Рішення № 64289938, 16.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017Справа №910/16693/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФИШ МАРКЕТ"

до відповідача-1: військової частини 3078 національної гвардії України

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТИК ЦЕНТР"

про: визнання договору недійсним.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Бойчун Н.Д. - за довіреністю від 05.10.2016 № 05/10;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідача-2: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФИШ МАРКЕТ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до військової частини 3078 національної гвардії України про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачами договір від 02.08.2016 № 85/ВЗЗ-2016 суперечить положенням Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", Закону України "Про публічні закупівлі", що на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.09.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/16693/16. Розгляд справи призначений на 10.10.2016.

Судове засідання, призначене на 10.10.2016 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Балац С.В. на лікарняному.

Враховуючи вихід судді Балац С.В. з лікарняного ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2016 справу № 910/16693/16 призначена до розгляду на 07.11.2016.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 07.11.2016 відклав розгляд даної справи на 05.12.2016. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТИК ЦЕНТР" в якості відповідача-2.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2016 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 16.01.2017. Вказана ухвала надсилалася відповідачеві-2 на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача-2 поштового відправлення суду. Враховуючи наведене, відповідач-2 повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Повноважний представник відповідача-1 повідомлений про дату час та місце розгляду справи належним чином, оскільки був присутній в судовому засіданні 05.12.2016 при оголошенні ухвали про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи на 16.01.2017, проте в судове засідання призначене на 16.01.2017 не з'явився.

Відповідач-1, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з огляду таке. Структурні підрозділи національної гвардії не відносяться до центральних органів виконавчої влади, для яких відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" вказаний Закон вступає в дію з 01.04.2016. В свою чергу, для всіх замовників відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" вказаний Закон вступає в дію з 01.08.2016. Відтак, відповідачем-1 правомірно була проведена переговорна процедура відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель". Крім того, Законом України "Про публічні закупівлі", передбачено, що процедури закупівель, які розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, який діяв до введення в дію цього Закону.

В судовому засіданні 16.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до оголошення № 139144 "ВДЗ" № 121 від 30.06.2016 замовником торгів - військовою частиною 3078 національної гвардії України оголошено про проведення процедури закупівлі код ДК 016:2010 - 10.20.1 - продукція рибна, свіжа, охолоджена чи заморожена (код ДК 021:2015 - 15221000-3- морожена риба (тушка патрана без голови сухої заморозки - Хек)шляхом застосування переговорної процедури.

Обґрунтування застосування переговорної процедури закупівлі зазначається п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Результатом проведення переговорної процедури закупівель став акцепт пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТИК ЦЕНТР".

В подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОГІСТИК ЦЕНТР", як учасником, (далі - відповідач-2), та військовою частиною 3078 національної гвардії України, як замовником (далі - відповідач), укладено договір від 02.08.2016 № 85/ВЗЗ-2016 (далі - Договір/оспорюваний правочин), відповідно предмету якого відповідач-2 зобов'язується у 2016 році поставити відповідачу-1 товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а відповідач-1 - прийняти та оплатити такі товари (п. 1.1 Договору).

Проте, як вказує позивач, при проведенні процедури закупівлі відповідач-1 мав керуватися Законом України від 12.05.2016 № 1356-VIII "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", оскільки цей Закон визначає особливості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період та застосовується, зокрема, національною гвардією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Позивач вказує, що вказаний Закон опублікований у відомостях Верховної Ради України 10.06.2016. В свою чергу, оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі оприлюднене 30.06.2016, тобто після вступу в дію Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" у разі прийняття замовником рішення про застосування переговорної процедури закупівлі відбір учасників здійснюється через електронну систему закупівель у порядку, визначеному цим Законом, що відповідачем-1 здійснено не було.

Таким чином, позивач вважає, що застосування відповідачем-1 під час проведення переговорної процедури Закону України "Про здійснення державних закупівель" є неправомірним, оскільки у цей період часу правовідносини між учасниками процедури закупівлі регулювались Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" та Законом України "Про публічні закупівлі", що набув чинності з 01.04.2016, якими відповідач-1 і повинен був керуватись.

Спір між сторонами судового процесу, як стверджує позивач, виник в результаті того, що укладений між відповідачами оспорюваний правочин суперечить положенням Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", Закону України "Про публічні закупівлі", що на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

Згідно частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про національну гвардію України", національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно з п. 3 ч. 2 розділу 2 положення "Про центральну базу забезпечення головного управління національної гвардії України", затвердженого наказом міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2015 № 122, основною функцією центральної бази забезпечення головного управління національної гвардії України (військова частина 3078), зокрема, є - проведення в разі необхідності та за розпорядженням головного управління національної гвардії України закупівлі техніки, у тому числі бронетанкового озброєння та техніки, військового майна номенклатури бронетанкової служби та служби озброєння, продовольства, речового, автотехнічного, медичного та іншого майна в межах кошторисних призначень, необхідного для забезпечення територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), закладів та установ національної гвардії України.

Згідно положень Закону України "Про публічні закупівлі", діяльність в окремих сферах господарювання - діяльність, що здійснюється в одній або декількох з таких сфер:

- забезпечення виробництва, транспортування, постачання та зберігання газу;

- забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

- забезпечення виробництва, передачі, розподілу, купівлі-продажу, постачання електричної енергії, централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єднаною енергетичною системою України;

- забезпечення виробництва, транспортування та постачання питної води, забезпечення функціонування централізованого водовідведення;

- надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування, забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об'єктів для надання послуг з перевезення;

- надання послуг автостанцій, портів, аеропортів, послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден;

- надання послуг поштового зв'язку, геологічне вивчення (у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ) нафтогазоносних надр, родовищ вугілля та інших видів твердого палива;

- забезпечення функціонування та експлуатація телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку загального користування або надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг;

- забезпечення транспортування, зберігання, переробки нафти та нафтопродуктів сирих;

- забезпечення функціонування ринку електричної енергії, ринку "на добу наперед", балансуючого ринку, ринку допоміжних послуг, а також надання послуг системного оператора, адміністратора розрахунків, адміністратора комерційного обліку, оператора ринку, гарантованого покупця відповідно до положень Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", надання допоміжних послуг на ринку допоміжних послуг та послуг з вирівнювання умов для конкуренції відповідно до положень Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України";

- розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, організація, координація, а також безпосереднє постачання товарів, виконання робіт та надання послуг на виконання державного оборонного замовлення.

Відтак, національна гвардія України не відноситься до центральних органів виконавчої влади. Також військова частина 3078 національної гвардії України (відповідач-1) не виконує діяльність в окремих сферах господарювання.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" визначено, що гарантоване забезпечення потреб оборони - забезпечення суб'єктів, визначених у частині першій статті 2 цього Закону, товарами, роботами і послугами, необхідними для виконання завдань щодо відсічі збройної агресії та відвернення загроз державній безпеці, незалежності України, її територіальній цілісності і недоторканності, щодо боротьби з тероризмом, усунення обставин, що зумовили необхідність введення надзвичайного стану.

Відповідно до частин 1, 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", цей Закон застосовується міністерством оборони України та його розвідувальним органом, міністерством внутрішніх справ України, службою безпеки України, національною гвардією України, національною поліцією України, державною прикордонною службою України, службою зовнішньої розвідки України, державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, державною спеціальною службою транспорту, державною службою України з надзвичайних ситуацій, управлінням державної охорони України та іншими військовими формуваннями та/або частинами (далі - замовники), які здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг (далі - товари, роботи і послуги) для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану, якщо вартість товарів і послуг дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень. Закупівля товарів, робіт і послуг замовниками, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Таким чином, враховуючи положення частин 1, 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", при здійсненні відповідачем-1 процедури закупівлі в результаті якої між відповідачами укладено оспорюваний правочин, відповідачем-1 правомірно не було застосовано положення Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Пунктом 1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію:

- з 1 квітня 2016 року - для центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання;

- з 1 серпня 2016 року - для всіх замовників.

Крім того, частиною 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що процедури закупівель товарів, робіт та послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону.

Враховуючи те, що відповідач-1 не відноситься до центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, то відповідачем-1 правомірно була проведена процедура закупівлі відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до протоколу засідання комітету з конкурсних торгів військової частини 3078 НГУ з питань закупівель товарів, робіт і послуг від 25.03.2016 № 33 при проведенні попередніх переговорів дев'ять учасників надали свої цінові пропозиції, серед яких не було товариства з обмеженою відповідальністю "ФИШ МАРКЕТ" (позивач).

Таким чином, відповідач-1 розпочав процедуру закупівлі 25.03.2016 до набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" (01.08.2016) та мав її завершити в порядку, що діяв до введення в дію Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуюче вказане, за результатами проведення попередніх переговорів з учасниками, відповідачем-1 було чітко визначено коло осіб з найменш та найбільш економічно вигідною запропонованою пропозицією та прийнято рішення про застосування переговорної процедури закупівель в результаті якої укладено Договір між відповідачами.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину на підставі частини 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають, враховуючи встановлену судом правомірність застосування відповідачем-1 до процедури закупівель положень Закону України "Про здійснення державних закупівель" та відсутність порушення прав позивача при укладенні Договору між відповідачами.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 січня 2017 року

Суддя С.В. Балац