Постанова № 64289217, 19.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 січня 2017 року 09:20 справа №826/10462/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства “Вітаміни”

до

Київської міської митниці ДФС

про

визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство “Вітаміни” (далі по тексту – позивач, ПАТ “Вітаміни”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту – відповідач, Київська міська митниця), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2016 року №100250008/2016/000013/1; 2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації від 16 червня 2016 року №100250008/2016/00009.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10462/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 24 листопада 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ “Вітаміни” подало до Київської міської митниці митну декларацію № 100250008/2016/224129 від 07 червня 2016 року з метою здійснення митного оформлення ввезеного на митну територію України товару, а саме “препарат “Табекс (R)” у вигляді таблеток вкритих оболонкою по 1,5 мг по 20 таблеток у блістері, по 270 блістерів у коробці; призначення: для виготовлення готових лікарських засобів; торгова марка “Sopharma”; виробник: Акціонерне товариство “Софарма”; країна виробництва: Болгарія”.

При цьому митна вартість імпортованого товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

Вказаний товар ввезено позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07 травня 2013 року №292, укладеного між АТ “Софарма” (Болгарія) (продавець) та ПАТ “Вітаміни” (Україна) (покупець) щодо поставки лікарських засобів, зокрема таблеток Табекс, покритих оболонкою по 1,5 мг у формі in bulk №5400 (270 блістерів по 20 таблеток в блістері) (у кількості 30 000 шт. – ціна 54,50 євро за упаковку на суму 1 635 000 євро) та додаткових угод до нього, комерційного інвойсу від 22 квітня 2016 року №0000031302.

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії наступних документів: вказаного вище контракту; додаткових угод до нього; прайс-лист виробника товару; калькуляцію виробництва готового лікарського засобу з іn bulk; аналітичний лист контролю якості іn bulk на ПАТ “Вітаміни”; методи контролю якості лікарського засобу Табекс; платіжне доручення від 26 травня 2016 року №94; висновок Торгово-промислової палати .від 23 травня 2016 року № О-19-У; прибуткова накладна від 29 квітня 2016 року № 989; накладна на переміщення від 17 травня 2016 року № 1000; митна декларація країни відправлення; страховий поліс від 22 квітня 2016 року № 11016862069.

Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2016 року №100250008/2016/000013/1, у зв’язку з тим, що документи, подані до митного оформлення не містять відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, зокрема зазначено різні умови оплати відповідно до наданих контракту та інвойсу, а також не надано додаткових угод, які зазначені в графі 44 митної декларації, що унеможливлює перевірку достовірності декларування митної вартості товару, декларанту запропоновано надати додаткові документи, передбачені частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника товару; додатки до зовнішньоекономічного контракту; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інофрмація біржових органзацій про вартість товару або сировини; виписку із бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо щодо вартості у країні-експортері товарів, що ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Заявлена позивачем митна вартість за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (за основним методом) відповідачем не визнана з наступних підстав:

- страхова сума у страховому полісі від 22 квітня 2016 року №11016862069 складає 100,58% від ціни контракту, що суперечить вимогам Інкотермс 2010, згідно яких сума страхування умов поставки СІР повинна бути не менше 110% від ціни контракту; страховий поліс не підписаний та не містить відбитку печатки, що не відповідає загальносвітовій практиці складання документів, що несуть юридичну силу;

- при порівнянні оцінюваного товару з ідентичним товаром встановлено, що ідентичний товар “Табекс 1,5 мг 20 таблеток на блістері”, але розфасований в коробки по 5 шт., в той час як оцінюваний товар розфасовано в пакування по 270 шт., імпортувався за цінами значно вищими (більш ніж у три рази), ніж заявлена митна вартість на відповідних умовах поставки, що викликає сумніви у достовірності ціни товару;

- надана калькуляція собівартості на препарат “Табекс 1,5 мг №100 (20*5)” не пояснює причину різниці у ціні, оскільки не підлягають обчисленню та перевірці (не надані роз’яснення причин скорочення витрат);

- експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 23 травня 2016 року №О-19 наданий на іншу поставку, а вказаний висновок посилається на цінові умови товаросупровідних документів та не містить аналізу кон’юнктури ринку в цілому;

- прайс-лист компанії-виробника від 12 лютого 2016 року наданий на умовах поставки СІР-Умань, що свідчить про його суб’єктивну спрямованість та суперечить самій суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженому колу покупців;

- у платіжному дорученні відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист або специфікацію).

В оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що надані позивачем документи прийнято митницею в якості довідкової інформації, але вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки надані декларантом відомості не підтверджені документально, не визначені кількісно і достовірно.

У зв’язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250008/2016/00009.

Позивач вважає протиправним коригування митної вартості товару та не погоджується з оскаржуваними рішенням і карткою відмови, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В письмовому запереченні проти позову відповідач вказав про відповідність оскаржуваних рішення та картки відмови вимогам законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПАТ “Вітаміни”, виходячи з наступних мотивів.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як підтверджують матеріали справи та про що зазначено вище, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність страхової суми у страховому полісі умовам поставки СІР, а саме повинна бути не менше 110% від ціни контракту, та звертає увагу на наступне.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс визначено, що термін CIP “Перевезення і страхування оплачені до (...місце призначення зазначене)” означає, що продавець має ті ж зобов’язання, як у випадку умови CPT, але додатково він повинен забезпечити страхування вантажу для усунення ризиків покупця в зв’язку із загибеллю або пошкодженням товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Покупець повинен мати на увазі, що у відповідності з умовою CIP продавець повинен отримати страховку тільки на мінімальне покриття.

Продавець зокрема зобов’язаний за свій рахунок одержати страхування карго, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, який підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцю страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності.

Таким чином, за умовами поставки СІР обов’язок страхування вантажу покладено на продавця.

Як визначає пункт 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

Оскільки обов’язок по страхуванню товару покладено на продавця, окреме дослідження вартості страхування та порушення постачальником забезпечення певної страхової виплати, не впливає на митну вартість імпортованого товару.

Що стосується не підписання страхового полісу та відсутності на ньому печатки в супереч загальносвітовій практиці складання документів, що несуть юридичну силу, суд зазначає про безпідставність такого твердження відповідача у зв’язку із не підтвердженням нормативно. Крім того, доказів, які б свідчили про недійсність чи підробку страхового полісу, відповідачем до суду не надано.

Доводи відповідача про заниження митної вартості імпортованого товару у порівнянні з начебто ідентичним товаром “Табекс 1,5 мг 20 таблеток на блістері”, розфасований в коробки по 5 штук, на думку суду, є помилковими, оскільки, імпортований позивачем товар “препарат “Табекс (R)” у вигляді таблеток вкритих оболонкою по 1,5 мг по 20 таблеток у блістері, по 270 блістерів у коробці” призначений для виготовлення готових лікарських засобів, є проміжним продуктом, який вимагає застосування низки виробничих процесів аби набути форми, дозволеної до продажу споживачам; у свою чергу порівнюваний товар є вже готовим лікарським засобом.

Суд також не погоджується із твердженням відповідача про те, що надана калькуляція собівартості на препарат “Табекс 1,5 мг №100 (20*5)” не пояснює причину різниці у ціні, надані методи контролю якості лікарського засобу не містять числових значень та не підлягають обчисленню, оскільки наявна у справі копія калькуляції на виготовлення лікарського засобу містить відомості про вартість виробничих витрат таких як матеріали, контроль якості про адміністративні витрати, витрати на збут та маркетингові витрати на кожну упаковку.

Щодо посилання митного органу про відсутність в експертному висновку Черкаської торгово-промислової палати від 23 травня 2016 року №О-19 аналізу кон’юнктури ринку, суд зазначає, що експерт зазначив у вказаному висновку, що вартість препарату Табекс 1,5 мг х 5400 (270 блістерів х 20 таблеток) in bulk, завезених в Україну, відповідає рівню цін постачальника і складає 54,5 EURO; при цьому вартість препарату визначена на базі пред’явлених документів, аналізу ринкових цін на ідентичну продукцію і вказана на день оформлення експертного висновку. Отже, зміст згаданого експертного висновку спростовує твердження Київської митниці.

З приводу суб’єктивної, на думку відповідача, спрямованості прайс-листа компанії-виробника, суд зазначає, що у справі міститься копія прайс-листа на продукцію АТ “Софарма” від 12 лютого 2016 року, регіон: Україна умовах поставки СІР Умань, однак, звертає увагу, що зазначення регіону та умови поставки у прайс-листі не вказує про його суб’єктивну спрямованість, а чинне законодавство не встановлює вимог до складення прайс-листів.

Щодо доводів відповідача про відсутність у платіжному дорученні посилання на оплату саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист або специфікацію) суд встановив, що у справі міститься копія платіжного доручення в іноземній валюті від 20 травня 2016 року №94 щодо оплати за контрактом від 07 травня 2013 року №292 за препарат Табекс (in bulk); передумов для неприйняття вказаного платіжного доручення в якості належного доказу відповідачем не наведено. Крім того, суд звертає увагу, що зазначене платіжне доручення не вимагалось відповідачем в якості додаткового документа на підтвердження митної вартості товару, а тому можливі недоліки в його оформленні не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Згідно частини першої першій статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об’єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та достатніх фактів, які вплинули на таке коригування.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2016 року №100250008/2016/000013/1 є протиправним і підлягає скасуванню; враховуючи, що єдиною підставою для видачі позивачу спірної картки відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 червня 2016 року №100250008/2016/00009 є також протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Київською митницею не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Вітаміни” підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Вітаміни” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2016 року №100250008/2016/000013/1.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 червня 2016 року №100250008/2016/00009.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Вітаміни” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко