Ухвала суду № 64295850, 25.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6383/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/661/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 25.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виділ в натурі частки у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою,

у с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про виділ в натурі частки у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи його тим, що набрало законної сили рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2014 року, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2016 року в задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач ОСОБА_2, через представника за довіреністю ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Отже, за змістом зазначених норм процесуального права закриття провадження у справі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав для закриття провадження у справі.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного ОСОБА_6 України від 21 жовтня 2015 року № 6-1133цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Установлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 травня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про виділення в натурі та закріплення за нею 1/2 частини будинку № 25 по вул. Ломоносова у м. Ірпені Київської області, земельної ділянки площею 680 кв.м, на якій розташовується будинок; за відповідачами по 1/4 частини будинку та земельної ділянки площею 680 кв.м; закріплення земельної ділянки площею 39 кв.м як двір спільного користування між співвласниками будинку, а також встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою між сторонами спору.

Вказаний позов заявлено з підстав ст. ст. 356, 357, 367 ЦК України та обґрунтовано тим, що між сторонами існують неприязні стосунки, а тому спільне користування та володіння нерухомим майном є неможливим.

Зі змісту позовної заяви, поданої у вересні 2015 року, вбачається, що ОСОБА_3, з посиланням на положення ст. ст. 183, 356, 364, 367 ЦК України та ст. 120 ЗК України, порушує питання про виділення в натурі 1/2 частини домоволодіння № 25 по вул. Ломоносова в м. Ірпені Київської області, виділивши їй у власність квартиру 2; припинення права спільної власності для позивача та відповідачів на житловий будинок; визначення порядку користування земельною ділянкою, виділивши їй у користування цільну ізольовану земельну ділянку загальною площею 699,5 кв.м. При цьому вказувала, що внаслідок поведінки відповідачів, що виявляється у здійсненні ними самочинних побудов та небажання виділу в окремі обєкти нерухомого майна, вона позбавлена можливості виділити свою частку у спільній частковій власності.

Таким чином спірні правовідносини в цій справі є аналогічними правовідносинам у справі, в якій ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, але вони не є тотожними у зв'язку з відсутністю складових, необхідних для застосування п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, а саме: тотожних підстав та предмету позову.

Разом з тим, у справі, що розглядається, позивач просила окрім іншого припинити право спільної власності сторін на житловий будинок та відповідні господарські будівлі і споруди.

Не зайвим буде зазначити, що позивач, скориставшись своїм правом на доступ до правосуддя, проголошеним ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, предявила позов про виділ в натурі частки у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою з усуненням недоліків попереднього позову, (недоведеність заявлених вимог), що не заборонено чинним процесуальним законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

ОСОБА_6