Рішення № 64293821, 23.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11610/15-ц Провадження № 22-ц/773/45/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Грушицького А.І.,

суддів Лівандовської-Кочури Т.В., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря Концевич Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Позовні вимоги мотивував тим, що 29 травня 2008 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 227-012/ФК-08, відповідно до якого останній було надано кредитні кошти у розмірі 194000 грн. з розрахунку 19,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк по 28 травня 2011 року включно на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 29 травня 2008 року укладено іпотечний договір № 227-012/Zфкіп-08, за умовами якого в іпотеку банку передано дві земельні ділянки площею 0,1035 га кожна, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на території с. Рованці Боратинської с/р Луцького району Волинської області, кадастрові номера 0722880700:04:001:0841 та 0722880700:04:001:0720 відповідно.

Згідно договору про передачу активів та кредитних зобовязань від 30 червня 2010 року, укладеного між ТзОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України, ТзОВ «Український промисловий банк» передав (відсупив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», про поділ спільного майна подружжя вказані земельні ділянки, що перебувають у іпотеці в банку були поділені на 2 частини, зокрема суд виділив у власність ОСОБА_3 з майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1035 га, що знаходиться в с. Рованці Луцького району Волинської області (державний акт про право власності серії ЯД № 287490 від 3 вересня 2007 року вартістю 73500 грн.) та 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1035 га, що знаходиться в с. Рованці Луцького району Волинської області (державний акт про право власності серії ЯД № 302538 від 4 жовтня 2007 року вартістю 73500 грн.).

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконувала у звязку з чим станом на 29 травня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 284294,43 грн., з яких тіло кредиту 180918,43 грн., відсотки 103376 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено.

Непогоджуючисьз рішеннямпозивач ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2016 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду у позивача сплинув 30 травня 2014 року, а із даним позовом позивач звернувся лише у липні 2015 року.

Судом встановлено, що 29 травня 2008 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 227-012/ФК-08, відповідно до якого останній було надано кредитні кошти шляхом надання відкличної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 194000 грн. на поточні потреби на строк до 28 травня 2011 року включно зі сплатою за користування кредитом 19,5 % річних і комісією за видачу готівкових коштів 0,3 % від суми кожного наданого траншу (а.с. 7-14).

З метою забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 29 травня 2008 року укладено іпотечний договір № 227-012/Zфкіп-08, посвідчений приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за № 1394, за умовами якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 0,1035 га, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельна ділянка розташована на території с. Рованці, Боратинська с/р, Луцький район, Волинська область, кадастровий номер 0722880700:04:001:0841 та земельну ділянку площею 0,1035 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельна ділянка розташована на території с. Рованці, Боратинська с/р, Луцький район, Волинська область, кадастровий номер 0722880700:04:001:0720 (а.с. 19-22).

Згідно договору про передачу активів та кредитних зобовязань від 30 червня 2010 року, укладеного між ТзОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України, ТзОВ «Український промисловий банк» передав (відсупив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в том числі за кредитним договором № 227-012/ФК-08 від 29 травня 2008 року (а.с. 38-43).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14 січня 2014 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Постановлено виділити ОСОБА_3 з майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право приватної власності, в тому числі на:

1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1035 га, що знаходиться в с. Рованці Луцького району Волинської області (державний акт про право власності серії ЯД № 287490 від 3 вересня 2007 року вартістю 73500 грн.);

1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1035 га, що знаходиться в с. Рованці Луцького району Волинської області (державний акт про право власності серії ЯД № 302538 від 4 жовтня 2007 року вартістю 73500 грн.)

Виділити ОСОБА_2 з майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право приватної власності в тому числі на:

1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1035 га, що знаходиться в с. Рованці Луцького району Волинської області (державний акт про право власності серії ЯД № 287490 від 3 вересня 2007 року вартістю 73500 грн.);

1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1035 га, що знаходиться в с. Рованці Луцького району Волинської області (державний акт про право власності серії ЯД № 302538 від 4 жовтня 2007 року вартістю 73500 грн.)

Також поділено інше майно та вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 32-37).

Відповідач ОСОБА_2 своїх зобовязань щодо виконання кредитного договору від 29 травня 2008 року не виконала у звязку з чим станом на 29 травня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 284294,43 грн., з яких тіло кредиту 180918,43 грн., відсотки 103376 грн. (а.с. 23).

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав, що позивач пропустив загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, проте не врахував, що згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

В березні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звертався в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 227-012/ФК-08 від 29 травня 2008 року, що свідчить про переривання строку позовної давності на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2013 року у згадуваній справі змінено рішенням апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року.

За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про пропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Разом з тим відсутні підстави для задоволення заявленого позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як передбачено ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.3 іпотечного договору № 227-012/Zфкіп-08 від 29 травня 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього договору.

Згідно п. 4.4 даного іпотечного договору у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів:

шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобовязання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

З вищевикладеного вбачається, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобовязання.

Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на земельні ділянки позивач покликався на п. 4.3 іпотечного договору, яким передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 іпотечного договору.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 2 листопада 2016 року в цивільній справі № 359/4092/15-ц.

За таких обставин доводи позивача в апеляційній скарзі щодо незаконності рішення суду першої інстанції є частково обгрунтованими, тому відповідно до вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у звязку з тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав як кредитора.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2016 року в даній цивільній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовити.

Повернути публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» надміру сплачений судовий збір в сумі 892 (вісімсот девяносто дві) грн. 16 коп. за наступними реквізитами: отримувач: ПАТ «Дельта Банк» (в стані припинення), код отримувача: 34047020, рахунок отримувача: 32078115901026, банк отримувача: Національний банк України, МФО банку отримувача (код банку): 300001, який сплачено згідно платіжного доручення № 14339701 від 1 листопада 2016 року, оригінал якого зберігається в матеріалах даної цивільної справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді