Ухвала суду № 64291910, 26.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5360/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Грінвуд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС в місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 23.03.2016 р. № 1256-16 про визначення податкового боргу у розмірі 170932, 71 грн.; визнання протиправним та скасування рішення № 191/26-57-16-014-10 від 23.03.2016 р. про опис у податкову заставу майна.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 23.03.2016 р. відповідачем винесено податкову вимогу № 1256-16 на суму 170932, 71 грн. (а. с. 13).

Сума, зазначена в податковій вимозі, складається з: основного платежу - 86381, 77 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 58688, 50 грн. та пені - 25862, 44 грн.

Також, 22.03.2016 р. контролюючим органом прийнято рішення № 191/26-57-16-01-10 про опис майна у податкову заставу (а. с. 14).

В письмових поясненнях відповідачем зазначено, що станом на 23.03.2016 р. за даними ІС «Податковий блок» у позивача обліковувався податковий борг з ПДВ у розмірі 169912, 71 грн., який виник згідно ППР від 16.07.2014 р. № 0003032204 та ПДФО у розмірі 1020, 00 грн. (а. с. 50 - 51).

Також судом першої інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2015 р. у справі № 826/17504/14 (залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 р.) визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.07.2014 р. № 0003032204.

У зв'язку з надходженням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 р. (справа № 826/17504/14) про відкриття апеляційного провадження інтегровану картку позивача було відкориговано в бік зменшення до 510, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність узгодження між позивачем та відповідачем суми податкових зобов'язань у розмірі 86381, 77 грн., що нівелює також нарахування грошових зобов'язань у вигляді штрафу та пені, визначених податковою вимогою.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2015 р. у справі № 826/17504/14, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.07.2014 р. № 0003032204, набрала законної сили 03.03.2015 р.

Відтак, дані інтегрованої картки позивача станом на 23.03.2016 р. не відповідали фактичному існуванню у позивача заборгованості з податкового зобов'язання перед бюджетом, визначеного у податковій вимозі, тобто податковий борг, зазначений відповідачем у податковій вимозі, є формальним.

Доводи відповідача про існування у позивача заборгованості у розмірі 510, 00 грн. колегією суддів не приймаються, позаяк, оскаржувана податкова вимога містить неправдиві відомості про існування у позивача податкового боргу у вказаній у ній сумі, а її скасування не позбавляє права податкового органу прийняти іншу податкову вимогу, оскільки встановлення факту узгодження податкового зобов'язання позивача з ПДФО у розмірі 510, 00 грн. не є предметом даного спору.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, необхідною підставою для опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу та надсилання податкової вимоги.

Натомість, з огляду на встановлення протиправності податкової вимоги від 23.03.2016 р. № 1256-16, колегія суддів приходить до однозначного висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпя 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.