Ухвала суду № 64292087, 25.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 876/7285/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача і третьої особи - Антонюк І.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку,-

В С Т А Н О В И Л А:

03.08.2016р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «ВОГ РІТЕЙЛ» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати прийняті відповідачем Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Головного управління /ГУ/ ДФС у Дніпропетровській обл. наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000221400 від 27.07.2016р. про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 997069 грн. 82 коп.;

№ 0000231400 від 27.07.2016р. про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 1129792 грн. 79 коп.;

також судові витрати покласти на відповідача (Т.1, а.с.3-7).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. №№ 0000221400, 0000231400 від 27.07.2016р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.4, а.с.59-62).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.4, а.с.66-69).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що проведеною перевіркою виявлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників рядка Г1 (код операції) Декларацій акцизного податку «Усього податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», чим не дотримано вимог пп.213 п.213.1 ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.4 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.219 Податкового кодексу /ПК/ України. Зокрема, позивач не нараховував акцизний податок на відпуск нафтопродуктів і скрапленого газу з автозаправних станцій (АЗС) та/або автомобільних газозаправних станцій при здійсненні розрахункових операцій та відпуску нафтопродуктів, під час застосування талонів та паливних карток, старт-карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів.

Із проведеного аналізу законодавства слідує, що об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків. Через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий; за своїм функціональним призначенням мережа АЗС не використовується для оптової торгівлі нафтопродуктами (остання проводиться через нафтобази).

Також судом не враховано, що позивачем до перевірки не надані окремі періодичні звіти реєстраторів розрахункових операцій (РРО); законодавством визначена можливість розрахунку за придбані нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток та старт-карток (паливних карток), через що доводи позивача про те, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбане паливо не підпадають під визначення розрахункової операції, є безпідставними.

Відповідно до протокольної ухвали апеляційного суду від 30.11.2016р. залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС /СДПІ з ОВПП у м.Львові МГУ ДФС/ (Т.4, а.с.110-111).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача і третьої особи на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно установлено судом першої інстанції, позивач ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців від 31.07.2016р. (Т.1, а.с.8).

На підставі відповідних направлень ревізорами СДПІ з ОВПП у м.Львові МГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27.07.2011р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено Акт перевірки № 203/28-06-14-00/37821544 від 04.07.2016р. (Т.1, а.с.9-22).

Проведеною перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.4, 215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, в сумі 530030582 грн. 32 коп.

Зокрема, протягом 2015 року позивачем подано до Новомосковської ОДПІ ГУ у Дніпропетровській обл. декларації акцизного податку за січень-грудень 2015 року, на підставі яких податковим органом встановлено відхилення суми заниженого акцизного податку за 2015 рік на 753195 грн. 20 коп.

На підставі наведеного Акту перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000221400 від 27.07.2016р. про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 997069 грн. 82 коп., в тому числі 664713 грн. 21 коп. за основним платежем та 332356 грн. 61 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000231400 від 27.07.2016р. про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 1129792 грн. 79 коп., в тому числі 753195 грн. 19 коп. за основним платежем та 376597 грн. 60 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.23-27).

Розглядувані правовідносини регулюються приписами ПК України (у редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин).

Зокрема, відповідно до пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Підпунктом 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Підпунктом 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Оскільки суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Відповідно до національного стандарту України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затв. наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 130 від 05.07.2004р., роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Згідно з п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, для того щоб визначити будь-яку фізичну особу, якій здійснюється відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС, як кінцевого споживача необхідно встановити таку обставину як те, що придбані нафтопродукти фізична особа придбаває для особистих потреб, та їх придбання не пов'язане з підприємницькою діяльністю та виконанням ним обов'язків найманого працівника.

Згідно з ч.1 ст.698 Цивільного кодексу /ЦК/ України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до ст.52 Господарського кодексу /ГК/ України кваліфікуючою ознакою некомерційного господарювання є відсутність мети одержання прибутку. Приписами ст.42 цього Кодексу встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.

Відповідно до ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство» партія товару - це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Оптова торгівля здійснюється за договором поставки. Згідно із ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.3 ст.265 ГК України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.

Із урахуванням наведеного суд першої інстанції вірно вказав на те, що висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

Під час судового розгляду з'ясовано, що між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (постачальник, продавець) та його контрагентами укладалися договори поставки нафтопродуктів: ТзОВ «ГЛАС ТРЬОШ ОДЕСА» № С14180 від 22.01.2015р., ТзОВ «Європа-Транс ЛТД» № С05026 від 11.12.2013р., ТзОВ «Арлоджик» № С14008 від 01.12.2013р., ТзОВ «Альфа-Україна Плюс» № С14346 від 17.01.2014р., Центральна база забезпечення пально-мастильними матеріалами Національної гвардії України від 16.04.2015р., ТзОВ «Лідер Південь» № МШК1361 від 16.12.2015р., ТзОВ «ДЖІ ЕЛ С ТРАНСПОРТ» № С14386 від 23.02.2015р., ТзОВ «Драккар» № С14615 від 28.05.2015р., ТзОВ «Райз-Південь» № С20057 від 06.05.2014р., ТзОВ «AM ТРАНС» № С14433В від 27.02.2015р., Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» № 574-12 від 02.09.2014р., ТзОВ «ФЕРРШМЕН» № С14220 від 27.01.2015р., ТзОВ «АРСІ ТРАНС» № С14175 від 21.01.2015р., ПАТ «Фармак» № 0123/09 від 22.01.2015р., ТзОВ «ТРАНСВЕЙ-СЕРВІС» № С14029 від 06.01.2015р. (Т.3, а.с.98-227, Т.4, а.с.1-57).

Відповідно до умов договорів поставки нафтопродуктів постачальник зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти в асортименті (товар), а покупець прийняти від постачальника та оплатити його вартість. Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) шляхом підписання відповідного додатку, постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку(и) на пальне «WOG» встановленої форми відповідного номіналу. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Термін дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується шляхом підписання видаткової накладної на товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 (один) календарний рік від дати видаткової накладної. Товар постачається покупцю по-частково (товарними партіями) на умовах FCA (Інкотермс 2010) - завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Згідно з умовами договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів продавець зобов'язався передати у власність покупця через АЗС (АЗК), що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язався приймати у власність ПММ та оплати їх вартість. Товар за цими договорами постачається частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС, шляхом вибірки покупцем ПММ з АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з POS-терміналу, або спеціальній відомості. Відпуск ПММ покупцю здійснюється на підставі пред'явлення смарт-карти оператору АЗС з використанням POS-терміналу шляхом заправки ПММ транспортних засобів покупця в кількості та асортименті, обраних покупцем самостійно в межах добового (місячного) ліміту ПММ, встановленого на смарт-карті.

Аналіз договорів купівлі-продажу та поставки нафтопродуктів дає підстави для висновку про здійснення позивачем продажу ПММ шляхом передачі покупцям карток на пальне, талонів та смарт-карток, на підставі яких покупці в подальшому отримували ПММ на АЗС. Згідно умов договорів поставки нафтопродуктів право власності на ПММ переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Фактичне придбання ПММ покупцями відбулося в момент отримання карток на пальне, талонів та смарт-карток, а на АЗС здійснювався фізичний відпуск пального, дата якого не співпадала з датою переходу права власності на ПММ.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивач надав картки-рахунки 3611 за 2015 рік по вказаних контрагентах, з яких вбачається факт здійснення оплати за товар (ПММ), її дату та дату видаткової накладної, яка підтверджує перехід права власності на товар.

Таким чином, згідно вищезазначених договорів позивачем було реалізовано своїм контрагентам оптові партії нафтопродуктів, відпуск яких за умовами поставки здійснювався по довірчим документам через АЗС.

Окрім цього, порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008р.

Відповідно до п.10.3 цієї Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 ст.216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З урахуванням вищевказаних висновків щодо сутності операцій суб'єктів господарювання, їх різновиду, кваліфікуючих ознак кінцевих споживачів та об'єкта оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, можна дійти до висновку про те, що сам по собі відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами, смарт-картками, відомостями та іншими документами на відпуск пального не завжди є операцією з реалізації нафтопродуктів.

При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадяться операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування даним податком.

Покликання податкового органу на норми Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затв. постановою КМ України № 1442 від 20.12.1997р., в яких визначено, що через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів, а не гуртовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливно-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу; через мережу АЗС технологічно забезпечується відпуск нафтопродуктів споживачам через вмонтовані паливо та газороздавальні колонки, через що така діяльність належить до сфери роздрібної торгівлі, не можна вважати обґрунтованими в розглядуваній ситуації.

Позивачем не заперечується факт здійснення через мережу АЗС роздрібного продажу (відпуску) нафтопродуктів кінцевому споживачу. Разом з тим, виникнення об'єкту оподаткування акцизним податком пов'язане з наявністю передбачених пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України умов, а саме: здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Таким чином, тлумачення діяльності АЗС як таке, що здійснює виключно роздрібний продаж нафтопродуктів лише для некомерційного використання унеможливлює застосування наведеного порядку визначення податкового зобов'язання з акцизного податку. Крім того, вказані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з їх оптового продажу.

Здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє позивача права здійснювати оптовий (гуртовий) продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Про правильність таких висновків свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання спірних правовідносин.

Зокрема, 24.12.2015р. були внесені зміни до другого абзацу пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно яких реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання. Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Аналіз вказаних змін до ПК України дає підстави для висновку про розмежування законодавцем до 01.01.2016р. порядку сплати акцизного податку з операцій роздрібної торгівлі ПММ та фактичного відпуску ПММ на АЗС суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про те, що висновки податкового органу, які викладені в Акті перевірки № 203/28-06-14-00/37821544 від 04.07.2016р. (у межах сторін розглядуваної справи), не відповідають нормам податкового законодавства, що регулюють порядок нарахування та сплати акцизного податку, зокрема, пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 та п.216.9 ст.216 ПК України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими податковий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ПК України, а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги невірне застосування останнім приписів ПК України, заявлений позивачем позов є підставним та обгрунтованим, через що підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. в адміністративній справі № 803/1163/16 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.З.Улицький

Н.В.Бруновська