Рішення № 64289752, 19.01.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/134/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2017 Справа № 908/3168/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, головний спеціаліст відділу юридичного забезпечення матеріально-технічного постачання, довіреність № 220/381/д від 04.11.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 29.12.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Міністерства оборони України, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в сумі 37 352,78 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.11.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулось Міністерство оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення заборгованості за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 09.09.2015р. за № 286/3/15/390 у розмірі 37 352,78грн.

29.11.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/134/16 та призначено розгляд справи на 19.12.2016р. о 14 год. 30 хв. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.01.2017р. о 12 год. 30 хв.

19.01.2017р. у звязку з допущенням помилки в тексті позовної заяви від Міністерства оборони України через канцелярію суду надійшла письмова заява, відповідно до якої не змінюючи предмет та підстави заявлених первісних вимог позивачем уточнено обґрунтування позовних вимог.

Обґрунтовуючи свій позов позивач посилається на те, що відповідачем було допущено прострочення строку поставки товару визначений в специфікації до договору №286/3/15/390 від 09.09.2015р., а саме, відповідачем було поставлено товар не в строк до 30.10.2015р., а 10.11.2015р., а тому на підставі п. 7.3.4. договору позивачем нарахована пеня та штраф. Позивачем з метою врегулювання спору мирним шляхом було направлено відповідачу претензію від 17.12.2013р. № 286/6/14999, в якій позивач просить сплатити суму пені та штрафу за порушення своїх зобовязань. Оскільки претензія залишилась без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «МІК» 28 420,56 штрафу та 8 932,22 грн. пені.

19.01.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» надійшов письмовий відзив № б/н від 19.01.2017р. на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що строк поставки по Договору був визначений до 30.10.2015р. (включно). Договірні зобовязання ТОВ «МІК» перед Міністерством оборони України виконало у повному обсязі, однак товар за умовами договору поставлено із запізненням. Однак сума штрафних санкцій заявлена позивачем за межами позовної давності, адже позовна заява направлена до суду 21.11.2016р., в той час як строк позовної давності сплинув 30.10.2016р., на підставі чого поважні причини у Позивача для пропуску строку позовної давності відсутні.

У судовому засіданні 19.01.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та на підставі ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ч. 2 ст. 218, 230, 231 ГК України, умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 09.09.2015р. за № 286/3/15/390 просить позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37 352,78грн., а саме: 28 420,56 штрафу та 8 932,22 грн. пені.

Представник позивача 19.01.2017р. надав суду письмові пояснення № б/н та б/д в яких зазначив, що згідно з п. 1.2. Договору строк постачання товару до 30.10.2015р. (включно). За порушення строків постачання товару відповідачу нараховано штраф та пеню на загальну суму 37 352,78 грн. 29.09.2016р. Міністерством оборони України направлено позовну заяву про стягнення суми штрафних санкцій за договором від 09.09.2015р. № 286/3/15/390. Вказане свідчить, що відповідно до ст. 258 ЦК України, Міністерством оброни України позовну заяву подано в межах строку позовної давності, а саме за 31 день до його спливу. 10.10.2016р. ухвалою Господарського суду Запорізької області № 908/2612/16 позовну заяву було повернуто позивачу, після чого Міністерство оборони України зазначені недоліки усунуло та повторно направило позовну заяву з відповідним клопотанням про поновлення процесуальних строків із посиланням на ст. 264 ЦК України стосовно переривання позовної давності. Просить суд в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву № б/н від 19.01.2017р. Разом з тим відповідач зазначає, що в разі задоволення позовних вимог, існує ризик виникнення кредиторської заборгованості та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що нараховані Міністерством оборони України за порушення умов договору № 286/3/15/390 на 80% до суми 1 624,32 грн., а також зазначив, що позивачем безпідставно нараховано 7% штрафу, оскільки поставка товару відбулася в межах 10 днів.

За клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

19.01.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2015р. між Міністерством оборони України (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - Постачальник) укладений договір № 286/3/15/390 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується у 2015 році поставити Замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 2. Бушлат (тип А) з сукна матроського чорного кольору) (далі товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості і строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються специфікацією.

Як вбачається зі специфікації, сторони узгодили найменування товару Бушлат (тип А) з сукна матроського чорного кольору; строки (терміни) постачання до 30.10.2015р. включно; загальну кількість, яку необхідно постачати 400 штук; ціну за одиницю товару (без ПДВ) 845,85 грн.; ціну товару (без ПДВ) 338 340,00 грн., ціну товару з ПДВ 406 008,00 грн.

Відповідно до п. 2.7. Договору, приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Абзацом 2 п. 5.1. Договору передбачено, що строк поставки товару визначений в специфікації Договору (п. 1.2).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 7.3.4. Договору, за порушення строків виконання зобовязання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Згідно з п. 10.1. Договору, Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015р. (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

На виконання умов договору постачальником поставлено, а замовником прийнято товар, визначений у Специфікації, що підтверджується відповідним актом приймального контролю (якості) № 3 від 07.11.2015р. (прийнято 400 шт. товару) та видатковою накладною № РН-11/10/02 від 10.11.2015 р.

ОСОБА_3 приймального контролю (якості) та видаткова накладна № РН-11/10/02 від 10.11.2015 р. (поставлено 400 шт. товару) підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Тобто, поставка товару, яка відбулась 10.11.2015 р., здійснена відповідачем із порушенням строку, визначеного сторонами у специфікації 30.10.2015р. (включно).

У звязку з порушенням ТОВ «МІК» строків поставки товару на адресу відповідача позивачем надсилалась претензія № 286/6/14999 від 17.12.2015 р. з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 37 352,78 грн. нараховані відповідачу згідно п. 7.3.4 договору від 09.09.2015р. № 286/3/15/390

Відповіді на вказану претензію на адресу Міністерства оборони України не надійшло, штрафні санкції в добровільному порядку постачальником не сплачені, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 28 420,56 штрафу та 8 932,22 грн. пені.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу ст. 193 ГК України слідує, що господарські санкції, в т.ч. пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦКУ) , а також мають право врегулювати відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦКУ).

Сторони по договору № 286/3/15/390 від 09.09.2015р., беручі до уваги приписи діючого законодавства, на власний розсуд визначили відповідальність за порушення зобовязання - строків поставки продукції, у вигляді стягнення пені із визначенням відсоткового співвідношення від вартості товару по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 10 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.

Крім того, з огляду на статтю 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України є обовязковими для всіх судів України. Верховний Суд України зазначив у постановах від 27.09.2005 р., 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Умовами п. 7.3.4 договору, як вже було зазначено вище, сторони визначили, що за порушення строків виконання зобовязання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

Судом встановлено, що позивачем при визначені періоду нарахування пені помилково включено день здійснення поставки товару 10.11.2015 р.

Перевіривши за допомогою бази даних Законодавство правильність нарахування пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 8 120,16 грн. за період з 31.10.2015р. по 09.11.2015р. (включно), решта вимог щодо стягнення пені у розмірі 812,02 грн. заявлена позивачем безпідставно та судом відхилена.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань в частині поставки Товару, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 932,22 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 8 120,16 грн.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідача просить суд зменшити розмір пені на 80% обґрунтовуючи тим, що на даний час підприємство виконує значний обсяг замовлень для підтримання обороноздатності держави, продукція, що постачається підприємством, спрямована на забезпечення військ у тому числі що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України. У разі задоволення позовних вимог Міністерства оборони України у повному обсязі підприємство опиниться у вкрай важкому матеріальному становищі, що унеможливить виконання ним своїх зобовязань перед Державою.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Як зазначено в п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, враховуючи, що відповідачем не заперечується факт затримки товару, незначність прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань, відсутність наслідків порушення зобовязань, а також приймаючи до уваги обґрунтування відповідача щодо зменшення розміру пені, суд вважає за необхідне скористатися наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшити на 80% розмір пені. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача (8 120,16 грн. 80%) 1 624,03 грн. пені.

Позивачем нараховано штраф у розмірі 28 420,56 грн. відповідно до п. 7.3.4 договору, де вказано, що за прострочення понад 10 днів з постачальника стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості договору. Нарахування штрафу позивачем здійснювалось, виходячи з того, що кількість днів прострочення складає 11 днів.

Однак, як вже зазначалося, строк поставки товару сторонами визначено 30.10.2015р. (включно). Товар відповідачем був поставлений позивачу 10.11.2015р., тобто на десятий день від встановленої дати поставки.

Таким чином, оскільки факту прострочення постачання понад 10 днів не відбулося, позовні вимоги про стягнення 28 420,56 грн. штрафу не підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем сума штрафних санкцій заявлена за межами позовної давності, адже позовна заява направлена до суду 21.11.2016р., в той час як строк позовної давності сплинув 30.10.2016р., поважні причини у позивача для пропуску строку позовної давності відсутні, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Міністерством оборони України 29.09.2016р. направлено позовну заяву про стягнення штрафних санкцій за договором від 09.09.2015р. № 286/3/15/390.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зазначене свідчить, що позовну заяву Міністерством оборони України подано в межах строку позовної давності (за 31 день до його спливу).

10.10.2016р. ухвалою Господарського суду Запорізької області № 908/2612/16 позовну заяву було повернуто та встановлено, що після усунення порушення яке стало підставою для повернення позовної заяви, позивач має право повторно звернутись з позовом до суду.

Міністерство оборони України недоліки зазначені в ухвалі від 10.10.2016р. № 908/2612/16 усунуло та повторно направило позовну заяву разом з відповідним клопотанням про поновлення процесуальних строків.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства звязку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Таким чином, строк позовної давності не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахуванням останнього абзацу п. 3.17.4. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-а, ідентифікаційний код 30105738; р/р 26006038676700 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022, р/р 31250207118611 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1 624,03 грн. (одна тисяча шістсот двадцять чотири грн. 03 коп.) пені, 299,56 грн. (двісті девяносто девять грн. 56 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 24 січня 2017 р.

Суддя О.А. Топчій