодавства, а тому не може бути задоволено судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ВІДХИЛИТИ.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 серпня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді