ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.01.2017 Справа № 905/3481/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП»до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»простягнення 496 629,54 грн
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю від відповідачане зявилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення заборгованості у розмірі 437999,94 грн, пені у розмірі 33638,20 грн, 3% річних у розмірі 6912,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 18079,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором 67523 поставки від 09.10.2015 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
17.01.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю явки в судове засідання 17.01.2017 представника відповідача.
В судовому засіданні 17.01.2017 представник позивача проти вказаного клопотання заперечив.
Вказане клопотання судом відхилено з підстав його необґрунтованості. Відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання будь-яку уповноважену особу.
Крім того, провадження у справі №905/3481/16 порушено ухвалою суду від 16.12.2016, розгляд справи призначено на 17.01.2017, вказана ухвала була отримана відповідачем 22.12.2016, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, а тому відповідач мав достатньо часу для надання відзиву на позов та витребуваних судом документів.
Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
В С Т А Н О В И В :
09.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець, відповідач) підписано договір 67523 поставки (далі - Договір).
Судом встановлено, що вказаний Договір було укладено у простій письмовій формі, без розбіжностей та зауважень, підписано з боку позивача директором ОСОБА_2, з боку відповідача - генеральним директором ОСОБА_3, скріплено печатками позивача та відповідача.
За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти і оплатити товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в Специфікаціях, що є невідємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невідємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору загальна сума Договору є змінюваною величиною і складається з сум усіх специфікацій, оформлених до даного Договору, але не може перевищувати 10000000,00 грн.
09.10.2015 та 26.05.2016 позивачем та відповідачем підписано Специфікації №1 та №2 до Договору.
На виконання умов Договору та специфікацій №№1,2 до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 687999,94 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №143 від 09.10.2015 на суму 434999,94 грн, №211 від 26.05.2016 на суму 253000,00 грн та товарно-транспортними накладними №109 від 09.10.2015, №151 від 26.05.2016.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на зазначених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, скріпленими печатками підприємства.
Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача за Договором не надано.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 9.3 Договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією.
У Специфікації №1 до Договору сторонами погоджені наступні умови оплати: оплата після поставки протягом 30 календарних днів.
У Специфікації №2 до Договору сторонами погоджені наступні умови оплати: оплата після поставки і здійснення хімічного аналізу на території ПАТ «ЕМСС».
Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною №143 від 09.10.2015 (поставлений на виконання Специфікації №1 від 09.10.2015 до Договору) відповідач зобовязаний був оплатити до 09.11.2015 (з урахуванням того, що 30-й календарний день припадає на неділю - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на наступний перший робочий день) включно, за видатковою накладною №211 від 26.05.2016 (поставлений на виконання Специфікації №2 від 26.05.2016) відповідач зобовязаний був оплатити з моменту отримання товару, тобто 26.05.2016.
Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 687999,94 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за товар, поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних, здійснив не в повному обсязі, сплативши на рахунок постачальника лише кошти в загальній сумі 250000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення №810313 від 25.05.2016 на суму 250000,00 грн, а також листа базового відділення (м. Кропивницький) АТ «ОСОБА_4 Аваль» №Д4-В5/10 від 11.01.2017.
Таким чином, станом на час розгляду справи у відповідача утворилась непогашена заборгованість за Договором 67523 поставки від 09.10.2015 у розмірі 437999,94 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 437999,94 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33638,20 грн, 3% річних у розмірі 6912,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 18079,20 грн.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Пунктом 10.6 Договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Визначений сторонами у Договорі розмір пені за період її нарахування позивачем не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому розрахунок пені проводиться відповідно до розміру пені, встановленого Договором.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.
Як вбачається з розрахунку пені, який міститься у позовній заяві, позивачем здійснено нарахування пені за Договором за видатковою накладною №143 від 09.10.2015 та за видатковою накладною №211 від 26.05.2016 на загальну суму заборгованості у розмірі 437999,94 грн та нараховано пеню за період більше ніж 6 місяців з 27.05.2016 по 05.12.2016.
У Договорі сторонами не погоджено більший період нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Як зазначено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Вище судом встановлено, що товар отриманий за видатковою накладною №143 від 09.10.2015 (поставлений на виконання Специфікації №1 від 09.10.2015 до Договору) відповідач зобовязаний був оплатити до 09.11.2015 включно.
Тобто прострочення відповідача настало з 10.11.2015, і пеня повинна була нараховуватись на суму заборгованості, що виникала, за шість місяців з моменту прострочення, починаючи з 10.11.2015 по 10.05.2015.
З розрахунку пені доданого до позовної заяви, вбачається, що позивачем нараховується пеня, у тому числі, на заборгованість за видатковою накладною №143 від 09.10.2015 з 27.05.2016 по 05.12.2016, тобто вже через 6 місяців після прострочення зобовязання.
Тобто позивачем здійснено нарахування пені за шість місяців, які передували зверненню з позовом до суду, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на заборгованість за видатковою накладною №143 від 09.10.2015, задоволенню не підлягає.
Крім того, позивачем здійснено неправомірне нарахування пені більше ніж на 6 місяців на заборгованість в сумі 253000,00 грн за видатковою накладною №211 від 26.05.2016 та не враховано, що в 2016 році 366 днів.
За здійсненим судом перерахунком розмір пені на заборгованість за видатковою накладною №211 від 26.05.2016, що підлягає стягненню з відповідача становить 18722,00 грн.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також є правомірними.
Перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, суд визнає його невірним, у зв'язку з наявністю арифметичних помилок та неврахуванням, що в 2016 році 366 днів.
За здійсненим судом перерахунком 3% річних, в межах періоду нарахування, визначеного позивачем, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 6785,41 грн.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.
За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат в межах періоду нарахування, визначеного позивачем, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивача.
З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 18079,20 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП» (25014, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 28, ідентифікаційний код 38693422) заборгованість у розмірі 437999 (чотириста тридцять сім тисяч девятсот девяносто девять) грн 94 коп., пеню у розмірі 18722 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 6785 (шість тисяч сімсот вісімдесят пять) грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 18079 (вісімнадцять тисяч сімдесят девять) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 7223 (сім тисяч двісті двадцять три) грн 72 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 23.01.2017
Суддя М.В. Сажнева
Судове рішення № 64289616, Господарський суд Донецької області було прийнято 17.01.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 905/3481/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: