Постанова № 6429459, 05.06.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-4457/08/1770

«5» червня 2009 року12год. 20хв.м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кулініч А.О.

відповідача: представник Тарасюк Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000912351/0 від 28.08.2008 р.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000912351/0 від 28.08.2008 р. до відповідача - Державної податкової інспекції у Рівненському районі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що за наслідками проведеної перевірки 28.08.2008 р. було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000912351/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 11 387 грн.

З висновками ДПІ в Рівненському районі Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" не погоджується та вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають положенням Закону України "Про податок на додану вартість" з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - податкове зобов'язання є загальною сумою податку, одержаною (нарахованого) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Визначення податкового зобов'язання здійснюється відповідно з приписами пп. 4.1, ст. 4 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з п. 1.18, ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 1.20.1, п. 1.20, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до пп. 1.20.8, п. 1.20, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Приписи п. 1.20, ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" жодним чином не співставляють та не ототожнюють поняття "звичайна ціна" та митна вартість.

Як свідчать первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Захід Експо Сервіс" весь товар, що імпортувався на протязі квітня-травня 2008 р. в наступному реалізовувався з отримання прибутку.

Як наслідок за результати звітного періоду Товариством було здано до ДПІ у Рівненському районі декларацію з податку на прибуток з позитивним значенням та сплачено відповідні суми податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 1.20.10, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Зазначає, що ДПІ у Рівненському районі визначаючи звичайну ціну товару діяла з порушенням ст. 19 Конституції України, відтак висновки ДПІ в Рівненському районі про завищення ТОВ "Захід Експо Сервіс" суми бюджетного відшкодування за березень 2008 р. на суму 11 387 грн. зроблені внаслідок невірного застосування норм права та є неправомірними.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує.

В заперечення адміністративного позову зазначає, що враховуючи, що основною діяльністю товариства є реалізація посуду різного типу та ємностей імпортованих за кордону, згідно поданих декларацій по податку на додану вартість за перевіряємий період за квітень, травень 2008 року податок на додану вартість нарахований на реалізований посуд менший за податок на додану вартість сплачений на митницю, що суперечить п. 4.1, п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Таким чином ціна імпортованого товару з метою обчислення податку на додану вартість регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної контрактної вартості, але не менше митної вартості з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включається в ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Рівненському районі проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на рахунок платника в банку за травень 2008р., про що складено акт перевірки від 10.06.2008 р. № 623/98/23-309/34784505 (а.с.5-25).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912351/0 від 28.08.2008 р. (а.с.26), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 11387 грн.

В акті перевірки від 10.06.2008 року відповідач робить висновок про порушення позивачем вимог п. 1.18 ст. 1, п.4.1 п.4.3 ст.4 та п.п. 7.2.1 п. 7.2 , п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту судової постанови Закон 168), а саме, продаж імпортованої по зовнішньоекономічних контрактах продукції нижче митної вартості, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2008р. на суму 11387 грн. (ст. 8-9 акту перевірки, а.с.12-13).

На думку відповідача завищення відбулось внаслідок порушення п. 4.1 ст. 4 Закону 168, відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно із п. 4.3 ст.4 Закону 168, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування

Відповідно до підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Відповідач робить висновок про те, що оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обовязкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, на думку відповідача, митна вартість імпортованих товарів в даному випадку буде становити їх звичайну ціну, не нижче якої і повинна бути проведена подальша реалізація товарів на митній території України та нараховані податкові зобовязання.

Такі висновки відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства про оподаткування.

Відповідно до положень п. 1.18 ст. 1 Закону 168, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За приписами п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як зазначалось по тексу судової постанови, відповідно до п. 4.3 ст.4 Закону 168, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування

Відповідно до ст. 259, ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відповідно до п.4 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за N 443/2247 (у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

За наведених обставин приписи пункту 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" жодним чином не встановлюють та не ототожнюють поняття “звичайна ціна” та митна вартість, як це робить відповідач при прийнятті оспореного рішення.

При наступному продажі імпортованого товару на митній території України податкове зобовязання з податку на додану вартість визначається платником податків на підставі п. 4.1 ст. 4 Закону 168.

При цьому, в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як свідчать первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Захід Експо Сервіс" весь товар, що імпортувався на протязі квітня-травня 2008 р. в наступному реалізовував з отримання прибутку.

Так, на виконання зовнішньоекономічного контракту №0107-1 від 15.01.2007р. ТОВ «Захід-Експо-Сервіс» отримало від фірми «DELIGENS EUROPE OSTRAVA» s.r.o. (Чехія) посуд різного типу та розмірів і відповідно реалізовано ТОВ «Універсам-Тех-Груп» згідно договору купівлі продаж №0207-1 від 16.02.2007 року (а.с.48-49), відповідно до первинних документів, а саме:

-ВМД № 204000002/8/003718 від 14.04.2008 р. загальна фактурна вартість 18990,53 грн. (а.с.60). Реалізовано згідно накладної № 14 від 14.04.2008 р. по ціні 25395,30 грн. без ПДВ (а.с.50);

-ВМД № 204000002/8/003830 від 16.04.2008 р. загальна фактурна вартість 33035,28 грн. (а.с.61). Реалізовано згідно накладної № 15 від 16.04.2008 р. по ціні 56803,04 грн. без ПДВ (а.с.51);

-ВМД № 204000002/8/003988 від 21.04.2008 р. загальна фактурна вартість 47265,58 грн. (а.с.62). Реалізовано згідно накладної № 16 від 21.04.2008 р. по ціні 64038,24 грн. без ПДВ (а.с.52);

-ВМД № 204000002/8/004267 від 25.04.2008 р. загальна фактурна вартість 13831,75 грн. (а.с.63). Реалізовано згідно накладної № 17 від 25.04.2008 р. по ціні 23630,80 грн. без ПДВ (а.с.53);

-ВМД № 204000002/8/004277 від 26.04.2008 р. загальна фактурна вартість 46551,77 грн. (а.с.65). Реалізовано згідно накладної № 18 від 26.04.2008 р. по ціні 58166,40 грн. без ПДВ (а.с.54);

- ВМД № 204000002/8/004440 від 05.05.2008 р. загальна фактурна вартість 51691,80 грн. (а.с.66). Реалізовано згідно накладної № 19 від 05.05.2008 р. по ціні 66158,40 грн. без ПДВ (а.с.55).

-ВМД № 204000002/8/004869 від 15.05.2008 р. загальна фактурна вартість 18714,90 грн. (а.с. 67). Реалізовано згідно накладної № 20 від 15.05.2008 р. по ціні 29195,10 грн. без ПДВ (а.с.56).

-ВМД № 204000002/8/004957 від 19.05.2008 р. загальна фактурна вартість 16727,62 грн. (а.с.68). Реалізовано згідно накладної № 21 від 19.05.2008 р. по ціні 25443,36 грн. без ПДВ (в.с.57).

-ВМД № 204000002/8/005208 від 26.05.2008 р. загальна фактурна вартість 19873,75 грн. (а.с.69). Реалізовано згідно накладної № 22 від 26.05.2008 р. по ціні 25350,04 грн. без ПДВ. (а.с.58).

-ВМД № 204000002/8/005301 від 27.05.2008 р. загальна фактурна вартість 35142,91 грн. (а.с.70). Реалізовано згідно накладної № 23 від 27.05.2008 р. по ціні 52626, 90 грн. без ПДВ (а.с.59).

Ціни на реалізовану продукцію встановлювались на підставі угод з контрагентами і їх розмір встановлювався з врахуванням фактурної вартості, сплати обовязкових платежів при розмитненні плюс торгівельна націнка в розмірі від 5 до 10%. Такий порядок формування ціни реалізованої на митній території імпортованої продукції та як наслідок визначення бази оподаткування податком на додану вартість не суперечить чинному законодавству про оподаткування і в даному випадку слід вважати, що ціна продажу товару і становить звичайну ціну.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України та підпункту 1.20.8. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не довів, що ціна договору, укладеного позивачем з контрагентами не відповідає рівню звичайної ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення № 0000912351/0, яке прийнято 28.08.2008 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі - визнати протиправним та скасувати в повному обсязі з моменту його прийняття.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.І.Юрчук

Постанова законної сили не набрала.

Суддя М.І.Юрчук