Ухвала суду № 64295830, 25.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 358/1330/16-к Головуючий у І інстанції Корбут В. М.Провадження № 11-кп/780/68/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 39 25.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.,

суддів Семенцова Ю.В., Шроля В.Р.,

за участю:

прокурора Ляшенка Р.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

секретаря судових засідань ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційний розгляд кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 серпня 2016 року за №12016110090000421, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на вирок Богуславського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, -

- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Богуславського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Цим же вироком, ухвалено виконувати самостійно вирок Богуславського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, за наступних обставин.

В кінці червня 2016 року ОСОБА_2, точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи з тильної сторони свого господарства, що розташоване по вул. Мисайлівська, 68, в м. Богуслав, Київської області, в кущах помітив шість дикоростучих рослин коноплі, які зірвав, переніс і сховав на горищі господарської споруди за місцем свого проживання, щоб вони висохли для подальшого власного вживання без мети збуту. Через декілька тижнів ОСОБА_2, перебуваючи на горищі господарської споруди, де знаходилися залишені ним рослини коноплі, відібрав чотири рослини коноплі, відокремивши листя від стебла, подрібнив їх руками, тим самим незаконно виготовив наркотичний засіб, який залишив на аркуші паперу.

30 серпня 2016 року в період з 14 години 50 хвилин до 15 години 30 хвилин, за місцем проживання ОСОБА_2 працівниками Богуславського відділення Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області було виявлено та вилучено частково подрібнену масу рослинної маси з морфологічними ознаками рослини коноплі, дві рослини з морфологічними ознаками рослини коноплі, частково оголені стебла рослин з морфологічними ознаками рослини коноплі, а також пляшку з полімерного матеріалу з відрізаним дном та металевим наперстком на горловині з нашаруванням речовини темно-коричневого кольору.

Згідно із висновком експерта № 19/7-02/916 від 28 вересня 2016 року, надана на експертизу речовина рослинного походження зелено-коричневого кольору та речовина рослинного походження зеленого кольору, що відокремлена від центральних стебел механічним способом, «вилучена за місцем проживання ОСОБА_2О.», є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса наркотичного засобу (канабісу) в перерахунку на суху речовину становить 29,89 г. та 4,30 г. Надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору, що відокремлена від центральних стебел механічним способом, «вилучені за місцем проживання ОСОБА_2О.», є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом. Маса наркотичного засобу (канабісу) в перерахунку на суху речовину становить 21,65 г. Представлене на експертизу нашарування речовини темно-коричневого кольору, яке знаходилося на внутрішній поверхні пляшки з полімерного матеріалу чорного кольору з відрізаним дном, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено-екстракт канабісу. Маса наркотичного засобу (екстракту канабісу) в перерахунку на суху речовину становить 0,227 г.

Не погоджуючись з вироком Богуславського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року, ухваленим відносно ОСОБА_2, апеляційну скаргу на нього подав перший заступник прокурора Київської області, в якій просить зазначений вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ст.71 КК України, прокурор просить до призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Богуславського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки та призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці. Підставами для скасування вироку суду першої інстанції прокурор зазначає неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор вказує про те, що суд першої інстанції в порушення ч.1 ст.71 КК України, не приєднав до призначеного покарання не відбуте покарання за попереднім вироком Богуславського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року і не визначив ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і невідбутої частини покарання за попереднім вироком, хоча, як стверджує прокурор, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком, під час іспитового строку вчинив новий злочин. Зазначене неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність призвело, на думку прокурора, до призначення обвинуваченому ОСОБА_2 занадто м'якого покарання, що не відповідає його особі, який не бажає ставати на шлях виправлення. При цьому, в апеляційній скарзі прокурор взагалі не обґрунтовує свої вимоги стосовно призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання за ч.1 ст.309 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи обвинуваченого, який заперечив проти апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які не заперечувались також і обвинуваченим, досліджувались за згодою учасників судового провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому згідно ч. 2 ст. 394 КПК України апеляційному оскарженню та перегляду не підлягають.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Колегією суддів встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Зокрема, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за ч.1 ст.309 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості та характер вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, особу винного, який має постійне місце проживання, характеризується посередньо, сімейний та майновий стан, не перебування ОСОБА_2 на обліках у нарколога та психіатра. Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання ОСОБА_2, судом першої інстанції визнано та враховано його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та надання правдивих і послідовних показань, при цьому, обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, - судом першої інстанції не встановлено.

Таким чином, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, були враховані всі обставини, передбачені ст. 65 КК України, у звязку з чим колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України. Відтак, колегія суддів вважає, що вимога прокурора з приводу призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання за ч.1 ст.309 КК України, не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до обвинувачення ОСОБА_2, сформульованого в обвинувальному акті, а також визнаного судом доведеним та зазначеного у мотивувальній частині вироку, ОСОБА_2 одну із дій обєктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання наркотичного засобу без мети збуту, - вчинив в кінці червня 2016 року. Вказана обставина також не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі, більше того, апеляційному перегляду, згідно із ч. 2 ст. 394 КПК України, не підлягає.

Враховуючи, що злочин, передбачений ст. 309 КК України, вважається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених в диспозиції цієї статті альтернативних дій, то в даному випадку злочин, передбачений ч.1 ст. 309 КК України вважається вчиненим ОСОБА_2 в кінці червня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 12 липня 2016 року засуджений вироком Богуславського районного суду Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_2 вчинив до постановлення попереднього вироку.

При цьому, враховуючи, що оскаржуваним вироком суду ОСОБА_2 призначено покарання у виді штрафу, яке належить відбувати реально, а за попереднім вироком Богуславського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недопустимість застосування в даному випадку принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань, ухваливши рішення щодо самостійного виконання зазначених вироків, з посиланням при цьому на п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», з чим погоджується і колегія суддів.

При цьому, колегія суддів не приймає викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора щодо необхідності призначення ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків, так як із зазначених вище мотивів достеменно встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України до ухвалення попереднього вироку Богуславського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а тому ст.71 КК України в даному випадку застосуванню не підлягає.

З тих же підстав не приймаються колегією суддів доводи прокурора на обґрунтування невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання про те, що останній через місяць після ухвалення відносно нього вироку Богуславським районним судом Київської області від 12 липня 2016 року, вчинив новий умисний злочин, що вказує на його небажання виправитися та вести законослухняний спосіб життя.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_2, а також про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Богуславського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року, ухвалений відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді:

____ ______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5