Ухвала суду № 64292737, 23.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 січня 2017 року К/800/34517/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Степашко О.І.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року

у справі № 826/21798/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГАМАЮН"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 826/21798/15.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст.ст. 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, у даній справі позовні вимоги задоволено.

Суди попередніх інстанцій, задовільняючи позовні вимоги, виходили з безпідставності доводів відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 17 листопада 2015 року по справі №21-1413а15.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач приходить до висновку, що провадження по вказаній касаційній скарзі не підлягає відкриттю.

Керуючись п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у відкритті касаційного провадження на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства.

Суддя (підс) О.І. Степашко