Рішення № 64289911, 24.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.2017Справа №910/22393/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/22393/16

за позовом комунального підприємства «Київський метрополітен», м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

про стягнення 67 893,77 грн.,

за участю представників:

позивача - Акімова А.В. (довіреність від 26.12.2016 № 171);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення за неналежне виконання умов договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 № 212-У (Ор)-11 (далі - Договір): 61 692,43 грн. основної заборгованості; 5 595,68 грн. пені; 605,67 грн. 3% річних, а всього 67 893,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 24.01.2017.

17.01.2017 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача у судове засідання 24.01.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином; вимоги ухвали суду не виконали; відзив на позовну заяву не подали.

Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.10.2011 Підприємством (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір з протоколом розбіжностей, за умовами якого:

- орендодавець на підставі рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину передвестибюльної території), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект» тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), за адресою: станція метро «Дружби народів», для торгівлі непродовольчими товарами (пункт 1.1 Договору);

- Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди (пункт 1.2 Договору);

- об'єктом оренди є частина передвестибюльної території, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 21,5 кв.м згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину Договору (пункт 2.1 Договору);

- об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства (пункт 2.4 Договору);

- за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору, становить: 134,45 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на серпень 2011 року складає 2 890,77 грн. без ПДВ (пункт 3.1 Договору);

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 3.2 Договору);

- розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (підпункт 3.3 Договору);

- додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.4 Договору);

- оплата за Договором проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (пункт 3.5 Договору);

- орендна палата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (пункт 3.6 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 діє з 15.10.2011 до 13.10.2014 (2 роки 364 дні) (пункту 9.1 Договору);

- після закінчення строку дії Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (пункт 9.3 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - начальником управління непрофільних доходів Рудницькою І.О., яка діяла на підставі довіреності від 27.09.2011 № 116-Н, та ФОП ОСОБА_1, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Також, сторонами було укладено додаткову угоду від 15.10.2011 № 1, якою узгоджено порядок здійснення торгівлі, тощо.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором з оренди комунального майна.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.11.2011, який підписано повноважними представниками сторін і скріплено печатками.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, пунктами 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з орендної плати за квітень 2015 - травень 2016 року належним чином не виконав, внаслідок чого виник борг у сумі 61 629,43 грн.

Разом з тим, позивач подав суду копію акта державного виконавця від 30.05.2016 № б/н, з якого вбачається, що об'єкт оренди було повернуто Підприємству на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 зі справи № 910/15940/15 за позовом Підприємства до ФОП ОСОБА_1 про виселення з орендованого майна, яке набрало законної сили 22.02.2016 та залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016.

Слід зазначити, що вказаним рішенням встановлено, зокрема, що строк дії Договору закінчився 13.10.2014.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 61 629,43 грн. боргу з орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 5 595,68 грн. пені та 605,67 грн. 3 % річних (період нарахування: з 11.01.2016 до 11.11.2016).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні.

Так, за розрахунком суду пеня складає 5 590,10 грн., а 3 % річних - 623,95 грн.

Проте здійснення перерахунку судом 3 % річних фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 3 % річних.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 605,67 грн. 3% річних і 5 590,10 грн. пені.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03067, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код: 03328913): 61 692 (шістдесят одну тисячу шістсот дев'яносто дві) грн. 43 коп. заборгованості з орендної плати; 5 590 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 10 коп. пені; 605 (шістсот п'ять) грн. 67 коп. 3 % річних та 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 89 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 26.01.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук