Постанова № 64287913, 11.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 р. Справа №805/4802/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С. та представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб в сумі 8 358, 06 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Добропільська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у сумі 8 358, 06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 8 358, 06 грн., за період з 30.12.2015 року по 30.11.2016 року, який виник у звязку з несплатою відповідачем податкових зобовязань.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення або розгляду справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до вимог частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.03.2000 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України, - платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання вважаються податковим боргом.

Статтею 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 38.1. ст. 38. ПК України встановлено, що виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

05 жовтня 2006 року між Олександрівською селищною радою та відповідачем був укладений договір оренди землі.

Як видно з матеріалів справи, за ОСОБА_1 обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 8 358, 06 грн., за період з 30.12.2015 року по 30.11.2016 року, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків.

Заборгованість з основного платежу у сумі 7 255, 83 грн. утворилась внаслідок несплати суми самостійно визначеної відповідачем у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № НОМЕР_1 від 20.02.2015 року на суму 635, 33 грн. та за 2016 рік № НОМЕР_2 від 24.04.2016 року на суму 6 620, 50 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

За несвоєчасне погашення податкових зобовязань на виконання вимог п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, податковим органом платнику податків нарахована пеня в розмірі 1 102,23 грн.

З матеріалів справи видно, що відповідачем самостійно не були вжиті заходи з погашення податкового боргу.

Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобовязань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобовязань, не призвели до їх погашення.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На адресу боржника надіслано податкову вимогу за № 92-05 від 19.02.2015 року, яка була направлена відповідачу засобами поштового звязку, але на адресу податкового органу повернувся поштовий конверт з відміткою за «закінченням терміну зберігання».

Згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Станом на момент розгляду справи податковий борг з податку додану вартість у розмірі 8 358, 06 грн. відповідачем не сплачено.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність податкової заборгованості у відповідача та вжиття заходів її стягнення. З боку відповідача вказані докази не спростовані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб в сумі 8 358, 06 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (іпн.2264210363, 84301, АДРЕСА_1) суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 8 358 (вісім тисяч триста пятдесят вісім) гривень 06 (шість) копійок на р/р 33210815700099, за кодом бюджетної класифікації 18010900, ОКПО 37755456, МФО 834016, ГУ ДКСУ у Донецькій області, смт. Олександрівка.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та ре1золютивна частини проголошені у судовому засіданні 11 січня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 16 січня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.