Рішення № 64290875, 23.01.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа № 925/1440/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

від третіх осіб:

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - представник не зявився,

від ОСОБА_3 - представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства Теплокомуненерго,

м. Монастирище, Черкаської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

м. Монастирище, Черкаської області

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Олександровича, м. Монастирище, Черкаської області

2. ОСОБА_3, м. Монастирище, Черкаської

області

про визнання укладеним договору купівлі - продажу теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося комунальне підприємство Теплокомуненерго до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання укладеним між сторонами договору купівлі - продажу теплової енергії №77-ТІ від 27 вересня 2016 року на 1/3 частину магазину Перлина, що знаходиться у структурі багатоквартирного житлового будинку по вул. Соборна, 130, м. Монастирище на умовах викладених у проекті договору №77-ТІ від 27 вересня 2016 року (з урахуванням клопотання від 04 січня 2017 року №6).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 листопада 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06 грудня 2016 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 січня 2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розгляд справи відкладено на 23 січня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Викликані в судове засідання представники відповідача та третіх осіб не зявилися, представник відповідача та ОСОБА_3 про причини неявки суд не повідомили.

Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в минулих судових засіданнях проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у доповненнях до нього і зазначав, що у випадку укладення договору купівлі-продажу теплової енергії між теплопостачальним підприємством та власником нежитлового приміщення вимоги Закону України Про житлово-комунальні послуги, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 не розповсюджуються. Також відповідач стверджував, що запропонованим позивачем договором закладено завищений показник теплового навантаження на обєкт, в проекті договору не конкретизовано умови взаємовідносин між теплопостачальною організацією та споживачем. Крім того відповідач зазначав, що оскільки останній не споживає теплову енергію, в звязку з тим, що вентиля подачі та зворотного трубопроводів перекрито, то у відповідача відсутній обовязок щодо укладення відповідного договору.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки явка учасників судового процесу в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 23 січня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1440/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що відмовляючись від укладення договорів на постачання теплової енергії у приміщення магазину Перлина відповідач порушує вимоги п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України Про теплопостачання, згідно якого основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, п. 4 ст. 19 вищевказаного Закону, умовами якого визначено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу та п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 жовтня 2007 року, а саме: користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією та споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду власниками приміщення магазину роздрібної торгівлі Перлина є фізичні особи ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з часткою 1/3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позивач у своєму позові вказував, що нежитлове приміщення магазину Перлина знаходиться в структурі багатоквартирного житлового будинку по вул. Соборна, 130, м. Монастирище, який, в свою чергу, вводиться в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання, будівельними вимогами до інженерного обладнання, в тому числі до системи опалення. Нежитлове приміщення магазину Перлина розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку. Постачання теплової енергії в даний будинок здійснюється централізовано. Внутрішньобудинкова система, по якій здійснюється поставка теплової енергії до квартир та інших приміщень, є єдиною внутрішньобудинковою системою, відповідно до будівельних норм. Так як відключення споживача теплової енергії від централізованих мереж є зміною схеми мереж, то таке відключення можливе лише за згодою органів або посадових осіб, до відання яких відноситься контроль за безпечним функціонуванням системи.

Система опалення вказаного приміщення є невід'ємною частиною системи опалення будинку, розташованого за вказаною адресою (копія акту обстеження додається). Для повного відключення окремих приміщень у багатоквартирному житловому будинку по вул. Соборна, 130, м. Монастирище від централізованої системи теплопостачання, відсутні як правові підстави, так і технічні можливості

27 вересня 2016 року позивач направив усім власникам магазину Перлина по два екземпляри договорів купівлі-продажу теплової енергії на опалення вказаного приміщення (копія супровідного листа та договору купівлі-продажу теплової енергії для фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на 1/3 (а.с. 18-22).

19 жовтня 2016 року на адресу позивача надійшла заява, в якій усі власники магазину Перлина відмовилися від укладення договорів купівлі-продажу теплової енергії на вказаний магазин (а.с. 23).

Приписами статті 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів, а саме господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Доказів складення відповідачем та іншими співвласниками протоколів розбіжностей і надсилання їх у встановленому порядку до суду не подано.

Відповідно до приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладення господарського договору, за приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязковим для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24-25 Закону України Про теплопостачання та є обов'язковим для сторін на підставі закону. Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право, укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 і 14 Правил користування тепловою енергією (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Зазначеною нормою визначено, що теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання людиною, а визначає перелік господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів.

Зазначеною вище статтею також визначено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Ця норма чітко розмежовує відносини - окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг, а саме:

У сфері теплопостачання встановлюються відносини шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між ліцензіатом комісії (НКРЕКП) і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем ЖЕК, ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами власниками приміщень таких будинків. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання (Закон України Про теплопостачання, Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198), з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України.

У сфері житлово-комунальних/комунальних встановлюються відносини шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). Такий договір укладається відповідно до типового договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Тобто, у контексті Закону України Про теплопостачання споживачем є власник. або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), який використовує теплову енергію для господарських і технологічних потреб таких як для опалення, для підігріву питної води та для інших господарських і технологічних потреб, і не є споживачем власник окремого приміщення (кінцевий споживач), який в результаті господарської і технологічної діяльності балансоутримувача отримує відповідні житлово-комунальні послуги.

Також, статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов'язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (зокрема ОСББ), теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Враховуючи зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі), до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), в тому числі ОСББ, будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Слід також зазначити, що відповідно статті 1 Закону України Про теплопостачання, зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії (ОСББ).

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що:

комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством:,

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Тобто, кінцевий споживач отримує не теплову енергію, а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу.

Слід зауважити, що відповідно до статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

З огляду на зазначене вище, чинними законодавчими та нормативно-правовими актами чітко розмежовано відносини, які регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії, та відносини, які регулюються договором про надання житлово-комунальних послуг, а саме встановлено, що відносини у сфері теплопостачання регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії, який укладається між теплопостачальною організацією та фізичною особою, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридичною особою, яка використовує теплову енергію, а відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який укладається між суб'єктом господарювання, визначеним у встановленому законодавством порядку виконавцем відповідних житлово-комунальних послуг, та фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати зазначені послуги.

Крім того слід зазначити, що виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради від 29 січня 2015 року №11 було надано дозвіл громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на відєднання від внутрішньобудинкових тепломереж та влаштування індивідуального (автономного) електричного опалення магазину Перлина і нежитлового приміщення, яке реконструюється під розміщення магазину Перлина (бувші квартири №20 і №21) по вул. Леніна, 130, м. Монастирище при умові отримання технічних умов від публічного акціонерного товариства Монастирищенський РЕМ, ДП Теплокомуненерго, ДП Житлокомунгосп та за погодженням голови обєднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Леніна, 130 м. Монастирище.

Також вищевказаним рішенням відповідних громадян після одержання технічних умов зобовязано розробити проект на відєднання від внутрішньобудинкових тепломереж та влаштування індивідуального (автономного) електричного опалення магазину Перлина і нежитлового приміщення, яке реконструюється під розміщення магазину Перлина та затвердити його у відповідності до чинного законодавства.

Водночас постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15 червня 2016 року (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року) визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 29 січня 2015 року №11.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року зазначено, що відключення від мереж централізованого теплопостачання допускається лише щодо житлових будинків у цілому, а не окремих їх приміщень, та з дотриманням наступних умов: наявності технічної можливості такого відключення, що повинна бути затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про теплопостачання схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення; звернення власника (власників) будинку до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП із зазначенням причини відключення, додавши копію протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення, підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення.

Оскільки відповідач та інші співвласники нежитлового приміщення отримують в даному випадку житлово-комунальну послугу, то до даних правовідносин слід застосовувати положення Закону України Про житлово-комунальні послуги та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Проте, проект договору №77-ТІ який позивач просить суд укласти в судовому порядку не відповідає типовому договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Крім того, предметом розгляду даного спору є саме договір купівлі-продажу теплової енергії, а не надання послуг з централізованого опалення.

Окремо слід вказати, що позивач просить суд укласти договір на постачання теплової енергії з відповідачем на 1/3 частину приміщення магазину.

Доказів того, що теплоспоживче обладнання 1/3 приміщення магазину Перлина (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі суду не надано.

Внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Чинним законодавством не допускається існування двох чи трьох договорів з постачання теплової енергії на один обєкт.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов про визнання укладеним договору купівлі - продажу теплової енергії на 1/3 частину приміщення задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону на день звернення позивача до суду) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Згідно платіжного доручення №719 від 15 листопада 2016 року позивачем було сплачено 1 450 грн. 00 коп. судового збору.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону (в редакції Закону на день звернення позивача до суду)).

Оскільки розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складав 1 378 грн. 00 коп., то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 72 грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Водночас як зазначалося вище, Законом України Про судовий збір передбачено, що надмірно сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, а тому повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 26 січня 2017 року.

Суддя А.В.Васянович