Ухвала суду № 64291687, 25.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 361/4791/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Серединський В.С. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати неправомірними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо виконання Закону України «Про звернення громадян» при розгляді заяви №2410 від 10 травня 2016 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при розгляді заяви №3556 від 07 липня 2016 року з наданням повного пакету документів для перерахунку пенсії;

визнати хворобу (перебування на лікарняному) позивача поважною причиною незначного пропуску тримісячного строку звернення до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за призначенням пенсії за віком;

продовжити пропущений з поважних причин строк звернення до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за призначенням пенсії за віком починаючи з 30 березня 2016 року по 18 квітня 2016 року включно з урахуванням часу перебування позивача на лікарняному та вихідних днів;

зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити позивачу пенсію за віком у розмірі 316 грн. 76 коп. з 29 грудня 2015 року та виплатити пенсію за січень-березень 2016 року сумарно у розмірі 9950 грн. 28 коп.;

зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити 1278 грн. 06 коп., як недоплачену суму коштів при перерахунку відповідно до заяви №3556 від 07 липня 2016 року про перерахунок пенсії з наданим повним пакетом документів.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2015 року позивач набув право на призначення пенсії за віком.

Внаслідок перебування на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року, позивач звернувся до відповідача 11 квітня 2016 року із заявою про призначення пенсії за віком з 30 грудня 2015 року.

16 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання документа, яким його проінформовано про набуття права на призначення пенсії з 29 грудня 2015 року та порядок її призначення.

Листами від 12 квітня 2016 року №199/П-01 та від 19 травня 2016 року №248/П-01 об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу у задоволенні зазначених заяв.

10 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 29 квітня 2016 року №12-431 про його заробітну плату у 1998 році.

19 травня 2016 року відповідач ухвалив рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки від 29 квітня 2016 року №12-431.

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, що 29 грудня 2015 року позивач набув право на призначення пенсії за віком.

11 квітня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком з 30 грудня 2015 року.

Отже позивачем пропущено тримісячний строк звернення за пенсією, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, позивач зазначає, що перебував на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року, що підтверджується копією Листка непрацездатності Серії АГТ №493043, а тому причини пропуску строку звернення за пенсією є поважними.

Аналіз ст.. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає підстави для висновку про те, що даною нормою не передбачено можливості визнання поважними причин пропуску строку звернення за пенсією.

Натомість, у випадку пропуску тримісячного строку, згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року. Проте право на призначення пенсії за віком виникло у нього 29 грудня 2015 року.

Отже у позивача була можливість звернутись до відповідача за призначенням пенсії до 19 лютого 2016 року.

Позивач зазначає, що всупереч вимогам п. 11 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» його не проінформовано про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення.

Дійсно, згідно з п. 11 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є застрахованою особою у розумінні ст.. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Більш того, бездіяльність відповідача щодо нездійснення інформовування про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення позивачем у межах даної справи не оскаржується.

Окрім зазначеного, предметом розгляду у межах даної справи є дії та рішення відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що заява про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату подана позивачем 07 липня 2016 року, а перерахунок здійснено з 01 липня 2016 року.

Відповідно до п. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

Отже відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства України щодо періоду здійснення перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 25.01.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Безименна Н.В.