Ухвала суду № 64290588, 24.01.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"24" січня 2017 р. Справа № 918/943/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства на дії ДВС України

Стягувач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

Боржник: Кузнецовське міське комунальне підприємство

Орган виконання судового рішення: Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (надалі - ДВС України)

у справі № 918/943/14

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача: Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 44 005 грн. 72 коп.

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 17 жовтня 2016 року № 2804;

від відповідача (заявник): ОСОБА_2 за довіреністю від 13 січня 2017 року № б/н;

від органу ДВС України: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 844 005 грн. 72 коп., з яких 747 666 грн. 96 коп. - основний борг за грудень 2013 року, січень - березень 2014 року, 32 883 грн. 93 коп. - пеня, 5 980 грн. 31 коп. - 3 % річних та 57 474 грн. 52 коп. - інфляційні втрати, посилаючись на те, що позивачем на виконання умов договору № 1, укладеного між сторонами 01 жовтня 2002 року, відповідачу у грудні 2013 року, січні-березні 2014 року була поставлена питна вода, однак станом на момент подачі позову останній несвоєчасно оплатив отриману у вказаний період питну воду.

21 липня 2014 року рішенням господарського суду Рівненської області позов задоволено частково, стягнуто з Кузнецовського міського комунального підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" заборгованість в сумі 837 428 грн. 93 коп., з яких 747 666 грн. 96 коп. основний борг, 26 307 грн. 14 коп. пеня, 5 980 грн. 31 коп. 3% річних та 57 474 грн. 52 коп. інфляційні втрати, а також 16 880 грн. 11 коп. судового збору (суддя Корсун В.Я.).

4 серпня 2014 року на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

15 серпня 2014 року ухвалою суду, за заявою відповідача, відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 21 липня 2014 року у справі № 918/943/14 до 31 січня 2015 року.

10 лютого 2015 року ухвалою суду затверджено мирову угоду у справі № 918/3/943/14 на стадії виконання.

06 грудня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав скаргу на дії та бездіяльність ДВС України в якій просив суд:

1) Визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на кошти боржника постановою від 23 листопада 2016 року в частині виконання ухвали господарського суду Рівненської області по справі № 918/943/14, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, щодо відкритого рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними.

2) Визнати недійсною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 23 листопада 2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині ухвали № 918/943/14 від 10 лютого 2015 року про стягнення 650 428 грн. 93 коп. (ВП № 52274264) в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

3) Визнати незаконною (протиправною) бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, щодо не зняття арешту з рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині ухвали № 918/943/14 від 10 лютого 2015 року про стягнення 650 428 грн. 93 коп. (ВП № 52274264) накладеного відповідно до поставно про арешт коштів боржника від 23 листопада 2016 року.

Скарга обґрунтована тим, що кошти, щодо яких винесено постанову про накладення арешту, використовуються боржником, зокрема для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 06 грудня 2016 року прийнято скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства про визнання бездіяльності державної виконавчої служби незаконними та скасування постанови про арешт коштів боржника від 23 листопада 2016 року по виконанню справи № 918/943/14 до розгляду, скарга призначена до розгляду в судовому засіданні на 20 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 20 грудня 2016 року розгляд скарги відкладено на 11 січня 2017 року.

11 січня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник стягувача подав пояснення від 04 січня 2017 року № 001-05/53, в яких наголошував, що дії ДВС України є правомірними, такими які відповідають вимогам законодавства.

Ухвалою суду від 11 січня 2017 року розгляд скарги відкладено на 24 січня 2017 року.

16 січня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник боржника (скаржника) подав письмові пояснення в яких зазначив, що повідомляв неодноразово ДВС України про те, що на рахунок на який ДВС України накладено арешт, знаходяться кошти необхідні для виплати заробітної плати.

24 січня 2017 року уповноважений представник боржника (скаржник) підтримав скаргу на дії ДВС України в повному обсязі, наполягав на її задоволенні, в свою чергу уповноважений представник стягувача проти скарги заперечив, наполягав на її безпідставності.

ДВС України не забезпечив явку уповноважених представників у судове засідання 24 січня 2017 року, хоча про місце дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників сторін та органу ДВС України, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконанні в органі ДВС України знаходиться зведене виконавче провадження № 44201994, до якого входить, зокрема ухвала Господарського суду Рівненської області № 918/943/14 від 10 лютого 2015 року (ВП № 52274264).

В межах зведеного виконавчого провадження органом ДВС України винесено постанову про арешт коштів боржника від 23 листопада 2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 77 682 173 грн. 51 коп., що містяться зокрема на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі Закон України "Про виконавче провадження" застосовуватиметься в редакції на момент винесення постанови про арешт коштів боржника від 23 листопада 2016 року) заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

За приписами частин 1 - 4 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (частина 3 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пунктів 10.1., 10.3., 10.4., 10.9., 10.11. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови державного виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком державного виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 24 червня 2014 року між боржником (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір № 81-1 банківського рахунку, за пунктом 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України) та умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито, зокрема рахунок № 26002054713090.

Зазначений рахунок використовується боржником, у тому числі для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, що стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26002054713090, долученими скаржником до матеріалів справи.

Крім того, матеріали справи містять довідку боржника від 28 жовтня 2016 року № 375 з якої вбачається, що у боржника працює 703 чоловіка, для яких розмір фонду оплати праці на зазначену кількість працюючих складає 3 761 287 грн. 20 коп.

Отже, матеріалами справи стверджено, що Кузнецовське міське комунальне підприємство здійснює господарську діяльність, при цьому задіює 703 чоловіка, для яких сплачує заробітну плату, за них сплачує єдиний соціальний внесок та податок з доходів фізичних осіб з рахунку № 26002054713090 відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Суд зазначає, що згідно статтей 8, 9, 68 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_3 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із статтею 43 ОСОБА_3 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із частиною 1 статті 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28 січня 2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок якого здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.

Відповідно до статті 67 ОСОБА_3 України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб (частина 1 статті 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

За частинами 7, 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У пункті 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 453 "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

У силу вимог частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З урахуванням викладеного, державний виконавець з метою недопущення у своїй діяльності прав та законних інтересів фізичних осіб на отримання заробітної плати не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.

Окрім того, матеріали справи містять звернення боржника до ДВС України, якими неодноразово було повідомлено останнього, про те, що на рахунку № 26002054713090 відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк", знаходяться кошти, які використовуються боржником для виплат заробітної плати працівникам та сплати єдиного соціального внеску та податку з доходу фізичних осіб.

Водночас жодної відповіді ДВС України на вищезазначені звернення матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з положеннями частини 2 статті 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.

За частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Також судом враховані роз'яснення які містяться у пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", яки роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено неправомірність дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на кошти боржника постановою від 23 листопада 2016 року в частині виконання ухвали Господарського суду Рівненської області по справі № 918/943/14, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, щодо відкритого рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, відтак доводи скаржника судом визнаються правомірними.

Також судом враховано, що неправомірність дій органу ДВС щодо накладення арешту на грошові кошти боржника на рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб неодноразово встановлено судами (в тому числі і судом касаційної інстанції) за наслідком розгляду відповідних скарг на дії органу ДВС у справах № 918/1228/15, № 918/915/15, № 918/557/15, № 918/161/16, № 918/247/16 та № 918/248/16.

Крім того, скаржник просив суд визнати незаконною бездіяльність ДВС України щодо не зняття арешту з рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк" № 26002054713090 в частині виконання ухвали Господарського суду Рівненської області по справі № 918/943/14.

Суд констатує, що в матеріалах справи наявні звернення боржника до ДВС України, в якому останнього неодноразово повідомлено, про те що, не зняття арешту в межах грошових коштів необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб суперечить чинному законодавству України, що підтверджується судовою практикою (копії ухвал були надіслані для ДВС України).

Отже, враховуючи те, що ДВС України був проінформований про незаконність дій, щодо не зняття арешту з рахунку в межах коштів необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, а також враховуючи положення пунктів 10.1., 10.3., 10.4., 10.9., 10.11. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", які зазначалися вище, відтак доводи боржника, щодо визнання незаконною бездіяльності ДВС України, щодо не зняття арешту з рахунку також правомірні.

Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях органу ДВС України при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 23 листопада 2016 року та в бездіяльності щодо не зняття арешту, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скаргу такою, яка підлягає до задоволення.

За таких обставин, керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства про визнання дій та бездіяльності державної виконавчої служби незаконними та скасування постанови про арешт коштів боржника від 23 листопада 2016 року задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на кошти боржника постановою від 23 листопада 2016 року в частині виконання ухвали господарського суду Рівненської області по справі № 918/943/14, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, щодо відкритого рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними.

3. Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 23 листопада 2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині ухвали № 918/943/14 від 10 лютого 2015 року про стягнення 650 428 грн. 93 коп. (ВП № 52274264) в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

4. Визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, щодо не зняття арешту з рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині ухвали № 918/943/14 від 10 лютого 2015 року про стягнення 650 428 грн. 93 коп. (ВП № 52274264) накладеного відповідно до поставно про арешт коштів боржника від 23 листопада 2016 року.

5. Ухвалу направити сторонам у справі та відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Суддя Торчинюк В.Г.