Постанова № 64291038, 23.01.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2017 справа №908/841/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 довір. ОСОБА_6 довір. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс.НАФТА м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід14.06.16р. у справі№ 908/841/16 (суддя Черкаський В.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Транс.НАФТА, м.Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Полонія, м.Запоріжжя провизнання договору дійсним та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі №908/841/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Транс.НАФТА, м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Полонія, м.Запоріжжя про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Транс.НАФТА м.Запоріжжя звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі №908/841/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, враховуючи необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем будь-яких доказів оплати майна та переходу до нього права власності на майно згідно умов договору, у звязку із чим місцевим господарським судом не було прийнято акт приймання-передачі майна у власність від 10.08.2015р. Зазначив, що сплатив відповідачеві визначені сторонами у договорі 90% ціни договору шляхом передачі векселів (у січні 2015р. 134 016,66 грн., у квітні 2015р. 31533,34 грн., у липні 2015р. 23650 грн., у грудні 2015р. 2613,49 грн.), проте зазначені докази не зміг надати суду першої інстанції в судовому засіданні 14.06.2016р., оскільки його було повідомлено неналежним чином про дату та час розгляду справи, зважаючи на отримання ухвали суду про судове засідання, яке було призначене на 14.06.2016р. лише 21.06.2016р. Також, у позові та апеляційній скарзі позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із вимогою про проведення дій, направлених на державну реєстрацію переходу права власності на вже викуплене майно. В той же час, відповідач ухилився від обовязків, прийнятих на себе договором від 01.08.2013р., а саме укладення договору купівлі-продажу, чим самим порушив права позивача щодо державної реєстрації права власності та подальшого володіння та вільного розпорядження майном.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О., Дучал Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016р. у звязку із перебуванням судді Мартюхіної Н.О. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Геза Т.Д., Агапов О.Л., Дучал Н.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2016р. у звязку із перебуванням головуючого судді Гези Т.Д. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мясищев А.М., Склярук О.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.12.2016р. у звязку із перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мясищев А.М., Будко Н.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.12.2016р. у звязку із закінченням терміну повноважень судді Мясищева А.М. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Геза Т.Д., Будко Н.В.

В процесі розгляду апеляційної скарги, через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 08.11.2016р. від позивача надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі №908/841/16, яка містить підпис та зазначення посади директора ТОВ «ТРАНС.НАФТА» і прізвища ОСОБА_7

В той же день, 08.11.2016р. від ТОВ «ТРАНС.НАФТА» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день та час.

З метою зясування яке саме клопотання позивача підлягає розгляду, колегія суддів апеляційного господарського суду ухвалою суду від 08.11.2016р. відклала розгляд апеляційної скарги на іншу дату та зобовязало ТОВ «ТРАНС.НАФТА» забезпечити явку директора товариства ОСОБА_7 у судове засідання призначене на 05.12.2016р. для дачі відповідних пояснень з приводу подачі вищезазначених заяв.

В судовому засіданні, яке відбулось 05.12.2016р. директор ТОВ Транс.Нафта ОСОБА_7 зазначила, що заява про відмову від апеляційної скарги нею не подавалась. В той же час зазначила, що нею було подано заяву про відкладення розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин, колегією суддів апеляційного господарського суду клопотання позивача про відмову від апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі №908/841/16 не розглядалось.

Позивач у судовому засіданні 23.01.2017р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню. В процесі розгляду апеляційної скарги в судових засіданнях представник позивача усно повідомив про наявність факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, посилаючись на направлення на адресу відповідача відповідної телеграми із запропонуванням зявитись.

Відповідач у судовому засіданні 23.01.2017р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС.НАФТА (надалі за текстом - Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛОНІЯ (надалі за текстом - Орендодавець) укладено Договір оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013р. (надалі за текстом Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування майно, що визначене у цьому Договорі, яке належить Орендодавцю на праві власності на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.10.2009 у справі № 2-3340-2009, з наступним переходом права власності на майно до Орендаря, а Орендар зобов'язується прийняти майно у строкове платне користування, а згодом у власність, а також сплачувати Орендодавцеві плату, що складається з орендної плати та відрахування частини вартості майна (плата за майно), відповідно до Додатку 1.

Відповідно до п.1.2 Договору майно яке передається в оренду, а згодом у власність, складається з будівлі операторської АЗС; навіс; склад; бензозаправлювальна колонка 2 шт; ємність ПММ - 2 шт.; паркан 2 шт.; цоколь паркана; замощення - 2 шт., та розташовано за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 52 (надалі за текстом майно).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що ціна Договору складає 195 813,49 (сто дев'яносто одна тисяча вісімсот тринадцять гривень 49 коп.).

Згідно п.3.1. Договору строк оренди складає 2 роки 5 місяців з моменту прийняття майна та підписання ОСОБА_4 приймання-передачі.

Відповідно до п.4.2. Договору Орендар зобовязується сплатити плату за Договором у строки, передбачені Додатком 1, що є невідємною частиною даного Договору, виходячи із місячного платежу в розмірі 6 900 грн., який складається з 1000 грн. орендної плати та 5 900 грн. плати за майно.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що плата за Договором сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця. За домовленістю сторін допускаються інші форми розрахунків, які не заборонені законодавством України, в тому разі векселями.

Згідно п.7.1. Договору майно, що орендується, переходить у власність Орендаря по закінченню дії Договору, за умови повної виплати ціни договору, передбаченої п.1.3. Договору.

Відповідно до п.7.2. Договору перехід права власності на майно від Орендодавця до Орендаря оформлюється шляхом складання (підписання та скріплення печатками) Сторонами відповідного акта, з подальшою державною реєстрацією переходу права власності у відповідних органах.

Додатковою угодою від 01.10.2013р. до договору оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013р. (далі - Додаткова угода) було внесено зміни до Договору, зокрема п.1.3. Договору викладено в наступній редакції: «Ціна договору складає 191 813,49 грн.», п.7.1 Договору викладено в наступній редакції: «Майно, що орендується, переходить у власність Орендаря за умови виплати не менше 90 відсотків ціни договору, передбаченої п.1.3. Договору. Залишок ціни договору повинен бути сплачений відповідно до п.4.3 Договору не пізніше 31.12.2015р.

Відповідно до акту приймання-передачі майна у власність від 10.08.2015р., підписаного між сторонами, Орендодавець передав, а Орендар бере у власність вищевказане орендоване майно, а саме: будівля операторської АЗС; навіс; склад; бензозаправлювальна колонка 2 шт; ємність ПММ - 2 шт.; паркан-2 шт.; цоколь паркана; замощення - 2 шт.

Товариство з обмеженою відповідальністю Транс.НАФТА, зазначивши що в повному обсязі виконало умови Договору оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013р. щодо оплати останнього, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації, звернулось до місцевого господарського суду із позовом в якому просило:

- визнати Договір оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛОНІЯ та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС.НАФТА дійсним;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС.НАФТА право власності на майно, що складається з будівлі операторської АЗС; навіс; склад; бензозаправлювальна колонка 2 шт; ємність ПММ - 2 шт.; паркан; цоколь паркана; замощення - 2 шт.,та розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 52.

При розгляді вищезазначених вимог колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За своєю правовою природою договір оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013 є змішаним договором, який містить в собі ознаки як договору оренди, так і договору купівлі-продажу, згідно останньому, за приписами ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За приписами частин 2, 3 статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Таким чином, законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, вимагалась письмова форма договору купівлі-продажу із його подальшим нотаріальним посвідченням без державної реєстрації такого договору.

Відповідно до вимог частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним необхідно дослідити наступні обставини: чи домовились сторони щодо усіх істотних умов договору, чи підтверджується така домовленість письмовим доказом, чи відбулось повне або часткове виконання договору, чи ухиляється одна із сторін від нотаріального посвідчення спірного договору.

Крім того, при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним необхідно з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення.

Як вже зазначалось вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС.НАФТА та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛОНІЯ укладено Договір оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013р, який в собі містить як ознаки договору оренди, так і договору купівлі-продажу. Із тексту договору вбачається, що сторони досягли всіх істотних умов договору, які ставились до нього в момент укладення.

Відповідно до п.1.3. Договору (в редакції Додаткової угоди) ціна договору складає 191 813,49 грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що плата за Договором сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця. За домовленістю сторін допускаються інші форми розрахунків, які не заборонені законодавством України, в тому числі векселями.

Згідно п.7.1. Договору (в редакції Додаткової угоди) майно, що орендується, переходить у власність Орендаря по закінченню дії Договору, за умови виплати не менше 90 відсотків ціни договору, передбаченої п.1.3. Договору.

За твердженнями позивача, останній на виконання умов Договору в строки та у розмірі відповідно до Додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору, розрахувався з відповідачем, наступним чином:

- у січні 2015 року сплачено 134 016,66 грн., з яких 17 000.00 грн. - сума орендної плати, 117 016,66 грн. - сума погашення частини вартості майна ;

- у квітні 2015 року сплачено 31 533,34 грн., з яких 4 000,00 грн. - сума орендної плати, 27 533,34 грн. - сума погашення частини вартості майна ;

- у липні 2015 року сплачено 23 650,00 грн., з яких 3 000,00 грн. - сума орендної плати, 20 650,00 грн. - сума погашення частини вартості майна ;

- у грудні 2015 року сплачено 2 613,49 грн., з яких 322,00 грн. сума орендної плати, 2 291,49 грн. сума погашення частини вартості майна.

В той же час, матеріали справи свідчать, що вищевказані грошові кошти не поступали на рахунки відповідача. Так, відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 26.10.2015, відповідач мав відкритті рахунки в наступних банках: ПАТ Мотор-банк, ПАТ КБ Приватбанк, АТ ОСОБА_8 ОСОБА_4. Згідно довідки ПАТ Мотор-Банк від 17.03.2016 рух коштів відповідача за період 01.01.2012-16.03.2016 відсутній. Згідно банківських виписок по рахунку відповідача, відкритому в АТ ОСОБА_8 ОСОБА_4 рух коштів відповідача за період 01.01.2013-12.01.2016 відсутній. Згідно банківських виписок ПАТ КБ Приватбанк рух коштів відповідача у зазначеному банку за період 01.07.2013-31.03.2016 відсутній.

Із матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач зазначив, що платежі за договором здійснювались не в безготівковій формі, а шляхом передачі відповідачу векселів.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНС.НАФТА не надало суду першої інстанції на підтвердження вищевказаних обставин жодних доказів проведення оплат за спірним договором, які б свідчили про належне виконання позивачем своїх обовязків за Договором оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013р. щодо сплати орендних платежів та плати за майно.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно не прийняв до уваги ОСОБА_4 приймання-передачі майна від 10.08.2015р., як належний доказ переходу права власності на спірне майно від Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛОНІЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС.НАФТА, враховуючи відсутність документального підтвердження сплати позивачем не менше як 90 відсотків ціни договору.

Що стосується наданих позивачем до Донецького апеляційного господарському суду додаткових документів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме: актів прийому-передачі векселів №1 від 30.01.2015р., №2 від 30.04.2015р., №3 від 31.07.2015р., угод про вексельний платіж №1 від 30.01.2015р., №2 від 30.04.2015р., №3 від 31.07.2015р. в підтвердження сплати позивачем вартості майна за договором, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

В обґрунтування клопотання позивача про долучення до матеріалів справи вищевказаних документів останній зазначив, що відповідно до штрихкодового ідентифікатора Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» №6900115392703 ухвала господарського суду Запорізької області про проведення судового засідання 14.06.2016р. була отримана представником ТОВ «Транс.Нафта» 21.06.2016р., тобто після прийняття оскаржуваного рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія апеляційної інстанції не приймає вищевказані додаткові документи, враховуючи наведене нижче:

- судом першої інстанції справа розглядалась протягом двох місяців та 15 днів, слухання справи неодноразово відкладалось та строк розгляду справи продовжувався, в тому числі, за клопотанням самого позивача, тим самим надавши позивачу можливість представити суду всі необхідні докази на підтвердження своїх вимог;

- скаржник, відповідно до штампу канцелярії господарського суду Запорізької області, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою 06.07.2016р., а акти прийому-передачі векселів та угоди про вексельний платіж надав апеляційному суду лише 20.09.2016р. При цьому, позивач у клопотанні належним чином не обґрунтував неможливість надання цих документів суду першої інстанції, (чи хоча б одночасно із апеляційною скаргою), а посилання апелянта на його неналежне повідомлення судом першої інстанції про дату та час судового засідання спростовується матеріалами справи. Зокрема, в матеріалах справи наявна копія конверту направленого господарським судом Запорізької області на адресу позивача із штрихкодовим ідентифікатором 6900115392703, який за посиланнями позивача містив в собі ухвалу суду першої інстанції від 30.05.2016р., якою було відкладено розгляд справи №908/841/16 на 14.06.2016р. На зазначеній копії конверту міститься відбиток поштового штемпелю Укрпошти, який свідчить про направлення зазначеного поштового відправлення на адресу позивача 02.06.2016р. Таким чином, вказана обставина свідчить про своєчасне направлення судом першої інстанції ухвали суду від 30.05.2016р. у трьохденний строк у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, наявність вищевказаного відбитку поштового штемпелю на конверті, датованого 02.06.2016р., свідчить про достатність у позивача строку для отримання ухвали суду від 30.05.2016р. перед судовим засіданням, призначеним на 14.06.2016р., враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 відповідно до п.п.1 п.1, п.2 розділу 2 якого встановлено, що нормативні строки пересилання місцевої рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку) складають - Д+3, пріоритетної - Д+2. Позивачем взагалі не було надано належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (зокрема роздруківки відомостей з сайту Укрпошти), які б свідчили, що поштове відправлення (ухвала господарського суду Запорізької області від 30.05.2016р.) була отримана ТОВ «Транс.Нафта» саме 21.06.2016р. При цьому, судова колегія апеляційної інстанції позбавлена можливості самостійно перевірити відповідні посилання позивача, оскільки офіційний сайт Укрпошти не видає жодних даних в системі щодо поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 6900115392703.

В будь-якому випадку надані позивачем акти прийому-передачі простих векселів №1 від 30.01.2015р., №2 від 30.04.2015р., №3 від 31.07.2015р., угоди про вексельний платіж №1 від 30.01.2015р., №2 від 30.04.2015р., №3 від 31.07.2015р., які було підписано між ТОВ «Транс.Нафта» та ТОВ «ПОЛОНІЯ» не є належними доказами виконання умов договору щодо сплати позивачем вартості спірного майна, в розумінні ст. 34 ГПК України.

Проте, даний фат не має суттєвого значення при розгляді даної апеляційної скарги з огляду на те, що апеляційний суд не прийняв ці додаткові документи.

Крім того, як вже зазначалось вище, для задоволення позову про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, необхідно встановити, що одна із сторін зобовязання ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору.

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» посилалось, що останнє зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛОНІЯ» із відповідною вимогою про проведення дій, направлених на державну реєстрацію переходу права власності на спірне майно.

Проте, в матеріалах справи відсутні жодні документи, які б свідчили про те, що позивач вимагав від відповідача здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не доведено як наявність факту звернення до відповідача із вимогою про нотаріальне посвідчення договору, так і факту ухилення відповідача від такого посвідчення.

Також, апеляційний господарський суд виходить з того, що при визнанні дійними угод, що підлягають нотаріальному посвідченню в судовому порядку, суд фактично виконує функції нотаріуса, у звязку із чим встановлюється необхідність, зокрема, перевірити відсутність (наявність) заборони на відчуження нерухомого майна, тобто на проведення відповідних нотаріальних дій.

Так, згідно п.п. 2.1., 2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5 при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави.

Згідно ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 27.10.2015р. будівля операторської АЗС літ. Я, навес літ. Ж2, які належать на праві власності ТОВ «Полонія» знаходяться в податковій заставі з 12.05.2015р. на підставі рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу №3718/10/08-30-25-020 від 12.02.2014р.

За таких обставин, стосовно зазначеного у позові спірного нерухомого майна, а саме будівлі операторської АЗС літ. Я, навіс літ. Ж2, що знаходиться в місті Запоріжжі, вул. Українська, 52, встановлено обтяження у вигляді податкової застави, що позбавляє здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору.

Враховуючи наявність заборони на відчуження спірного нерухомого майна, відсутність доказів виконання позивачем договору щодо сплати вартості майна та відсутність доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, позовні вимоги ТОВ Транс.НАФТА про визнання Договору оренди майна з переходом права власності від 01.08.2013р. дійсним та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС.НАФТА права власності на майно, що складається з будівлі операторської АЗС; навіс; склад; бензозаправлювальна колонка 2 шт; ємність ПММ - 2 шт.; паркан; цоколь паркана; замощення - 2 шт., що розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 52, підлягають залишенню без задоволення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства визначено, зокрема, законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, рішення суду першої інстанції прийнято із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі №908/841/16 підлягає залишенню без змін з підстав, викладених в постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс.НАФТА м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі №908/841/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі №908/841/16 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді:Т.Д. Геза

ОСОБА_2