Постанова № 64289070, 10.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 січня 2017 року 15 год. 45 хв. № 826/8743/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, треті особи: громадська організація «Українська координаційна рада», ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Стандарт», про зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача провести перебудову об'єкту будівництва, що розташований по АДРЕСА_1, відповідно до погодженої та затвердженої проектної документації, наданої під час отримання дозволу № 711/04-03/08 від 13 жовтня 2008 року, шляхом зменшення фізичного об'єму існуючого об'єкту будівництва до погоджених проектних рішень та із дотриманням діючих будівельних норм та правил.

В обґрунтування позову позивач посилався на проведення відповідачем будівництва об'єкту без проектної документації, не реагування відповідача на приписи та рішення позивача щодо невідповідності об'єкта будівництва отриманому рішенню щодо дозволу на будівництво. Крім того, позивачем вказано, що приведення самовільно збудованого об'єкта до розмірів, встановлених проектною документацією, технічно не можливо без завдання шкоди суміжній секції будинку по АДРЕСА_1, що потребує знесення такого самочинного об'єкту будівництва.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У відповідних судових засіданнях судом, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено громадську організацію «Українська координаційна рада» (далі - третя особа-1 на стороні позивача, ГО «Українська координаційна рада»), ОСОБА_2 (далі - третя особа-2 на стороні відповідача, ОСОБА_2) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Стандарт» (далі - третя особа-3 на стороні позивача, ТОВ «Фактор-Стандарт»). Крім того, у відповідному судовому засіданні судом, згідно зі ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті заяву представника позивача про зміну позовних вимог, а саме про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та разом із представниками третіх осіб 1, 3 просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та разом із третьою особою-2 просила відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

У відповідне судове засідання представник третьої особи-1 та третя особа-2, не прибули, хоча про дату, час місце судового розгляду справи треті особи 1, 2 повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У ході розгляду справи у порядку письмового провадження до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт відповідачем під час будівництва двоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт від 14.03.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме: замовником допущено відхилення від проектної документації шляхом добудови мансардного поверху.

Як вбачається з акту перевірки, будівництво розпочато на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, отриманого в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 13.10.2008 року за №711/04-03/08.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення №33 від 14.03.2012 року, яким виявлено порушення щодо відхилення у 2010 році від затвердженої документації шляхом добудови мансардного поверху, що призвело до збільшення загальної площі об'єкта до 1502, 1 кв.м.

14.03.2012 року Інспекцією винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №527, якою на відповідача накладено штраф 850 грн.

28.04.2012 року Інспекцією складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт) №б/н з вимогою про отримання відповідачем містобудівних умов та обмежень, розроблення проектної документації та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в термін до 29.08.2012 року.

20.03.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт від 20.03.2015 року, яким встановлено порушення ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: не виконано припис від 28.04.2012 року №б/н - не розроблено проектну документацію та не отримано дозвіл на виконання будівельних робіт (станом на 20.03.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області не зареєстровано документів дозвільного характеру на виконання будівельних та підготовчих робіт).

20.03.2015 року Департаментом складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил №С-2003/4 з метою усунення відповідачем виявлених порушень в термін до 20.04.2015 року.

21.04.2015 року Департаментом видано направлення для проведення позапланової перевірки №331.15/01 щодо виконання вимог припису, а 24.04.2015 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1, яким встановлено, що вимоги припису не виконано.

Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про прийняті рішення.

Вирішуючи дану справу суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (далі - Порядок), позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача надійшло звернення ГО «Українська координаційна рада», яка стала підставою для проведення позапланової перевірки дотриманням відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності належних підстав для проведення перевірки, а також направлення на перевірку, не приймаються судом до уваги.

З приводу доводів представника відповідача про наявність судового рішення у цивільній справі та відсутність підстав для знесення об'єкту будівництва суд зазначає наступне.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.02.2013 року у справі №1013/6678/2012, яке набрало законної сили, за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Бучанської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4 про знесення самовільно побудованої будівлі у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду цивільної справи судом надано оцінку дозволу на виконання будівельних робіт №711/04-03/08 від 13.10.2008 року, акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт від 14.03.2012 року, протоколу №33 про адміністративне правопорушення від 14.03.2012 року, постанови №527 у справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2012 року, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт) від 28.04.2012 року, технічному паспорту на житловий будинок №72-є індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, Державному акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 тощо.

Судом встановлено, що будівництво розпочато на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №711/04-03/08 від 13.10.2008 року, отриманого в Інспекції ДАБК у Київській області, проектна документація на будівництво розроблена та погоджена у встановленому порядку, що підтверджується копією технічного паспорту на будинок, проте відповідачем допущено відхилення від проектної документації шляхом добудови мансардового поверху. Разом з тим, у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності саме істотного відхилення від проекту, що має наслідком знесення об'єкту самовільного будівництва.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на обставини, викладені у судовому рішенні у цивільній справі №1013/6678/2012, суд зазначає, що відповідачем розпочато будівництво на підставі дозволу, який не передбачав будівництво мансарди, що призвело до збільшення площі будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав дозвіл №711/04-03/08 від 13.10.2008 року на виконання будівельних робіт з будівництва двоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 відповідно до проектної документації погодженої та зареєстрованої головним архітектором м. Буча. Строк дії дозволу встановлений до ІV кварталу 2011 року.

Як встановлено судовим експертом, будівництво об'єкту дослідження - секції багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, на момент проведення експертизи не відповідає вимогам наступних державних будівельних норм та нормативно-правових актів у галузі будівництва:

частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині відсутності у забудовника зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до І-ІІІ категорії складності;

пункту №1 Містобудівних умов і обмежень №24-М від 22.08.2014 в частині граничнодопустимої висоти будівлі та пункту 10 «Основні техніко-економічні показники будівництва» в частині поверховості;

пункту 3.16 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в частині облаштування нормативно необхідної інфраструктури на ділянці забудови, а саме паркомісць, майданчиків, проїздів тощо, що пов'язано з високою щільністю забудови та браком вільної площі в межах ділянки;

пунктів 2.5, 4.10, 4.11 та 4.20 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» в частині застосованих проектних рішень з будівництва об'єкту.

Експертом також зазначено, що чинна нормативна база в галузі будівництва не містить поняття «істотне порушенням будівельних норм і правил», як наслідок, експерти не мають нормативного підґрунтя для кваліфікації виявлених порушень як істотних чи навпаки.

Суд зазначає, що серед проектної документації, що була надана суду під час отримання дозволу №711/04-03/08 від 13.10.2008 на будівництво об'єкту по АДРЕСА_1, в матеріалах справи наявний лише Генеральний план ділянки. Жодної іншої проектної документації додатково ні суду, ні експертам на дослідження не представлено.

За результатами аналізу Генерального плану ділянки та даних натурного обстеження, проведеного в рамках судової експертизи встановлено, що фактична забудова земельної ділянки по АДРЕСА_1 не здійснювалась за проектною документацією, що була надана повноважним органам для отримання дозволу на виконання будівельних робіт №711/04-03/08 від 13.10.2008, так як вказаний дозвіл надавався на будівництво двоквартирного житлового будинку, проте експертами встановлено будівництво багатоквартирного житлового будинку.

За висновком експерта відповідно до наявного Генерального плану забудови ділянки по АДРЕСА_1 передбачалося будівництво двоквартирного житлового будинку площею 597 кв.м, водночас фактично на ділянці збудовано секцію багатоквартирного житлового будинку загальною площею 1502,1 кв.м.

Водночас, враховуючи існуючі архітектурно-конструктивні рішення секції багатоквартирного житлового будинку, а саме те, що об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 є невід'ємною частиною багатоквартирного житлового будинку, розташованого на суміжних земельних ділянках, та нерозривно пов'язаний з сусідньою секцією з технічної точки зору (під будинком єдиний фундамент та відсутній деформаційний шов), експерт стверджує, що здійснити перебудову існуючого об'єкту будівництва до параметрів індивідуального двоквартирного житлового будинку шляхом зменшення фізичного об'єму без завдання шкоди суміжній секції будинку по АДРЕСА_2 технічно не можливо.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», що визначають правові та організаційні засади містобудівної діяльності та розвитку територій.

На реалізацію законів з питань будівництва розроблено численну кількість нормативно-правових актів: постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» від 23 травня 2011 р. №553, «Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації» від 25 травня 2011 р. №548, «Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» від 5 грудня 2007 р. №1396, «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 1 серпня 2005 р. №668, «Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11 травня 2011 р. №560, «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 р. №466, «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури» від 11 липня 2007 р. №903, «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13 квітня 2011 р. №461 та накази Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Про затвердження Порядку розробки проектної документації на будівництво об'єктів від 16.05.2011 №45, Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст від 07.07.2011 р. №109, Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки від 05.07.201,1 р. №103, Про затвердження Примірного договору підряду в капітальному будівництві від 27 жовтня 2005 р. №3 та інші).

Крім того, особливе місце в системі нормативно-правових актів з питань будівництва посідають будівельні норми, державні стандарти, норми і правила. Будівельні норми є актами технічного характеру, що містять обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури, вони встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов.

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються в порядку, визначеному Законом України «Про будівельні норми». Зокрема, цей Закон передбачає, що державні будівельні норми затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, галузеві будівельні норми затверджуються міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади у разі відсутності державних будівельних норм або необхідності встановлення вимог до будівництва окремих видів споруд.

Застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, проте як вбачається з висновку експерта, відповідачем було порушено норми і правила.

Розділом IV Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено правила та порядок забудови територій, суб'єктів містобудування (замовників будівництва), перелік об'єктів будівництва, дозвільні процедури, державний архітектурно-будівельний контроль за процесом будівництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 наведеного Закону проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

затвердження проектної документації;

виконання підготовчих та будівельних робіт;

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Зазначене положення чітко регулює порядок проектування та будівництва об'єктів, що безпосередньо пов'язані з земельною ділянкою, адже окреслює суб'єктів будівництва як власників або користувачів земельних ділянок.

Зважаючи на висновок експерта щодо стану незавершеного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 та аналізуючи положення ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд приходить до висновку, що на час звернення позивача до суду будівництво об'єкта повинно було пройти наступні етапи:

отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

розроблення проектної документації;

затвердження проектної документації;

виконання підготовчих та будівельних робіт.

В матеріалах справи серед вихідних даних, склад яких визначено ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на багатоквартирний будинок наявні лише Містобудівні умови і обмеження №24-М від 22.08.2014 забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та Завдання на проектування: «Багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1», затверджене відповідачем 25.08.2014 року. Технічні умови для інженерного забезпечення об'єкта будівництва в матеріалах справи відсутні та на дослідження експертам додатково не надавались, отже суд приходить до висновку про відсутність такої документації.

Також, в матеріалах справи відсутня будь-яка проектна документація на будівництво саме багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. Доказів зворотного суду не пред'явлено.

Враховуючи наведене, суд не приймає як належний доказ аргумент представника відповідача щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, оскільки цільове призначення земельної ділянки не впливає на обов'язок замовника будівництва розробити відповідну проектну документацію на проведення будівельних робіт та отримання дозволу на їх виконання.

Щодо затвердження 06.10.2014 року відповідачем, як замовником, проекту «Багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1» у головного архітектора проекту ФОП ОСОБА_6 не надає права на початок робіт по будівництву такого об'єкту.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (частина 2 статті 37 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулюванні містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

У частині 3 статті 37 Закону України «Про регулюванні містобудівної діяльності» зазначено перелік документів, які необхідно додати до заяви для отримання дозволу для виконання будівельних робіт.

Так, одним з додатків до вказаної заяви мають бути копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд (пункт 5 частина 3 стаття 37 Закону України «Про регулюванні містобудівної діяльності»).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України від 20.05.1999 №687-ХІV«Про архітектурну діяльність» авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

Проте до суду відповідачем відповідних документів на підтвердження своєї позиції не надано, а тому суд не може прийняти як належний доказ посилання на подання всіх необхідних документів при отриманні ним дозволу у 2008 році.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема видавати обов'язкові для виконання приписи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Так, відповідачу було відомо про наявність приписів про зупинення будівельних робіт, про необхідність усунути порушення, про притягнення його до адміністративної відповідальності тощо, проте протягом тривалого часу відповідачем не приведено у відповідність до законодавства у сфері будівельної діяльності технічну та дозвільну документацію на будівництво багатоповерхового будинку.

Доказів про оскарження рішень позивача щодо притягнення до адміністративної відповідальності суду відповідачем також не пред'явлено.

Відповідачем суду не доведено правомірність проведення будівництва багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Крім того вказано, якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

При цьому, під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Як встановлено судом, органами контролю неодноразово вживались заходи до відповідача з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства, про що в матеріалах справи містяться акти, приписи, протоколи про притягнення забудовника до відповідальності.

Разом з тим, судовим експертом надано висновок, що об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 є невід'ємною частиною багатоквартирного житлового будинку, розташованого на суміжних земельних ділянках, та нерозривно пов'язаний з сусідньою секцією з технічної точки зору (під будинком єдиний фундамент та відсутній деформаційний шов), отже здійснити перебудову існуючого об'єкту будівництва до параметрів індивідуального двоквартирного житлового будинку шляхом зменшення фізичного об'єму без завдання шкоди суміжній секції будинку по АДРЕСА_2 технічно не можливо.

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Абзацом 2 частини 7 статті 367 ЦК України передбачено, якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року №150 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції за переліком згідно з додатком, в тому числі Інспекцію державного архітектурно-будівельного контрою у Київській області.

Пунктом 2 цієї постанови визначено утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач діяв у спосіб, встановлений законом та в межах наданих йому повноважень, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, треті особи: громадська організація «Українська координаційна рада», ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Стандарт», про зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин