Рішення № 64289615, 25.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.2017 Справа № 904/10564/16

За позовом Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство", м. Тернівка Дніпропетровської області

до Підприємства "Робітнича солідарність", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 154267,59 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: начальник юридичного відділу ОСОБА_1, довіреність № 42 від 03.01.2017;

від відповідача: директор ОСОБА_2, паспорт серії АЕ № 984379, виданий Тернівським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 19.12.1997.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Тернівське житлово-комунальне підприємство" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Підприємства "Робітнича солідарність" (далі - відповідач), у якому заявило вимогу про стягнення заборгованості у сумі 105425,88 грн, пені у сумі 29580,31 грн, 3% річних у сумі 3090,58 грн та інфляційних нарахувань у сумі 16170,82 грн, нарахованих з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого опалення № 189к-14, укладеного між сторонами 27.10.2014.

Відповідач 03.01.2017 подав до суду заяву, яка по своїй суті є відзивом на позов, у якій проти позову заперечив, вважає його необгрунтованим та безпідставним, посилаючись на відмову позивача прийняти до обліку тепловий лічильник та вести розрахунок за його показниками. При цьому зазначає, що на час розгляду спору частково вимушений припинити оплату за теплоенергію, але наявну заборгованість готовий погасити після досягнення згоди з позивачем щодо здійснення розрахунку оплати боргу за показниками теплового лічильника.

Крім того, відповідач подав до суду заяву, у якій, посилаючись на дебіторську заборгованість перед ним ТОВ "Донстроймонтаж" у сумі 913756,46 грн, просить суд наявну пред'явлену позивачем заборгованість до відповідача стягнути в примусовому порядку саме з ТОВ "Донстроймонтаж".

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 12.01.2017 оголошено перерву до 23.01.2017.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно рішення Тернівської міської ради № 140 від 28.03.2007 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Тернівка" комунальне підприємство "Тернівське житлово - комунальне підприємство" визнано виконавцем послуг з теплопостачання, з утримання житлових будинків та прибудинкових територій, з вивезення твердих побутових відходів, з холодного теплопостачання та водовідведення.

27.10.2014 між комунальним підприємством "Тернівське житлово-комунальне підприємством" (далі - виконавець, позивач) та підприємством "Робітнича солідарність" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 189к-14 про надання послуг централізованого опалення, за умовами п.1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення від котельні 3/4 МКР м. Тернівка, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2 договору суб'єкти користування послугами є будівля, розташована за адресою м. Тернівка, Дніпропетровської області по вул. Лєрмонтова, буд. 13. Додатковою угодою від 30.12.2014 збільшена вартість 1 Гкал з 19.12.2014 та становить 350,48 грн за 1 Гкал з ПДВ. Додатковою угодою збільшена вартість послуги з централізованого опалення та з 13.11.2015 становить 360,86 грн за 1 Гкал.

Пунктом 7 договору передбачено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показниками згідно з пунктами Правил №1198.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 9 договору).

На виконання умов договору в період з грудня 2014 року по квітень 2016 року (включно) позивачем надано послуги централізованого опалення відповідачу на загальну суму 127 082,88 грн.

Відповідач частково оплатив отримані послуги у загальній сумі 21 637,00 грн, з яких в липні 2015 року - 5000,00 грн, в вересні 2015 року - 5000,00 грн, в листопаді 2015 року - 6 657,00 грн, в січні 2016 року - 5000,00 грн., - залишок суми заборгованості за договором складає 105 425,88 грн.

Позивачем неодноразово направлено на адресу відповідача претензії, а саме: 13 березня 2015 року, 11 березня 2016 року, 05 жовтня 2016 року, але заборгованість станом на 01 листопада 2016 року не погашена.

Також, 05 жовтня 2016 року позивач направив на адресу відповідача акти звіряння та акти виконаних робіт за весь період надання послуг, крім січня, лютого, березня 2015 року, які підписані, але документи відповідачем повернуто не було.

Наявна заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом, а також нарахування на суму основного боргу 3% річних та інфляційних нарахувань.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обовязковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем послуг з централізованого опалення відповідачу останнім не оспорений та споживання яких підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не визнав позовні вимоги. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач посилався на відмову позивача прийняти до обліку тепловий лічильник та вести розрахунок за його показниками. На думку відповідача позивач, використовуючи своє монопольне становище, диктує умови, форму та зміст договору і оплату за послуги з теплопостачання. При цьому заявив, що на час розгляду спору частково вимушений припинити оплату за теплоенергію, але наявну заборгованість готовий погасити після досягнення згоди з позивачем щодо здійснення розрахунку оплати боргу за показниками теплового лічильника.

Не погоджуючись з доводами відповідача, позивач подав письмові пояснення, у яких зазначив, що по об'єкту за адресою м. Тернівка вул. Лєрмонтова, буд. 13В, який є власністю підприємства "Робітнича солідарність" (в якості гуртожиток) розрахунок кількості теплової енергії, що зазначений у договорі виконаний згідно робочого проекту "Присоединение здания общежития к централизованому отоплению в г. Терновка, ул. Лермонтова, 13В" -розроблений фірмою "ПРОЕКТСЕРВИС" м. Павлоград.

Нормування витрат теплоти на потреби опалення житлових та громадських споруд грунтуються нормами та вказівками "По нормуванню втрат палива га теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" (КТМ 204 України 244-94), де вказано у п. 2.2.2. погодинні виграти теплоти на опалення житлових та громадських споруд приймаються по показникам типових та індивідуальних проектів, за якими збудовані об'єкти.

При визначенні кількості наданих послуг теплопостачання по нежитловому приміщенню в розрахунок до договору покладено нормування витрат теплової енергії по системі опалення (згідно проекту) триповерхового будинку. Оскільки на другому поверсі відсутнє тепловикористувальне обладнання, то нарахування за надану послугу почивачем здійснено виходячи з нормування витрат на першому та третьому поверхах, а саме 33,28 Гкал щомісячно.

Згідно п.7.2.31. ''Правил користування теплової енергією" затверджених постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року № 1198 облік теплової енергії і теплоносія на основі показів ЗВТ (засіб вимірювальної техніки - вузол обліку) споживача здійснюється з моменту підписання акта про його прийняття в експлуатацію. Вузол обліку споживача визначається допущеним до введення обліку отриманої теплової енергії і теплоносія після підписання акта представниками енергопостачальної організації, споживача і метрологічного центру ЦОВМ (метрологічний центр спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології) та його затвердження в установленому порядку. При допуску до експлуатації вузла обліку у споживача після одержання акта представник енергопостачальної організації пломбує ЗВТ вузла обліку.

Акт складається у трьох примірниках, один з яких одержує представник споживача, другий-представник енергопостачальної організації, а третій - представник метрологічного центру ЦОВТ. Акт допуску до експлуатації вузла обліку затверджується керівником енергопостачальної організації. Нарахування за послугу з теплопостачання відбувається за показниками обліку з дня підписання вищевказаного Акту.

На момент звернення відповідача щодо вводу ЗВТ в експлуатацію, при обстеженні системи теплопостачання представниками позивача було виявлено, що обладнання змонтовано з відхиленням до проекту, про що складено акт.

У зв'язку з виявленими порушеннями керівнику підприємству ''Робітнича солідарність" ОСОБА_2 був наданий акт та направлено лист від 24.12.2014 з повним переліком виявлених недоліків, в якому запропоновано відновити до технічного стану системи опалення з подальшим введенням в експлуатацію теплового вузла обліку. Однак, недоліки не були усунені відповідачем через що вузол обліку теплової енергії не був прийнятий в експлуатацію, а тому розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до договору.

Судом встановлено, що відповідач порушив обумовлені договором строки та не здійснив оплату отриманих послуг, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 105425,88 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.

Стосовно ж клопотання відповідача щодо заміни боржника у зобов'язанні лише на підставі наявної заборгованості перед ним іншого контрагента за іншим договором, то суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання з огляду на наступне.

Слід зазначити, що заявлене клопотання відповідача надумане та не містить нормативно-документального обгрунтовання, до того ж протирічить нормам Господарського процесуального кодексу України, оскільки ТОВ "Донстроймонтаж" не є стороною у цій справі, не має жодного відношення до цього спору, а зокрема, до договору № 189к-14 про надання послуг з централізованого опалення, укладеного між комунальним підприємством "Тернівське житлово-комунальне підприємство" та підприємством "Робітнича солідарність" 27.10.2014. Враховуючи той факт, що правовідношення між відповідачем та ТОВ "Донстроймонтаж" містять інший характер спору, так само як предмет і підставу, то за стягненням заборгованості з останнього відповідач не позбавлений права звернутися до суду в межах іншого позовного провадження. З огляду на що клопотання відповідача суд відхиляє за необгрунтованістю та безпідставністю.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.14 договору сторони дійшли згоди про те, що за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення згідно закону України № 686 від 20.05.1999.

За приписом ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, зокрема, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, з аналізу правової норми вбачається, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги визначено 1% розміру пені, якщо інше не передбачено договором, а отже застосуванню підлягає сума пені, нарахування якої не може перевищувати розмір самого боргу.

Перевіривши розрахунок пені за період з 10.04.2016 по 01.10.2016 у сумі 24138,90 грн, що нарахована на суму боргу 12009,42 грн за березень 2016 року та за період з 10.05.2016 по 01.10.2016 у сумі 5441,41 грн, що нарахована на суму боргу 3200,83 грн за квітень 2016 року, яка у загальній сумі складає 29580,31 грн, суд дійшов висновку про те, що всупереч приписам вищевказаного чинного законодавства розрахована позивачем пеня значно перевищує загальну суму боргу, на яку вона нарахована за зобов'язаннями березня та квітня 2016 року. З огляду на що суд здійснив власний розрахунок пені за вказаний позивачем період, за яким її сума, що підлягає до стягнення з відповідача складає 15210,25 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за кожним місяцем окремо загальний період з 10.02.2015 по 01.10.2016 у загальній сумі 3090,58 грн та інфляційні нарахування за кожним за кожним місяцем окремо за період з лютого 2015 року по вересень 2016 року включно, що складає 16170,82 грн, перевіривши розрахунки яких, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, а суми заявлені до стягнення в межах сум їх можливого нарахування.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обовязку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 105425,88 грн, пені у сумі 15210,25 грн, 3% річних у сумі 3090,58 грн та інфляційних нарахувань у сумі 16170,82 грн; в решті позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2098,46 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "Робітнича солідарність" (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, буд. 127, ідентифікаційний код 32581692) на користь Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" (Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Маяковського, буд. 29, ідентифікаційний код 31657751) - 105425,88 грн основного боргу, 15210,25 грн пені, 3090,58 грн 3% річних, 16170,82 грн інфляційних нарахувань та 2098,46 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2017.

Суддя ОСОБА_3