Постанова № 6429378, 22.10.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

справа № 2-а- 4191/08

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2008 року 18 год. 30 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Боймиструка С.В.

за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В.

представника позивача Кулініча А.О.

представника відповідача Тарасюк Р.В.

представника відповідача Беднарука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Експо Сервіс» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Захід Ескпо Сервіс”, звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення рішення № 0000742351/0 від 20.06.2008 р. ДПІ у Рівненському районі.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем не вірно застосовано приписи п. 1.8, ст. 1, п. 4.1, п. 4.3, ст. 4 та п. 7.7, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями. Як наслідок безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ДПІ у Рівненському районі, позов не визнав. В своїх запереченнях зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Захід Ескпо Сервіс” імпортовані товари продавалися на території України нижче митної вартості, яка на думку відповідача є звичайною ціною товару. Таким чином, позивачем в лютому-березні 2008 року невірно визначено обєкт оподаткування податком на додану вартість в результаті чого виникло безпідставне бюджетне відшкодування.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали позицію викладену в поданих запереченнях. Просять в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2008 року ДПІ у Рівненському районі підписано акт позапланової виїзної перевірки № 446/65/23-309/34784505 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року (а.с.6-26).

За наслідками проведеної перевірки, інспекторами, які її проводили було встановлено, що в лютому-березні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Захід Експо Сервіс” отримало від фірми “DILIGENS EUROPE OSTRAVA” контракт № 0107-1 від 15.01.2007 року посуд різного типу та розмірів. При ввезені товару на митну територію України позивачем було сплачено податок на додану вартість виходячи з митної вартості посуду, яка самостійно була визначена митним органом на підставі наявної в останнього інформації.

По факту сплати податку на додану вартість митному органу позивачем було сформовано податковий кредит за лютий-березень 2008 року. Правомірність формування податкового кредиту ТзОВ “Захід Ескпо Сервіс” відповідач ДПІ у Рівненському районі не заперечує.

Після митного оформлення, імпортований товар протягом лютого-березня 2008 року було реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю “Універсам-Тех-Груп”. Ціна продажу посуду на території України була нижчою за митну вартість визначену митницею. При цьому податкове зобовязання з ПДВ ТзОВ “Захід Експо Сервіс” визначалося по факту реалізації, виходячи з договірної ціни продажу товару, що зазначена в податкових накладних.

На думку ДПІ у Рівненському районі такі дії позивача суперечать приписам п. 4.1 та 4.3, ст. 4 Закону України № 168/97-ВР. В результаті чого ТзОВ “Захід Експо Сервіс” занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за лютий на суму 6340 грн. та березень на суму 32476 грн. Таким чином, із заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року податковий орган не підтверджує суму в розмірі 38816 грн. В результаті вищевикладеного, ДПІ у Рівненському районі було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000742351/0 від 20.06.2008 року форми “В 1” про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 38816 грн. (а.с.39). В той же час такі висновки податкового органу не узгоджуються із приписами Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п. 1.6, ст. 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання є загальною сумою податку, яка одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Визначення податкового зобовязання здійснюється відповідно з приписами пп. 4.1, ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п. 1.18, ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до пп. 1.20.1, п. 1.20, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до пп. 1.20.8, п. 1.20, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно абз. 7, п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України “Про Єдиний митний тариф” і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до абз. 5 п. 1.7 Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року фактурна вартість (договірна, контрактна) це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість).

Виходячи із вищенаведених норм права суд не бере до уваги твердження податкового органу про те, що митна вартість є звичайною ціною товару, оскільки призначення митної вартості товарів, зводиться виключно до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Як слідує з досліджених в судовому засіданні ВМД та податкових накладних, в кожному випадку ТзОВ “Захід Експо Сервіс ” реалізувало придбанні за кордоном товари вище фактурної вартості.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту продажу ТзОВ “Захід Експо Сервіс” імпортованого посуду за цінами нижче рівня звичайних цін, що склалися на території України податковим органом до суду надано не було.

Покликання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

П. 1.8, ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР визначено, що бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Визначається сума бюджетного відшкодування на підставі п. 7.7, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На підставі досліджених доказів суд вважає, що позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Експо Сервіс» - задоволити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі № 0000742351/0 від 20.06.2008 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: підпис

Постанова законної сили не набрала.

Суддя С.В.Боймиструк