Рішення № 64290288, 23.01.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2017 року Справа № 913/1326/16

Провадження № 30/913/1326/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком, м. Харків

до відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 2928 грн. 72 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Голенко І.П.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 12.12.2016 № 744;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг від 16.10.2006 № 6200193 в сумі 1834 грн. 71 коп., пені в сумі 62 грн. 56 коп., інфляційних втрат в сумі 1023 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 113 грн. 57 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобовязань в частині оплати послуг.

Представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 23.12.2016 № 26-15/914, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання телекомунікаційних послуг від 16.10.2006 № 6200193 в сумі 1729 грн. 09 коп., пеню в сумі 62 грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 1023 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 113 грн. 57 коп.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Разом з тим, відповідач надав відзив на позовну заяву від 10.12.2016 № ЮК/295, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зокрема, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та на проведення антитерористичної операції на території міста Луганська, де розташована адміністративна будівля, у звязку з чим відсутній доступ до первинної бухгалтерської документації для підтвердження надання позивачем телекомунікаційних послуг за період з вересня 2013 року по липень 2014 року. Відповідач вважає, що первинні бухгалтерські документи, які знаходились у будівлі ОСОБА_1 філії ПАТ Укртелеком, теж втрачені. Щодо наданих телекомунікаційних послуг за 2015 рік та за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, то відповідачем подано докази оплати послуг за вказані періоди в обґрунтування відсутності заборгованості за 2015-2016 роки.

Представником позивача надано письмові пояснення від 23.12.2016 № 26-15/915, в яких зазначив, що телекомунікаційні послуги надавалися за адресою: смт. Білокуракине Луганської області, а втрата документів та відсутність фінансування не звільняє від виконання господарських зобовязань. При цьому, позивач вказує, що на виконання договору акти надання телекомунікаційних послуг не складалися, оскільки вказане не передбачено ані договором, ані законодавством. Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, останній заперечує, оскільки позивач звертався до відповідача із цим позовом до суду 14.09.2016, який був повернутий позивачу без розгляду відповідно до п. 5 ч. 63 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано письмові пояснення від 20.01.2017 № 26-15/70, в яких він визначився з зарахуванням оплат відповідача в погашення боргу та пені.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (яке у звязку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»), як виконавцем, та ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом, як замовником, 16.10.2006 укладено договір № 6200193 про надання телекомунікаційних послуг (а.с. 16-20).

Відповідно до п. 1.1 договору Укртелеком відповідно до умов договору зобовязується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги супутні (додаткові) послуги згідно з переліком і в обсягах, замовлених абонентом, за встановленими значеннями показників якості, а абонент зобовязується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 4.5 договору порядок оплати наданих послуг авансова система оплати за попередньою оплатою.

У пункті 4.17 договору передбачено, що у разі застосування попередньої (авансової) оплати абонент зобовязаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді. Укртелеком проводить перерахунок суми до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковому періоді.

При здійсненні оплати послуг абонент у призначенні платежу обовязково вказує номер особистого рахунку та договору (п. 4.19 договору).

Згідно із п. 4.20 договору отримана від абонента сума платежу зараховується Укртелекомом у такій послідовності:

- пеня;

- борги попередніх періодів;

- поточні нарахування.

З наданих позивачем рахунків-актів за період з липня 2013 по червень 2016 року (а.с. 21-56) вбачається, що позивач у повному обсязі виконав передбачені умовами договору зобовязання на загальну суму 3202 грн. 88 коп., а відповідач прийняв надані послуги без зауважень та претензій.

Відповідачем було сплачено 1645 грн. 85 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.79-88).

Позивачем вказані оплати були зараховані наступним чином:

- грошові кошти в сумі 715 грн. 36 коп. за платіжним дорученням від 11.11.2015 № 311 та в сумі 101 грн. 14 коп. за платіжним дорученням від 16.11.2015 № 340 - в рахунок пені 131 грн. 25 коп. та в рахунок боргу за липень 2013 року по лютий 2014 року в сумі 637 грн. 04 коп., а також боргу за березень 2014 року в сумі 48 грн. 21 коп.;

- грошові кошти в сумі 103 грн. 39 коп. за платіжним дорученням від 07.12.2015 № 417 в рахунок боргу за листопад 2015 року;

- грошові кошти в сумі 103 грн. 39 коп. за платіжним дорученням від 16.12.2015 № 456 в рахунок боргу за грудень д 2015 року;

- грошові кошти в сумі 103 грн. 39 коп. за платіжним дорученням від 22.02.2016 № 153 в рахунок пені в сумі 30 грн. 70 коп. та боргу за січень 2016 року в сумі 30 грн. 70 коп.;

- грошові кошти в сумі 103 грн. 39 коп. за платіжним дорученням від 15.03.2016 № 260 в рахунок пені в сумі 10 грн. 11 коп. та боргу за лютий 2016 року в сумі 93 грн. 28 коп.;

- грошові кошти в сумі 103 грн. 39 коп. за платіжним дорученням від 08.04.2016 № 359 в рахунок боргу за березень 2016 року;

- грошові кошти в сумі 103 грн. 39 коп. за платіжним дорученням від 20.05.2016 № 624 в рахунок боргу за квітень 2016 року;

- грошові кошти в сумі 103 грн. 39 коп. за платіжним дорученням від 14.06.2016 № 724 в рахунок боргу за травень 2016 року у повному обсязі;

- грошові кошти в сумі 105 грн. 62 коп. за платіжним дорученням від 19.07.2016 № 871 в рахунок боргу за червень 2016 року у повному обсязі.

Таким чином, борг заявлений до стягнення позивачем з відповідача утворився за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року та січень-лютий 2016 року в сумі 1729 грн. 09 коп.

Отже, відповідач свої обовязки за договором щодо своєчасної та повної сплати послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з цим позовом утворилась заборгованість у сумі 1729 грн. 09 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що абонент споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Телекомунікаційна послуга (послуга) продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Споживач телекомунікаційних послуг (споживач) юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України Про телекомунікації споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення.

У відповідності до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері звязку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про телекомунікації" тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Статтею 68 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем договірних зобовязань на суму 3202 грн. 88 коп., що відповідачем не заперечується та не спростовано, та факт порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих телекомунікаційних послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог у звязку зі спливом строку позовної давності, який просить застосувати при вирішенні даного спору.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позивач звернувся з цим позовом до суду 30.11.2016, про свідчить відмітка на позовній заяві.

У позові зазначено спірний період виникнення заборгованості з липня 2013 року по червня 2016 року.

Таким чином, поза межами строку позовної давності є борг, який утворився з липня 2013 року до 30.11.2013.

Разом з тим, суд дійшов до висновку, що заявлена до стягнення заборгованість фактично утворилась за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року та січень-лютий 2016 року. Вказане також вбачається з наданих позивачем пояснень щодо зарахування оплат відповідача від 20.01.2017 № 26-15/70.

Враховуючи те, що фактично заявлений до стягнення борг утворився за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року та січень-лютий 2016 року, який заявлено в межах строку позовної давності, в задоволенні клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення боргу слід відмовити.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1729 грн. 09 коп. за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року та січень-лютий 2016 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 36 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

У звязку з несвоєчасним виконанням грошових зобовязань позивачем відповідно до п. 5.2 договору нараховано пеню на загальну суму 62 грн. 56 коп., у тому числі:

- за зобовязаннями липня 2015 року за період з 01.01.2016 по 31.01.2016;

- за зобовязаннями серпня 2015 року за період з 01.01.2016 по 29.02.2016;

- за зобовязаннями вересня 2015 року за період з 01.01.2016 по 31.03.2016;

- за зобовязаннями жовтня 2015 року за період з 01.01.2016 по 30.04.2016;

- за зобовязаннями листопада 2015 року за період з 01.01.2016 по 31.05.2016;

- за зобовязаннями грудня 2015 року за період з 21.01.2016 по 30.06.2016;

- за зобовязаннями січня 2016 року за період з 01.02.2016 по 30.06.2016;

- за зобовязаннями лютого 2016 року за період з 01.03.2016 по 30.06.2016;

- за зобовязаннями березня 2016 року за період з 01.04.2016 по 30.06.2016;

- за зобовязаннями квітня 2016 року за період з 01.05.2016 по 30.06.2016;

- за зобовязаннями травня 2016 року за період з 01.06.2016 по 30.06.2016.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені здійснено без врахування період у шість місяців, оскільки умовами договору передбачено лише порядок нарахування пені за кожний день прострочення оплати та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені.

Тому, судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та часткових оплат, здійснених відповідачем та віднесених позивачем в погашення боргу за визначений ним період.

Так, пеня розрахована:

- за зобовязаннями липня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 01.01.2016 по 20.01.2016 в сумі 1 грн.07 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 01.01.2016 по 20.02.2016 в сумі 2 грн. 74 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 01.01.2016 по 20.03.2016 в сумі 4 грн. 30 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2015 року на суму 101 грн. 14 коп. за період з 01.01.2016 по 20.04.2016 в сумі 6 грн. 75 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2015 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями грудня 2015 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями січня 2016 року на суму 103 грн. 39 коп. за період з 01.02.2016 по 23.02.2016 в сумі 1 грн. 43 коп., а також на суму 30 грн. 70 коп. (з урахуванням оплати відповідно до платіжного доручення від 22.02.2016 № 153, операція за яким здійснена 24.02.2016) за період з 24.02.2016 по 30.06.2016 в сумі 2 грн. 15 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2016 року на суму 103 грн. 39 коп. за період з 01.03.2016 по 15.03.2016 в сумі 0 грн. 93 коп., а також на суму 10 грн. 11 коп. (з урахуванням оплати відповідно до платіжного доручення від 15.03.2016 № 260, операція за яким здійснена 16.03.2016) за період 16.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 0 грн. 58 коп.;

- за зобовязаннями березня 2016 року на суму 103 грн. 39 коп. за період з 01.04.2016 по 11.04.2016 в сумі 0 грн. 68 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2016 року на суму 103 грн. 39 коп. за період з 01.05.2016 по 22.05.2016 в сумі 1 грн. 18 коп.;

- за зобовязаннями травня 2016 року на суму 103 грн. 39 коп. за період з 01.06.2016 по 16.06.2016 в сумі 0 грн. 81 коп.

Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Позовна заява подана позивачем до суду 30.11.2016 (відповідно до відмітки на позовній заяві).

Позивачем нараховано пеню за період з 01.01.2016 по 30.06.2016.

Таким чином, строк позовної давності відносно вимог по стягненню пені за періоди, які визначені позивачем, не сплив.

Отже, суд визнає обґрунтованою пеню за вказані вище періоди в сумі 22 грн. 62 коп., яка підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних в сумі 113 грн. 57 коп. за загальний період з 21.08.2013 по 30.06.2016 за зобовязаннями липня 2013 червня 2016 року включно та інфляційні нарахування в сумі 1023 грн. 50 коп. за загальний період з 21.08.2013 по 30.06.2016 за зобовязаннями липня 2013 червня 2016 року включно.

Разом з тим, відповідачем у відзиві заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позивач звернувся з цим позовом до суду 30.11.2016, про свідчить відмітка на позовній заяві.

Таким чином, поза межами строку позовної давності є 3% річних та інфляційних втрат, які заявлено за період до 30.11.2013.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку з урахуванням застосування строків позовної давності, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню на суму 106 грн. 90 коп. за зобовязаннями липня 2013 травня 2016 року включно:

- за зобовязаннями липня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 30.11.2013 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 4 грн.67 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 30.11.2013 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 4 грн.67 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 30.11.2013 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 4 грн.67 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 30.11.2013 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 4 грн.67 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 21.12.2013 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 4 грн. 53 коп.;

- за зобовязаннями грудня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 21.01.2014 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 4 грн. 33 коп.;

- за зобовязаннями січня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 21.02.2014 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 4 грн. 12 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2014 року на суму 52 грн. 93 коп. за період з 21.03.2014 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 2 грн. 62 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2014 року на суму 26 грн. 70 коп. за період з 21.03.2014 по 15.11.2015 (оплата 16.11.2015) в сумі 1 грн. 33 коп.;

- за зобовязаннями березня 2014 року на суму 48 грн. 21 коп. за період з 21.04.2014 по 15.11.2015 (оплата 16.11.2015) в сумі 2 грн. 27 коп.;

- за зобовязаннями березня 2014 року на суму 31 грн. 42 коп. за період з 21.04.2014 по 30.06.2016 в сумі 2 грн. 07 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 21.05.2014 по 30.06.2016 в сумі 5 грн. 05 коп.;

- за зобовязаннями травня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 21.06.2014 по 30.06.2016 в сумі 4 грн. 85 коп.;

- за зобовязаннями червня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 21.07.2014 по 30.06.2016 в сумі 4 грн. 65 коп.;

- за зобовязаннями липня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 21.08.2014 по 30.06.2016 в сумі 4 грн. 45 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з 21.09.2014 по 30.06.2016 в сумі 4 грн. 24 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2014 року на суму 84 грн. 53 коп. за період з 21.10.2014 по 30.06.2016 в сумі 4 грн. 30 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2014 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.11.2014 по 30.06.2016 в сумі 4 грн. 31 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2014 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.12.2014 по 30.06.2016 в сумі 4 грн. 10 коп.;

- за зобовязаннями грудня 2014 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.01.2015 по 30.06.2016 в сумі 3 грн. 87 коп.;

- за зобовязаннями січня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.02.2015 по 30.06.2016 в сумі 3 грн. 64 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.03.2015 по 30.06.2016 в сумі 3 грн. 44 коп.;

- за зобовязаннями березня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.04.2015 по 30.06.2016 в сумі 3 грн. 21 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.05.2015 по 30.06.2016 в сумі 2 грн. 99 коп.;

- за зобовязаннями травня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.06.2015 по 30.06.2016 в сумі 2 грн. 76 коп.;

- за зобовязаннями червня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.07.2015 по 30.06.2016 в сумі 2 грн. 54 коп.;

- за зобовязаннями липня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.08.2015 по 30.06.2016 в сумі 2 грн. 31 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.09.2015 по 30.06.2016 в сумі 2 грн. 05 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з 21.10.2015 по 30.06.2016 в сумі 1 грн. 86 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2015 року на суму 101 грн. 14 коп. за період з 21.11.2015 по 30.06.2016 в сумі 1 грн. 85 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2015 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями грудня 2015 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями січня 2016 року на суму 103 грн. 39 коп. за період з 21.02.2016 по 23.02.2016 в сумі 0 грн. 03 коп., а також на суму 30 грн. 70 коп. (з урахуванням оплати відповідно до платіжного доручення від 22.02.2016 № 153, операція за яким здійснена 24.02.2016) за період з 24.02.2016 по 30.06.2016 в сумі 0 грн. 32 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2016 року на суму 10 грн. 11 коп. (з урахуванням оплати відповідно до платіжного доручення від 15.03.2016 № 260, операція за яким здійснена 16.03.2016) за період 21.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 0 грн. 08 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2016 року на суму 103 грн. 39 коп. за період з 21.05.2016 по 22.05.2016 в сумі 0 грн. 02 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Вимога про стягнення інфляційних нарахувань підлягає задоволенню на суму 1023 грн. 50 коп. за зобовязаннями серпня 2013 року травень 2016 року включно.

Так, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат:

- за зобовязаннями липня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з грудня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі 59 грн. 80 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з грудня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі 59 грн. 80 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з грудня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі 59 грн. 80 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з грудня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі 59 грн. 80 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з січня 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 59 грн. 11 коп.;

- за зобовязаннями грудня 2013 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з лютого 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 58 грн. 83 коп.;

- за зобовязаннями січня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 58 грн. 00 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2014 року на суму 52 грн. 93 коп. за період з квітня 2014 року по жовтня 2015 року в сумі 36 грн. 59 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2014 року на суму 26 грн. 70 коп. за період з квітня 2014 по листопад 2015 року в сумі 19 грн. 36 коп.;

- за зобовязаннями березня 2014 року на суму 48 грн. 21 коп. за період з травня 2014 року по листопад 2015 року в сумі 32 грн. 30 коп.;

- за зобовязаннями березня 2014 року на суму 31 грн. 42 коп. за період з травня 2014 року по червня 2016 року в сумі 24 грн. 03 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з червня 2014 року по червня 2016 року в сумі 55 грн. 76 коп.;

- за зобовязаннями травня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з липня 2014 року по червня 2016 року в сумі 54 грн. 42 коп.;

- за зобовязаннями червня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з серпня 2014 року по червня 2016 року в сумі 53 грн. 88 коп.;

- за зобовязаннями липня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з вересня 2014 року по червня 2016 року в сумі 52 грн. 82 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2014 року на суму 79 грн. 63 коп. за період з жовтня 2014 року по червня 2016 року в сумі 49 грн. 09 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2014 року на суму 84 грн. 53 коп. за період з листопада 2014 року по червня 2016 року в сумі 48 грн. 91 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2014 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з грудня 2014 року по червня 2016 року в сумі 49 грн. 11 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2014 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з січня 2015 року по червня 2016 року в сумі 45 грн. 07 коп.;

- за зобовязаннями грудня 2014 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з лютого 2015 року по червня 2016 року в сумі 41 грн. 03 коп.;

- за зобовязаннями січня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з березня 2015 року по червня 2016 року в сумі 34 грн. 46 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з квітня 2015 року по червня 2016 року в сумі 22 грн. 39 коп.;

- за зобовязаннями березня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з травня 2015 року по червня 2016 року в сумі 8 грн. 66 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з червня 2015 року по червня 2016 року в сумі 6 грн. 55 коп.;

- за зобовязаннями травня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з липня 2015 року по червня 2016 року в сумі 6 грн. 16 коп.;

- за зобовязаннями червня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з серпня 2015 року по червня 2016 року в сумі 7 грн. 13 коп.;

- за зобовязаннями липня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з вересня 2015 року по червня 2016 року в сумі 7 грн. 91 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з жовтня 2015 року по червня 2016 року в сумі 5 грн. 72 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2015 року на суму 89 грн. 42 коп. за період з листопада 2015 року по червня 2016 року в сумі 6 грн. 97 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2015 року на суму 101 грн. 14 коп. за період з грудня 2015 року по червня 2016 року в сумі 5 грн. 75 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2015 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями грудня 2015 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями січня 2016 року на суму 30 грн. 70 коп. (з урахуванням оплати відповідно до платіжного доручення від 22.02.2016 № 153, операція за яким здійснена 24.02.2016) за період з березня 2016 року по червень 2016 року в сумі 1 грн. 36 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2016 року на суму 10 грн. 11 коп. (з урахуванням оплати відповідно до платіжного доручення від 15.03.2016 № 260, операція за яким здійснена 16.03.2016) за період квітня 2016 року по червень 2016 року в сумі 0 грн. 34 коп.

Загальна сума інфляційних втрат за розрахунком суду складає 1090 грн. 91 коп.

Оскільки обґрунтований розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, то позовна заява про стягнення з відповідача інфляційних втрат за вказані судом періоди підлягає задоволенню повністю в сумі 1023 грн. 50 коп.

Доводи позивача про те, що відповідачем не подано заяви про застосування строків позовної давності та у прохальній частині відзиву не вказано, що він просить застосувати строки позовної давності, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 7 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, судом приймаються доводи відповідача в цій частині.

Щодо посилання позивача на те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки він звертався до відповідача із цим позовом до суду 14.09.2016, який був повернутий позивачу без розгляду відповідно до п. 5 ч. 63 Господарського процесуального кодексу України судом відхиляються з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Вказана позиція викладена в абз. 1 п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Крім того, відповідач проти позову заперечив посилаючись на наступне:

- на території міста Луганська, де розташована адміністративна будівля, проводиться антитерористична операція у звязку з чим відсутній доступ до первинної бухгалтерської документації для підтвердження надання позивачем телекомунікаційних послуг за період з вересня 2013 року по липень 2014 року. Крім того, відповідач вважає, що первинні бухгалтерські документи, які знаходились у будівлі ОСОБА_1 філії ПАТ Укртелеком, теж втрачені;

- з серпня 2014 року по вересень 2015 року відповідач як розпорядник бюджетних коштів 3 ступеня не фінансувався;

- до позовної заяви позивачем надано рахунки-акти за період з липня 2013 року по червень 2016 року на підтвердження надання відповідачу телекомунікаційних послуг, в той час як повинні були подати акти виконаних робіт та акти звірки взаємних розрахунків;

- щодо наданих телекомунікаційних послуг за 2015 рік та за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, то відповідачем подано докази оплати послуг за вказані періоди в обґрунтування відсутності заборгованості за 2015-2016 роки.

Доводи відповідача за відзивом судом відхиляються з огляду на те, що телекомунікаційні послуги надавалися за адресою: смт. Білокуракине Луганської області, а втрата документів та відсутність фінансування не звільняє від виконання господарських зобовязань. Складання актів про надання телекомунікаційних послуг не передбачено ані договором, ані законодавством.

Крім того, щодо посилань відповідача на відсутність заборгованості за 2015-2016 роки, суд дійшов до висновку з урахуванням умов договору щодо зарахування здійснених оплат, що заборгованість за період січень-жовтень 2015 року та січень-лютий 2016 року існувала на день звернення із вказаним позовом до суду.

Доказів погашення заявлених до стягнення сум не надано та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 1729 грн. 09 коп., пеню в сумі 22 грн. 62 коп., 3% річних в сумі 106 грн. 90 коп., інфляційні втрати в сумі 1023 грн. 50 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1356 грн. 07 коп.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до приписів ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про стягнення 2928 грн. 72 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, б. 38, код 07668758, на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком, м. Київ, ОСОБА_3 Шевченка, б. 18, код 21560766 (адреса для листування: м. Харків, вул. Свободи, б. 7/9), борг в сумі 1729 грн. 09 коп., пеню в сумі 22 грн. 62 коп., 3% річних в сумі 106 грн. 90 коп., інфляційні втрати в сумі 1023 грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 1356 грн. 07 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 26.01.2017.

Суддя І.П.Голенко

Надр. 3 прим.

1-до справи

2-позивачу за адресою: м Харків, вул. Іванова, 7/9

3- відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, 38