Постанова № 64288160, 17.01.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р. Справа № 809/90/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кишинського М.І.,

за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.

відповідача: Урядка Р.Я., Дутка-Гефко Х.М.

позивача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ДП "М"ясопереробний комплекс "Росана" ТЗОВ "Росан-Агро",

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000542200 від 09.10.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

ДП "М"ясопереробний комплекс "Росана" ТЗОВ "Росан-Агро" звернулося в суд з адміністративним позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000542200 від 09.10.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що контролюючим органом неправомірно застосовано штрафну санкції за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції так як застосована норма ще не діяла в момент виникнення правовідносин пов'язаних з поданням вищевказаного звіту. Відтак контролюючим органом на вибір застосовано норму з метою погіршення становища платника податків, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, проте направила суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав неведених в письмовому запереченні. Просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ДПІ у Рогатинському районі, яка реорганізована шляхом приєднання до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції у відповідності до наказу ДФС України (а.с.104-105), проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» з питань подання суб'єктом господарювання звіту про контрольовані операції за 2014 рік, за результатами якої складено акт від 09.10.2015 №272/220/30086815 (а.с.20-24)

Перевіркою встановлено порушення ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, а саме: не подано звіт про контрольовані операції за 2014 рік (несвоєчасне подання).

Як свідчать обставини, що встановлені актом перевірки, у 2014 році TOB «Росан-Агро» (код ЄДРПОУ 30425351) згідно договору поставки від 01.01.2011 року № ДА07895 здійснювало господарські операції із реалізації свиней в живій вазі на ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» на загальну суму 102 168 887 грн.

Крім того, під час перевірки встановлено, що ГОВ «Росан-Агро» є засновником ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» TOB «Росан-Агро» та володіє часткою статутного капіталу 100%, тому відповідно до абзацу «а» пп. 14.1.159 п.14.1 ст,.І4 Податкового кодексу України, вищезазначені юридичні особи визнаються пов'язаними особами для цілей Трансфертного ціноутворення.

Також, TOB «Росан-Агро» відповідно до вимог п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України є платником фіксованого сільськогосподарського податку (вирощування свиней на власних виробничих потужностях) та відповідно п.307.1 ст.307 Податкового кодексу України не є платником податку на прибуток.

Згідно з даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» TOB «Росан-Агро» задекларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

В акті перевірки ДПІ у Рогатинському районі зазначено, що відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п.39.1 ст.39 Податкового кодексу України операції між TOB «Росан-Агро» та ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» "ТОВ «Росан-Агро» визнаються контрольованими.

Станом на 01.05.2015 року ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» TOB «Росан-Агро» звіт про контрольовані операції за 2014 рік не було подано. Позивачем звіт про контрольовані операції за 2014 рік подано 27.07.2015 року, з порушенням терміну, визначеного пп. 39.4.2 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Рогатинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області податковим повідомленням-рішенням від 09 жовтня 2015 року застосовано до ДП «М'ясопереробний комплекс «Росана» TOB «Росан-Агро фінансову санкцію в сумі 365400,00 грн за неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік, відповідно до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із застосованою санкцією, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Норми трансферного ціноутворення запроваджено з 01 вересня 2013 року. Останні зміни до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення внесені Законом України від 15.07.2015 № 609-VIII.

Відповідно до пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла до 01.01.2015) контрольованими операціями є: господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які, зокрема, сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року.

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пов'язані особи -юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють. При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними Договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Підпунктом 39.4.2 п.39.2 ст. 39 Податкового кодексу України визначено, що платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту (уточнюючого звіту) про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються Контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансферного ціноутворення" від 15.07.2015 №609-VIII, внесено зміни щодо відповідальності платників за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу 20 Перехідні положення Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, у разі застосування у 2015 році штрафної (фінансової) санкції за неподання документації щодо контрольованих операцій, здійснених платником податків у 2013-2014 роках, застосовується штрафна (фінансова) санкція у розмірі, передбаченому п. 120.3 ст. 120 Кодексу, у редакції, чинній на день прийняття рішень щодо застосування такої штрафної (фінансової) санкції.

Пунктом 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015 року по 13.08.2015 року) встановлено, що за неподання платником податків звіту та/або обов'язкової документації про здійснені ним протягом року контрольовані операції або невключения до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 ПК України до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; п'ять відсотків суми контрольованих операцій, що не задекларовані у звіті; три відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена п.п.39.4.8 п. 39.4 ст. 39 ПК України, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної за всі незадекларовані контрольовані операції.

Починаючи з 13.08.2015 року відповідно до п.120.3 ст.120 ПК України за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключения до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 ПК України тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена п.п.39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ГІКУ, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Таким чином, якщо рішення про застосування штрафних санкцій стосовно порушення вимог п.39.4 ст. 39 ПК України щодо контрольованих операцій, які здійснені протягом 2014 року, приймаються контролюючим органом у періоді з 01.01.2015 року по 13.08.2015 року, то розмір штрафних санкцій застосовується на підставі п. 120.3 ст. 120 ПК України у редакції, що діяла з 01.01.2015 року по 13.08.2015 року. Якщо рішення стосовно порушення вимог п. 39.4 ст. 39 ПК України щодо контрольованих операцій, здійснених протягом 2014 року, приймаються після 13.08.2015 року, то розмір штрафних санкцій застосовується на підставі п. 120.3 ст. 120 ІІКУ у редакції, чинній з 13.08.2015 року.

В позовній заяві представником позивача зазначено: що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують і відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11 «Головам апеляційних адміністративних судів» надано роз'яснення щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема застосування п. 11 підрозділу X розділу XX «Перехідних положень» Податкового Кодексу. Вищий адміністративний суд зазначив, що таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

В зазначеному Інформаційному листі Вищий адміністративний суд розглянув питання зворотної дії застосування штрафних санкцій та дійшов такого висновку, зазначивши, що фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру, штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011 році, у тому числі за вчинені до 1 січня 2011 року. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акта шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Однак застосування зворотної дії відповідних норм Податкового кодексу можливе лише з того моменту, з якого набрала чинність норма, що передбачає надання нормативному припису зворотної дії. У даному випадку пункт 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України набув чинності 6 серпня 2011 року. Тому саме із зазначеної дати може бути застосовано передбачену цією нормою зворотну дію Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за правопорушення, виявлені у 2011 році.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 20.00 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або Податковим кодексом України.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов до переконання що контролюючим органом правомірно, на підставі п. 120.3 статті 120 ПК України (у редакції, чинній на дату прийняття рішення) до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 365400 грн.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував доводи позивача в цілому.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 23.01.2017 року.