Рішення № 64287380, 18.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/714/17 Головуючий 1 інст. Бобко Т.В.

Справа № 635/1921/16-ц Доповідач Кружиліна О.А.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки за договором позики, -

в с т а н о в и в:

23 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, який в подальшому уточнив та просив стягнути з відповідача на його користь проценти за користування коштами у період з 10 червня 2014 року по 10 лютого 2016 року у сумі 9568,33 гривень, інфляційне збільшення суми боргу у період з липня 2014 року по січень 2016 року в сумі 15139,93 гривень, три проценти річних за період з 10 червня 2014 року по 10 лютого 2016 року в сумі 1370,96 гривень, неустойку за період з 10 червня 2014 року по 10 лютого 2016 року в сумі 265115,92 гривень, а всього суму у розмірі 291195,14 гривень та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 02 листопада 2010 року на підставі договору позики грошових коштів, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Г.І., реєстровий номер 3922, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 49 700 гривень та зобовязалася повернути їх з розстроченням у певному порядку та строки з кінцевим терміном повернення не пізніше 02 листопада 2011 року.

У зазначені договором строки ОСОБА_1 у повному обсязі кошти не повернула, та не зважаючи на вжиті позивачем заходи щодо судового врегулювання виниклого спору, а саме: рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року про стягнення з останньої на користь ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, процентів за договором позики, штрафу та витрат по оплаті судового збору; рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 процентів за користування коштами, трьох процентів річних, інфляційного збільшення боргу та судового збору та стягнення неустойки, - продовжує не виконувати свої зобовязання за договором позики.

28 липня 2016 року засобами поштового звязку представник ОСОБА_3 отримав лист від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в якому остання повідомила позивача про надходження на депозит грошової суми у розмірі 39884,08 гривень, внесеної ОСОБА_1 з метою виконання рішень судів, у звязку з чим 01 серпня 2016 року ОСОБА_3 направив повідомлення про зарахування внесених відповідачем на депозит приватного нотаріуса коштів в рахунок часткового погашення неустойки. Разом з тим, позивач вважає такі дії відповідача неналежним виконанням своїх зобовязань, оскільки після постановлення зазначених рішень, остання продовжувала не виконувати свої зобовязання за договором, у звязку з чим він змушений був знову звертатися до суду за захистом своїх порушених прав кредитора з даним позовом. Позивач зазначає, що загальна сума боргу відповідача згідно вищевказаних рішень суду складає 39704,46 гривень, сума процентів за користування позиченими коштами у період часу з 10 червня 2014 року по 10 лютого 2016 року 9568,33 гривень, розмір інфляційного збільшення- 15139 гривень, сума трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 10 червня 2014 року по 10 лютого 2016 року 1370,96 гривень. Крім того, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань за договором позики на 610 днів, позивач просить стягнути неустойку у розмірі 305000 гривень, та, оскільки внесена ОСОБА_1 на депозит приватного нотаріуса сума коштів зарахована в якості сплати вищевказаної суми неустойки, то розмір належної до стягнення неустойки за прострочення виконання зобовязання у період з 10 червня 2014 року по 10 лютого 2016 року складає 265115,92 гривень

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму проценті за договором позики від 02 листопада 2010 року в розмірі 4232,86 гривень, суму трьох процентів річних за договором позики від 02 листопада 2010 року в розмірі 613,93 гривень, суму інфляційного збільшення суми боргу за договором позики від 02 листопада 2010 року в розмірі 7579,50 гривень та суму штрафу за договором позики від 02 листопада 2010 року в розмірі 12225 гривень, а всього 24651,29 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по оплаті судового збору у сумі 2897,39 гривень, а з ОСОБА_3 в сумі 14,59 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму процентів за договором позики від 02 листопада 2010 року в розмірі 1678,35 гривень, суму трьох процентів річних в розмірі 320 гривень, суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 6725,60 гривень. В іншій частині позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на неповне зясування обставин справ, а саме те, що зі сторони ОСОБА_3 є постійне ухилення від прийняття суми боргу від ОСОБА_1, що спричиняє постійне збільшення заборгованості за рахунок процентів та неустойки та ризик звернення стягнення на предмет іпотеки, що є неприпустимим з урахуванням бажання ОСОБА_1 виконати договір.

На даний час усно домовитися з ОСОБА_3 про виконання договору не надається можливим.

Крім того, вважав, що неустойка у вигляді пені у договорі передбачена незаконно і до стягнення не підлягає. Щодо судового збору зазначив, що у звязку з похилим віком ОСОБА_1, яка є пенсіонером, дружиною загиблого ветерана Великої Вітчизняної війни, має встановлені законодавством пільги, а тому відповідно до Закону України «Про судовий збір» має бути звільненою від сплати судового збору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частиковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядом справи встановлено, що 02 листопада 2010 року між сторонами був укладений договір позики та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02 листопада 2010 року за реєстровим № 3922, за умовами якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 49 700 гривень, які ОСОБА_1 зобовязалася повернути не пізніше 02 листопада 2011 року у порядку та в строки, встановлені вказаним договором, а саме - протягом зазначеного строку не пізніше 02 числа кожного місяця щомісячно у розмірі 1 225 гривень (поточне повернення), остаточна сума повернення складає 36 225 гривень, яку відповідач повинна повернути не пізніше 02 листопада 2011 року.

Як вбачається зі змісту пункту 4 вищевказаного договору, грошові кошти у розмірі 49 700 гривень ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 ще до підписання договору.

Відповідно до пункту 6 зазначеного договору позики за прострочення своїх зобов'язань позичальник повинен сплатити на користь позикодавця штраф (пеню) в розмірі 500 гривень за кожен день прострочення.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнута суму боргу за договором позики від 02 листопада 2010 року з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 12 270,82 гривень, сума процентів за договором позики від 02 листопада 2010 рокув розмірі 6 920,08 гривень, сума штрафу за договором позики від 02 листопада 2010 рокув розмірі 6 000 гривень та судові витрати у сумі 179,62 гривень.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті проценти за користування коштами в сумі 447,90 гривень, три проценти річних в сумі 179,40 гривень, інфляційне збільшення боргу в сумі 1 295,86 гривень та судовий збір у розмірі 243,60 гривень, в іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2016 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року в частині відмови у стягнення неустойки скасоване та ухвалене нове, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 12 225 гривень.

Як вбачається зі змісту рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року, рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2016 року, станом на час ухвалення зазначених рішень, неповернута сума основного боргуза договором позики від 02 листопада 2010 рокускладає 12 225 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що на момент подання зазначеного позову до суду, відповідач не виконала зобовязання за договором позики від 02 листопада 2010 року, неповернутою залишилась сума позики в розмірі 12 225 гривень.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що неповернута сума основного боргу за договором позики від 02 листопада 2010 року складає 12225 гривень, а тому саме на цю суму нараховуються відсотки відповідно до вимог статті 1048 ЦК України та три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Крім того, оскільки відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, то розмір нарахованої позивачем пені в сумі 305000 гривень є не співмірним з сумою заборгованості за зазначеним договором та більш ніж у два рази перевищує її розмір, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначених у пункті 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 509 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

За таких підстав, суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 12 225 гривень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими, вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Разом з цим, рішення в частині визначення особи, з якої підлягає стягнення судовий збір, підлягає зміні, оскільки воно не відповідає положенням Закону України «Про судовий збір», виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Пунктом 8 частини 1 цієї статті від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сімї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Як вбачається з копії посвідчення, виданого УСЗН Харківського району на імя ОСОБА_1, вона є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с. 187).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», пункту 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на корись якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо, обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

За таких підстав, рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат по оплаті судового збору у сумі 2897,39 гривень підлягає зміні, з ухваленням у цій частині нового рішення про компенсацію цих витрат за рахунок держави.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому в іншій частині рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст. 88 ЦПК України, Закону України ««Про судовий збір»,-

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат по оплаті судового збору у сумі 2897,39 гривень змінити.

Витрати по оплаті судового збору у сумі 2897,39 гривень компенсувати за рахунок держави.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_5