Постанова № 64289092, 25.01.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/31/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Академії Державної пенітенціарної служби про стягнення компенсації вартості неотриманого речового майна,

В С Т А Н О В И В:

10.01.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Академії Державної пенітенціарної служби, в якому просить суд стягнути з Академії Державної пенітенціарної служби на його користь грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в сумі 6470,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді професора кафедри тактико-спеціальної підготовки Академії Державної пенітенціарної служби. 11.08.2016 позивача було звільнено зі служби за пунктом 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). 21.11.2016 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ректора Академії Державної пенітенціарної служби, в якій просив підготувати довідку про виплату грошової компенсації за належні йому до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» та виплатити позивачу відповідну компенсацію. Разом з тим, листом від 30.11.2016 № 10-14/16/Х-14/16 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що в день його звільнення, відповідно до пунктів 27, 60 постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» було проведено розрахунок та підготовлено довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. На момент звільнення сума компенсації за неотримані предмети речового майна склала 6470,18 грн. При цьому, виплата вищевказаної компенсації буде здійснена у порядку черговості, за умови наявності коштів, та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. У свою чергу, позивач, не погоджуючись з інформацією, зазначеною у вищевказаному листі, звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості неотриманого речового майна у сумі 6470,18 грн.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки кошторисні призначення на такі виплати не виділено, що підтверджується доданими до матеріалів справи кошторисами, довідками та розрахунками.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.08.1996 по 10.08.2016 проходив служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді професора кафедри тактико-спеціальної підготовки Академії Державної пенітенціарної служби.

Наказом від 08.08.2016 № 119 о/с «З особового складу» підполковника внутрішньої служби, професора кафедри тактико-спеціальної підготовки Академії Державної пенітенціарної служби ОСОБА_1 звільнено зі служби за пунктом 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 11.08.2016 (а.с 7).

21.11.2016 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ректора Академії Державної пенітенціарної служби, в якій просив підготувати довідку про виплату грошової компенсації за належні йому до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» та виплатити ОСОБА_1 відповідну компенсацію (а.с.29).

Листом від 30.11.2016 № 10-14/16/Х-14/16 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що в день його звільнення, відповідно до пунктів 27, 60 постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» було проведено розрахунок та підготовлено довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. На момент звільнення сума компенсації за неотримані предмети речового майна склала 6470,18 грн. При цьому, виплата вищевказаної компенсації буде здійснена у порядку черговості, за умови наявності коштів, та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі (а.с.8).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до частини 1 статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина 2 статті 23 Закону № 2713-IV).

У свою чергу, механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, визначений Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 (далі - Порядок № 578).

Так, у відповідності до пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку.

Так, для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (пункт 60 Порядку № 578).

З аналізу вищевказаних норм Порядку № 578 вбачається, що у ОСОБА_1, з моменту звільнення останнього зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, виникло право на грошову компенсацію за неотримане речове майно за цінами, що діяли на день підписання наказу про звільнення.

Вищевказане право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно не заперечувалось і представником відповідача у судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Академії Державної пенітенціарної служби на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в сумі 6470,18 грн. та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача на відсутність кошторисних призначень для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна як на підставу невиконання своїх зобов'язань, оскільки Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ 08571788) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в сумі 6470 (шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 18 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ 08571788) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій