Ухвала суду № 64292386, 25.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

25 січня 2017 р.Справа № 642/4952/16-а

Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Присяжнюк О.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 12.12.2016р. по справі № 642/4952/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.12.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

21.12.2016 року на зазначену постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу та клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки відповідач не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених для цієї мети.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання апелянтом копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

23.01.2017 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на 01.01.2017 року (зі змінами, внесеними Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") Пенсійний фонд України та його органи звільняються від сплати судового збору. За таких обставин в управляння відсутнє фінансування на сплату судового збору.

Дослідивши вказане клопотання, суддя-доповідач зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі N 1-7/99 конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першої статті 58 Конституції України щодо "незворотності" дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.

Під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при забезпеченні доказів, при апеляційному чи касаційному оскарженні), пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, оскільки вирішення питання можливості відкриття апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою, як процесуальна дія, здійснювалося на час дії закону, положеннями якого відповідач не звільнявся від сплати судового збору, то вказані зміни законодавства не можуть бути застосовані в даному випадку до Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова.

При цьому, слід вказати, що на час подання відповідачем апеляційної скарги законом не було встановлено пільг щодо сплати судового збору Пенсійним фондом України та його органами, а тому апелянт мав обов'язок щодо його сплати.

З ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017 року вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху є несплата судового збору у розмірі 606 грн. 32 коп.

Отже, на виконання ухвали суду від 13.01.2017 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянту необхідно було надати оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 606 грн. 32 коп.

Згідно з ч. 3 ст. 189 та п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається заявнику, якщо ним не усунуто недоліків залишеної без руху апеляційної скарги.

На момент постановлення ухвали, Управлінням Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова не були виконані вимоги ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017р., а тому є підстави для повернення апеляційної скарги заявнику.

Керуючись ст.187, ч.3 ст.189, ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 12.12.2016р. по справі № 642/4952/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня отримання її копії, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя: Присяжнюк О.В.