Ухвала суду № 64291838, 19.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14323/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут міського цивільного проектування", Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика", Приватне акціонерне товариство "Центр агропромислових технологій" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична проектно-будівельна компанія", про визнання незаконним та скасування рішення, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, осіб які приєдналися до апеляційної скарги ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016, та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2016 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 14 липня 2016 року №725/725 "Про затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва".

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/14323/16.

Також відкрито провадження в адміністративній справі №826/16459/16 за позовом ОСОБА_3 до Київради про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 14 липня 2016 року №725/725.

Ухвалою судді справи №826/14323/16 та №826/16459/16 об'єднано в одне провадження із присвоєнням об'єднаній справі загального №826/14323/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суд м. Києві від 26.10.2016 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суд м. Києві від 29.11.2016 року в задоволенні позовів відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивачі подали апеляційні скарги та просять скасувати спірну ухвалу суду та постанову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Під час апеляційного розгляду справи до апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 приєдналися ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суд м. Києві від 26.10.2016 року щодо відмови в забезпеченні позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем в обґрунтування заявленого ним клопотання не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 вказує на наявність підстав для забезпечення позову та просить вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення від 14.07.2016р. №725/725 «Про затвердження детального плану території по АДРЕСА_1» до набрання чинності рішенням у справі; заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України (через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві) та її територіальним органам, а також структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації надавати (реєструвати) документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт по АДРЕСА_1 та на інших земельних ділянках, для яких розроблений даний ДПТ, до набрання чинності рішенням у справі та шляхом заборони Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та іншим підрозділам виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надавати містобудівні умови та обмеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та для інших ділянок, для яких розроблений даний ДПТ, до набрання чинності рішенням у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Заявник посилається на те, що забудовником може бути подана заява про отримання містобудівних умов і обмежень, що є частиною детального плану території, затвердженого оскаржуваним рішенням, а тому є ризик того, що будуть видані зазначені містобудівні умови і обмеження земельної ділянки, які не відповідають чинному законодавству та функціональному призначенню даної земельної ділянки відповідно до Генерального плану міста Києва. Наслідком отримання таких містобудівних умов буде те, що забудовник розпочне будівельні роботи, які призведуть до знищення зелених насаджень, тепличного господарства та овочевої фабрики. Незаконне будівництво запроектовано із порушенням будівельних норм і правил, тому існує реальна загроза порушення нормального функціонування водо-, електро- і теплопостачання мікрорайону у зв'язку з веденням будівельних робіт та майбутніми потребами нового будівництва.

Однак, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, якими підтверджуються обставини на які він посилався в клопотанні. Нічим не підтверджено початок незаконних будівельних робіт, крім того, позивач сам зазначає про їх імовірність, тобто вони можуть і не розпочатися у майбутньому взагалі, так як наразі відсутні дозвільні документи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як вбачається зі змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, існування заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджена, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову потягне негативні наслідки чи може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відсутні очевидні ознаки протиправності дій суб'єкта владних повноважень, ніяких доказів на підтвердження існування таких обставин не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову у спосіб про який просить позивач є фактичним вирішенням справи без її розгляду по суті, що не відповідає меті застосування ст. 117 КАС України.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення про відмову в забезпеченні позову ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суд м. Києві від 29.11.2016 року, позивачі подали апеляційні скарги, просять скасувати спірну постанову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Як зазначалось, під час апеляційного розгляду справи до апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 приєдналися ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заяв про приєднання до апеляційної скарги, письмові заперечення від відповідача та третіх осіб які надійшли на адресу суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому виходив з того, що є необґрунтованими доводи позивачів про те, що ДПТ не відповідає положенням Генплану до 2020 року, ДПТ затверджено без урахування державних та громадських законних прав та інтересів, а також не враховано негативний вплив на функціонування водо-, електро- і теплопостачання мікрорайону та на вулично-дорожню мережу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2016 року Київрадою прийнято оскаржуване рішення, згідно з яким, відповідно до ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР та рішення Київради "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" від 13 листопада 2013 року №518/10006, вирішено затвердити детальний план території по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва (далі - ДПТ) відповідно до основних техніко-економічних показників, що додаються, як основу визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови, розташування червоних ліній вулиць і доріг та ландшафтної організації місцевості.

Замовником Проекту ДПТ, відповідно до визначених законом повноважень, виступив Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На думку позивачів оскаржуване рішення, яким затверджено ДПТ, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки: ДПТ не відповідає положенням Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2002 року №370/1804 (далі - Генплан до 2020 року); ДПТ затверджено без урахування державних та громадських законних прав та інтересів; не враховано негативний вплив на функціонування водо-, електро- і теплопостачання мікрорайону, а також на вулично-дорожню мережу.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 12 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року №2780-XII, до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, такий Закон спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Частинами 5-7 статті 19 Закону №3038-VI детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

При цьому, ч. 9 вказаної статті передбачено, що детальний план території не підлягає експертизі.

Результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.

Громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у ч. 1 цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

У відповідності до вимог розділу 4 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації», рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Київрадою 13 листопада 2013 року прийнято рішення №518/10006, яким затверджено Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві (далі - Програма №518/10006).

Відповідно до п. 75 переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 рр. (додаток до Програми №518/10006), у 2013-2016 роках передбачено розроблення ДПТ.

На підставі рішення №518/10006 Департаментом разом із ТОВ "Міськцивілпроект" (виконавець) та СПАТ "Київська овочева фабрика" (інвестор) укладено договір №27/05-2014 від 30 травня 2014 року про розробку ДПТ.

Замовником ДПТ виступив Департамент, а розробником - ТОВ "Міськцивілпроект".

Згідно з п. 11 завдання на розроблення ДПТ, що є додатком №1 до договору №27/05-2014 від 30 травня 2014 року, встановлені вимоги до забудови шляхом передбачення, крім іншого, комплексної забудови території, що забезпечить належну інфраструктуру громадського обслуговування (в т.ч. розміщення дитячих установ) за містобудівним розрахунком; визначення розміщення на території житлової малоповерхової, багатоповерхової та громадської забудови.

Листом департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 23 травня 2016 року №0570291-9912, листом департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 23 травня 2016 року №064-4752, листом головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві від 23 травня 2016 року №230, листом головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві від 24 червня 2016 року №65/9/5052, листом головного управління національної поліції у місті Києві №055-5440 від 19 травня 2016 року, листом департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 20 травня 2016 року №063-4624, підтверджується що проект ДПТ отримав усі необхідні погодження. ДПТ розглянутий та рекомендований до затвердження Архітектурно-містобудівною радою при Департаменті (протокол від 25 травня 2016 року у справі №007-а-16).

Відповідно до схеми функціонального зонування чинного Генплану до 2020 року, територія по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва поділяється на кілька ділянок різного призначення, а саме: території сільськогосподарського призначення, території громадських будівель та споруд, території середньо- та малоповерхової житлової забудови, багатоповерхової житлової забудови та садибної забудови.

На території об'єднано декілька форм використання, тому територія віднесена до поліфункціональної зони використання, як встановлено схемою планувальній структури Генплану до 2020 року.

На території земель комунальної власності по АДРЕСА_1 Генпланом до 2020 року, а саме встановленою схемою організації промислових та комунально-складських територій, визначені наступні напрямки використання території: поліфункціональне використання без збереження пріоритету існуючих функцій.

ДПТ бере за основу встановлене схемою функціонального зонування Генплану до 2020 року призначення, а саме функцію житлової та громадської забудови, та систематизує її показники. Розробку ДПТ у такий спосіб не можна вважати зміною зонування території, вона є уточненням що відповідає ст. 19 Закону №3038-VI, згідно якої, ДПТ уточнює положення Генплану до 2020 року та визначає його планувальну організацію і розвиток частини території.

Відповідно до листа ДП "Інститут генерального плану міста Києва", який є розробником Генплану до 2020 року, від 28 жовтня 2016 року №216, положення ДПТ не суперечать чинному Генплану до 2020 року, не змінюють функціональне зонування його територій, а саме уточнюють положення чинного Генерального плану та систематизують містобудівну ситуацію, яка була зафіксована під час розробки та затвердження чинного Генерального плану.

Також, згідно з листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10 листопада 2016 року №8/14.3-1198-16, передбачене проектними рішеннями ДПТ функціональне призначення території (для житлової та громадської забудови) не суперечить визначеному у Генеральному плані поліфункціональному використанню без збереження пріоритету існуючих функцій, а є уточненням положень Генплану щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту.

Щодо посилань апелянтів на порушення порядку проведення громадських слухань обговорення ДПТ суд зазначає наступне.

Дотримання прав власників об'єктів нерухомого майна, розташованих в межах територій, щодо яких приймається рішення про затвердження детальних планів територій, гарантується чинним законодавством, а саме, громадськими слуханнями, що обов'язково проводяться після розроблення відповідного детального плану території.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

За змістом ч. 3 ст. 21 Закону №3038-VI сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з ч. 5-6 вказаної статті оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

При цьому, відповідно до п. 7, 8 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555 (далі - Порядок №555), встановлено, що пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Пропозиції, подані особами, не визначеними пунктом 7 цього Порядку, або подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду.

У відповідності до частини восьмої статті 21 Закону №3038-VI для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія. Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).

Частиною дев'ятою вказаної статті визначено, що оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів. Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються шляхом, зокрема, оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднє подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

При цьому, колегія суддів зазначає, що врахування громадських інтересів при під час розроблення проектів містобудівної документації є результатом двостороннього процесу. За відсутності факту реалізації громадськістю свого права на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку у відповідача відсутній обов'язок з їх розгляду та, відповідно, врахування.

Розроблений проект ДПТ виносився на громадське обговорення, про що замовником - Департаментом, розміщено оголошення у газеті "Хрещатик" (випуск №36 (4806) від 04 квітня 2016 року.

Зокрема, у спосіб та протягом строку, що визначені у вказаному оголошенні, Департаментом приймалися пропозиції громадськості для їх розгляду та врахування у проекті ДПТ, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями журналу реєстрації пропозицій та зауважень громадян до проекту ДПТ, звітом про результати розгляду та врахування громадських інтересів.

Матеріали справи не містять докази звернення із зауваженнями та/або пропозиціями щодо проекту ДПТ, представленого для обговорення чи доказів того, що зауваження та/або пропозиції громадськості щодо проекту ДПТ не розглянуті та/або не враховані.

До відповідача не надходили пропозиції до детального плану території від позивачів, що також свідчить про відсутність факту порушення прав та інтересів позивача.

При цьому, посилання апелянтів на порушення пункту 5 Порядку №555 під час здійснення оголошення про початок громадських слухань за відсутності графічних матеріалів колегією суддів не приймається до уваги, зважаючи на таке.

Згідно пункту 5 Порядку №555 повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо). Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.

В оголошенні у газеті "Хрещатик" (випуск №36 (4806) від 04 квітня 2016 року зазначено, що експозиція проекту ДПТ для ознайомлення розміщена в приміщенні Шевченківської РДА.

При цьому, фізичної можливості вказані графічні матеріали розмістити у газеті відповідач не мав. Матеріали проекту ДПТ також розміщені на сайті Департаменту містобудування та архітектури http://kga.gov.ua/.

Також, щодо посилань апелянтів на те, що відповідачем затверджено ДПТ без урахування державних та громадських законних прав та інтересів, а також не враховано негативний вплив на функціонування водо-, електро- і теплопостачання мікрорайону та на вулично-дорожню мережу, що не відповідає потребам населення, колегія суддів зазначає наступне.

Детальний план території по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва в оспорюваному рішенні являється лише пропозицією раціонального використання вказаної території.

ДПТ передбачено комплексну забудову території, яка включає реконструкцію існуючих інженерних мереж та будівництво нових інженерних мереж і об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури для забезпечення надання якісних послуг тепло- електро- та водопостачання мешканцям території, а також збільшення пропускної спроможності автотранспорту на прилеглих вулицях.

Зокрема, передбачено шляхи вирішення питання щодо транспортного обслуговування майбутнього житлового комплексу - організацію 6-рядного дорожнього руху, із розширенням проїзної частини до 24,0 м по АДРЕСА_2, від АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4, у межах діючих червоних ліній - 50 м; розширення проїзної частини до 15,0 м із організацією 4-х рядного дорожнього руху по АДРЕСА_1 від АДРЕСА_4 до АДРЕСА_3 без розширення вулиці у межах червоних ліній тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №3038-VI, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Тобто, для будівництва об'єктів на території, що охоплюється ДПТ потенційним замовникам в обов'язковому порядку необхідно буде отримати технічні умови, як складову частину вихідних даних, та виконати їх умови. Саме у технічних умовах відповідними контролюючими органами буде визначено пропускну спроможність інженерних мереж та необхідність її збільшення.

Особи що приєдналися до апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказують на те, що по АДРЕСА_1 розміщується майно їх та інших осіб, а оскаржуване рішення фактично порушує їх право власності на вказане майно.

Однак, враховуючи, що ДПТ по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва розроблено на довгострокову перспективу, тому у разі реалізації наміру щодо ліквідації боксових гаражів чи ін. майна, можуть відповідно і бути запропоновані потенційними замовниками варіанти відшкодування вартості належного майна.

Також колегія суддів звертає увагу, що у зв'язку з тим, що ДПТ це лише намір раціонального використання території, - на час розгляду та вирішення справи по суті права апелянтів ніяким чином не порушено. Висновок апелянтів про імовірне порушення права власності внаслідок прийняття спірного рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, ДПТ затверджений відповідно до основних техніко-економічних показників як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та щільності забудови для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об'єктів містобудування.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У постанові ВСУ від 03.02.2015 р. в справі №21-617а14 зроблено наступний правовий висновок, що завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст. 2 КАС України захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Позивачі оспорили рішення міської ради, яким затверджено ДПТ по АДРЕСА_1.

Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому його адресовано.

Таким чином, відсутність у позивачів, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженим рішення міської ради не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судова колегія вважає, що відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, осіб які приєдналися до апеляційної скарги ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016, та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2016 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут міського цивільного проектування", Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Київська овочева фабрика", Приватне акціонерне товариство "Центр агропромислових технологій" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична проектно-будівельна компанія", про визнання незаконним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 - залишити без змін.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 25.01.2017

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.