Постанова № 64291729, 25.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/12226/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, треті особи Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, Міністерство внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15 жовтня 2014 року.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року - скасувати, прийняти нову постанову якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині задоволеної позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України вчинити дії, з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні даної позовної вимоги відмовити та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачу. У решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 02 лютого 1987 року по 03 листопада 1988 року проходив військову службу, як військовослужбовець у складі обмеженого контингенту радянських військ в період бойових дій у Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою №5/5959 від 06 жовтня 2015 року Івано-Франківського міського військового комісаріату.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1450 від 20 липня 2012 року, встановлено, що позивач отримав вогнепальне осколкове поранення голови, у подальшому призвело до розвитку стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ.

08 жовтня 2012 року при первинному огляді Обласною МСЕК №3 м. Донецьк, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи у зв'язку із пораненням (контузія) і захворюванням, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №375413 від 08 жовтня 2012 року та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №717/Ж.

15 жовтня 2014 року позивачу при повторному огляді було встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК №0370080.

Таким чином, з 15 жовтня 2014 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від №975 від 25 грудня 2013 року у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІ групи.

15 жовтня 2015 року позивач звернувся до Військового комісара Івано-Франківського ОВК із заявою та всіма необхідними документами про виплату одноразової грошової допомоги.

Департамент фінансів Міністерства оборони України надіслав на адресу позивача відповідь від 17 листопада 2015 року, якою відмовив у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності.

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Вбачається, що предметом даного позову є призначення та виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, є гарантією соціального захисту військовослужбовців та є соціальною виплатою (допомогою) у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки спірні правовідносини виникли у сфері одержання та виплати соціальних виплат, дана адміністративна справа предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративну суду відповідно до правил територіальної підсудності, встановлених ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, яка набрала чинності 24 січня 2014 року, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з п. 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 08 жовтня 2012 року при первинному огляді Обласною МСЕК №3 м. Донецьк, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи у зв'язку із пораненням (контузія) і захворюванням, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №375413 від 08 жовтня 2012 року та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №717/Ж. 15 жовтня 2014 року позивачу при повторному огляді було встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК №0370080.

З огляду на викладене, дія Порядку №975 поширюється на позивача, оскільки інвалідність 2 групи було встановлено з 15 жовтня 2014 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року, якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24 січня 2014 року.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (справа №21-563-а-14 від 10 березня 2015 року) у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст.. ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2016 року (К/800/3396/16), 24 травня 2016 року (К/800/4040/16) та ухвалі від 11 жовтня 2016 року (К/800/16950/16).

Як вбачається з відповіді Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17 листопада 2015 року, документи позивача без розгляду повернено як такі, що надіслані не за належністю, оскільки позивача звільнено з органів МВС.

Відповідно до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 19 серпня 2008 рок №407 (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин), документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності військовослужбовцям (військовозобов'язаним та резервістам) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України командир військової частини.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Отже відповідач протиправно повернув документи позивача з посиланням на те, що останні надіслані не за належністю, оскільки позивача звільнено з органів МВС.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції у частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підставою для повернення документів позивача є те, що останні надіслані не за належністю. Тобто відповідачем по суті не розглянуто питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби.

Так, прийняттю рішення про призначення та виплату відповідної допомоги передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову допомогу за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25 грудня 2013 року № 975.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання Міністерства оборони України вчинити дії.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково, а постанови суду першої інстанції - скасуванню у частині задоволеної позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України вчинити дії, з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні даної позовної вимоги відмовити та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачу. У решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року скасувати у частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15 жовтня 2014 року.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15 жовтня 2014 року - відмовити.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15 жовтня 2014 року

У решті постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 25.01.2017

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Безименна Н.В.