Постанова № 64289259, 24.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2017 року письмове провадження № 826/8788/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги шляхом видання наказу про виплату такої допомоги та зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві підготувати всі необхідні документи та прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав поранення у зв'язку з виконанням службових обов'язків та отримав інвалідність ІІІ групи. З цього приводу він звернувся до відповідача про виплату йому одноразової грошової допомоги. Однак, відповідач відмовив йому, посилаючись на те, що на час звернення з відповідною заявою позивач не проходив служби у Національній поліції.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не в Національній поліції. Тому підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відповідачем відсутні. Крім того, відповідач просив суд замінити його на належного відповідача - Міністерство внутрішніх справ України.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд встановив:

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 24.03.1994 по 31.12.2015.

06.11.2015 позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у зв'язку з організаційно-штатними змінами та 07.11.2015 був прийнятий на службу в Національну поліцію на підставі Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з наявною у справі копією Свідоцтва про хворобу 31.08.2015 позивач отримав тілесні ушкодження внаслідок вибуху гранати, кинутої з натовпу, про що складено акт про нещасний випадок форма Н-1 № 49 від 08.10.2015.

31.12.2015 позивач був звільнений зі служби в поліції на підставі наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29.12.2015 № 129о/с згідно з п.п.2 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Згідно з Випискою з Акта огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 04.01.2016, причиню якої є поранення, отримане 31.08.2015 у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

18.02.2016 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.

11.03.2016 та 29.03.2016 позивачу були надані відповіді Управлінням фінансового забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві про те, що матеріали на виплату одноразової грошової допомоги, які були направлені до МВС України для затвердження, повернуті без задоволення із зазначенням того, що виплата повинна проводитися за останнім місцем служби. Також у відповіді зазначено, що вирішується питання про створення в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві комісії, яка буде вирішувати питання про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України № 4 від 11.01.2016.

Проаналізувавши наведені вище обставини, суд зазначає наступне.

Правовою підставою для виплати одноразової грошової допомоги поліцейським є Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п.п. «в» п.3 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, зокрема, в розмірі - 150 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Відповідно до ст.100 Закону України «Про Національну поліцію» визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

У разі встановлення факту настання смерті поліцейського, а також особи, звільненої зі служби в поліції, внаслідок обставин, зазначених у пунктах 3 - 6 частини першої статті 97 цього Закону, якщо смерть настала протягом шести місяців після отримання інвалідності чи травми, внаслідок отримання яких поліцейський раніше отримував одноразову грошову допомогу згідно із зазначеними пунктами, виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання, зазначеним у цьому Законі, здійснюється з вирахуванням суми допомоги, отриманої померлим.

У разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені.

Виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання в разі загибелі (смерті) працівника поліції, якщо поліцейський на день загибелі (смерті) займав посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботи в інтересах держави та її безпеки, із залишенням його на службі в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у частині другій цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським.

Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Відповідно до Порядку та Умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених Наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 (далі - Порядку) поліцейський вважається таким, що виконує службові обов'язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень, визначених Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон), у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (п.4 Порядку).

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Порядку визначені випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:

1) під час виконання службових обов'язків (пункти 1, 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням поліцейським службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

2) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов'язаний із безпосереднім виконанням поліцейським службових обов'язків, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

3) пов'язаного з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з проходженням поліцейським служби, крім випадків, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

4) пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку днем виникнення права на отримання ОГД є:

у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Порядку посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Як видно з матеріалів справи позивач отримав поранення під час проходження ним служби в Національній поліції при виконанні службових обов'язків.

Причиною для встановлення позивачу інвалідності визначено поранення (контузія), отримане у зв'язку з виконанням службових обов'язків, про що вказано у Виписці з акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Тобто, вказані обставини свідчать про наявність випадку, передбаченого п.п.1 п.5 розділу ІІІ Порядку, який є приводом для призначення та виплати ОГД.

Крім того, суд звертає увагу, що інвалідність встановлена позивачу в межах одного місяця, після звільнення зі служби, що також відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» для призначення одноразової грошової допомоги.

Моментом, з якого позивач отримав право на таку допомогу є 22.12.2015 - згідно з Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії АГ № 0002043 від 06.01.2016.

Таким чином, наведене вище свідчить про наявність всіх обставин у сукупності , які дають підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому суд звертає увагу, що Порядок покладає обов'язок на посадових осіб поліції сприяти в особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги. Тобто, відповідач зобов'язаний був вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на допомогу позивачу в отриманні належної йому ОГД, як своєрідної компенсації, гарантованої державою, для усунення негативних наслідків, які настали під час проходження позивачем служби в Національній поліції.

У зв'язку з цим суд розцінює посилання відповідача на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, як спосіб ухилитися від реалізації гарантованого позивачу захисту з боку держави у зв'язку з настанням негативних обставин, які є перешкодою для подальшого проходження позивачем служби в Національній поліції. До того ж такі доводи відповідача суперечать даним, що містять матеріали справи.

Стосовно посилання відповідача на необхідність заміни його на належного відповідача - МВС України, то суд вважає їх безпідставними, оскільки позивачу інвалідність встановлена, після його звільнення зі служби в Національній поліції, а не в органах внутрішніх справ. Тому питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги має здійснюватися фінансовим підрозділом Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що з боку відповідача допущена протиправна бездіяльність, яка потягла порушення гарантованого державою права позивача на отримання ОГД, зважаючи на наявність для цього усіх передбачених законодавством підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач у справі не надав суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення шляхом видання відповідного наказу про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві вирішити питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до законодавства.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Р.О. Арсірій