Постанова № 64287979, 25.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р. Справа № 805/108/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про плату боргу від 14.12.2016 року №Ф-2074-17, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про плату боргу від 14.12.2016 року №Ф-2074-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування. 19.12.2016 року отримав вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску №Ф-2074-17 від 14.12.2016р. на суму 2535,90грн. Вважає, зазначене рішення безпідставним, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його звільнено як фізичну особу - підприємця та пенсіонера за віком від сплати за себе єдиного внеску без його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що спірна вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є незаконною та підлягає скасуванню.

Позивач, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надіслав письмову заяву про здійснення розгляду справи без його участі.

Представник відповідача Бусел В.О. з'явився до суду та надав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження. Також, відповідачем до суду надано заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначено, що відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визначення її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Зазначив, що згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не досяг пенсійного віку. Таким чином, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач, ОСОБА_1, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 05.09.2006р., перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1. Позивач є пенсіонером за віком з 23.09.2009 року, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2.

Відповідач, Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 19-1-1.8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірної вимоги), відповідно до якого забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 13 цього Закону органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

14.12.2016р. відповідачем стосовно позивача винесено вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску по термінах сплати 22.04.2014 року та 21.07.2014 року №Ф-2074-17 в розмірі 2535,90грн., яка отримана позивачем 19.12.2016р.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 21.12.2016 року, суд зазначає, що строк звернення до суду із даним позовом не пропущено.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами п.4 ч.2 ст.6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно частини 8 статті 9 наведеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

З 06.08.2011р. набрала чинності частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за приписами якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавцем з поняття «пенсіонери за віком» не виключені особи, які є пенсіонерами за віком на пільгових умовах.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, з 06.08.2011р. звільняються від сплати єдиного внеску.

У п.16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у відповідній редакції) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Види державних пенсій наведені у статті 2 зазначеного Закону, за приписами якої за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Статтею 13 «Про пенсійне забезпечення» визначений перелік осіб, що мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, оскільки, позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком, він у відповідності до зазначеної норми звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 06.08.2011р.

Також, суд зазначає, що добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до вимог зазначеної норми, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами не укладалось.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що позивач не досяг пенсійного віку, а тому відсутні підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку. Таким чином, в даному випадку не має правового значення підстави призначення пенсії за віком.

Суд зазначає, що пенсії, призначені на пільгових умовах відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення», є різновидом пенсій за віком.

З огляду на викладене, спірна в даній справі вимога про сплату боргу від 14.12.2016 року №Ф-2074-17 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про плату боргу від 14.12.2016 року №Ф-2074-17, - задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати вимогу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу від 14.12.2016 року №Ф-2074-17 на суму 2535,90грн.

Стягнути з Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.