Ухвала суду № 64289637, 12.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

12.01.2017 Справа № 905/1480/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" м.Артемівськ, Донецька область

Приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "ВІСТЕК" м. Артемівськ, Донецька область

Публічного акціонерного товариства "Артемівський завод по обробці кольорових металів" м.Артемівськ, Донецька область

Приватного акціонерного товариства "Костянтинівський металургійний завод" м.Костянтинівка, Донецька область

про стягнення 41600528,86євро та 676206грн03коп.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Артемівський завод по обробці кольорових металів" м.Артемівськ, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" м.Артемівськ, Донецька область

про визнання поруки ПАТ "Артемівський завод по обробці кольорових металів", що виникла на підставі договору поруки №15106Р8 від 22.11.2006 такою, що припинена

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "ВІСТЕК" м.Артемівськ, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" м.Артемівськ, Донецька область

про визнання поруки за договором поруки №15106Р8 від 22.11.2006 такою, що припинена

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.,

суддів Бокової Ю.В., Харакоза К.С.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 010-01/5572 від 14.08.2013;

від відповідача 1- не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

від відповідача 3 - не з'явився;

від відповідача 4 - не з'явився;

від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 довіреність № 20-22/ від 0.12.2015.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник", Приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "ВІСТЕК", Публічного акціонерного товариства "Артемівський завод по обробці кольорових металів", Приватного акціонерного товариства "Костянтинівський металургійний завод" про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду від 26.11.2015, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України від 15.04.2016 та 26.07.2016 відповідно, позовні вимоги задоволені частково.

15.04.2016 на виконання зазначеного рішення судом був виданий наказ у справі №905/1480/15.

Згідно з постановою державного виконавця від 20.09.2016 було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного вище наказу.

29.09.2016 державним виконавцем було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (далі - постанова від 29.09.2016).

31.10.2016 до господарського суду Донецької області надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" (далі - заявник) на постанову від 29.09.2016 (виконавче провадження № 52291811), відповідно до якої заявник просить скасувати постанову від 29.09.2016.

В обґрунтування скарги заявник посилається на неправомірність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вважаючи що частина майна, на яке накладений арешт не належить боржнику. Крім того, на думку боржника, державний виконавець не мав права накладати арешт на майно, оскільки судом прийнято рішення про стягнення заборгованості, а не про звернення стягнення на майно.

Стягувач в письмових запереченнях на скаргу просив відмовити в її задоволенні, оскільки вважає, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.09.2016 винесена державним виконавцем правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав до суду письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити в задоволенні скарги, оскільки всі здійснені державним виконавцем дії з виконання рішення суду у справі №905/1480/15 є правомірними.

Суд, заслухавши представників заявника, стягувача та державного виконавця, дослідивши письмові докази надані учасниками судового процесу, приходить до наступного.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2016 було запропоновано боржнику до 27.09.2016 виконати самостійно рішення суду у справі №905/1480/15. Доказів самостійного виконання зазначеного рішення суду державному виконавцю надано не було.

26.09.2016 державним виконавцем було направлено запити до регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Донецькій області, Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області, Державної інспекції сільського господарства у Донецькій області, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Державної служби України з безпеки на транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної служби інтелектуальної власності України.

29.09.2016 головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження якою постановлено накласти арешт на: 1) будівлі та споруди: літ. "К-1"; літ. "Х-1"; літ. "З", літ. "И"; літ. "І"; літ. "Ц-1", загальною площею 2329,0 кв.м., що знаходяться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 45; 2) адміністративно-офісний будинок (літ.А), загальною площею 3132,90кв.м., що знаходиться за адресою, м.Київ, вул.Різницька, 3; 3) квартиру № 4, загальною площею 178 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул.Воздвиженська, 18; 4) квартиру № 5, загальною площею 216,80кв.м; що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Гончара, 3; 5) квартиру № 3, загальною площеб 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Кожумяцька, 20; 6) квартиру № 4 загальною площею 133,40 кв.м., що знаходяться за адресою м.Київ, вул.Кожумяцька 20, та на все інше нерухоме та рухоме майно.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України Про виконавче провадження.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час вчинення оспорюваних дій, далі Закон).

Відповідно до ст.27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ст.32 Закону, заходами примусового виконання рішення є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 статті 52 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч.2 ст.52 Закону).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (ч.5 ст.52 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч.2 ст.57 Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець, приймаючи постанову про накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, діяв правомірно, з дотриманням вимог діючого на час вчинення дій законодавства та дії державного виконавця були направлені на реальне виконання рішення суду.

Суд відхиляє доводи заявника щодо безпідставності накладення арешту на нерухоме майно, а саме на будівлі та споруди: літ. "К-1"; літ. "Х-1"; літ. "З", літ. "И"; літ. "І"; літ. "Ц-1", загальною площею 2329,0 кв.м., що знаходяться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 45, оскільки зазначене майно зареєстроване за боржником, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.8 а.с.96-зворотній бік).

Також, судом не приймає до уваги доводи заявника, щодо безпідставності накладання арешту на рухоме майно, зокрема, прогулянкового судна "Джет-бот", оскільки, як було зазначено вище, державний виконавець діяв правомірно та з метою реального виконання рішення суду у справі.

Крім того, суд зазначає, що особа, на думку якої діями органів державної влади порушені її права як власника, не позбавлена можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем правомірно прийнято постанову від 29.09.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а отже скарга на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" на дії державного виконавця щодо прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.09.2016.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя К.С. Харакоз