Постанова № 64285574, 17.01.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017 Провадження №2-а/425/4/17

Справа №425/3723/16-а

м.Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Овчаренко О.Л.

при секретарі - Гайворонській І.В.,

розглянувши у залі суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 18.11.2016 року ВП №50619770,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 24.11.2016 року на його адресу надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про накладення штрафу від 18.11.2016 року ВП №50619770 за невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області рішення суду. Вважає зазначену постанову незаконною за наступних підстав. У спірній постанові йдеться про примусове виконання виконавчого листа № 425/2200/15-а, виданого 23.03.2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області призначити, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 з 13.11.2014 року щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою КМУ «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 10.10.2014 року № 505. Однак, позивач не може самостійно виконати рішення суду, на підставі якого 23.03.2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області видано виконавчий лист № 425/2200/15-а, оскільки відсутня постанова КМУ «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 10.10.2014 року № 505; - адреса місця проживання стягувача у постанові про накладення штрафу від 18.11.2016 р. вказана: АДРЕСА_1, а у виконавчому листі № 425/2200/15-а, виданому 23.03.2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області вказана адреса: 93000, АДРЕСА_1. Тобто державним виконавцем взагалі не було враховано той факт, що позивач з поважних причин не може виконати вимоги зазначені у виконавчому листі № 425/2200/15-а, виданому 23.03.2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області. Також позивач зазначив, що у спірній постанові державний виконавець посилається на статті 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною 7 розділу ХІІІ «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Тому вважають, що державний виконавець безпідставно прийняв постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. Також, у спірній постанові у пункті 3 вказано, що стягувач Держава в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області. При цьому жодних доказів, що Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є представником держави не надано. Враховуючи викладене позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 18.11.2016 року ВП №50619770 та стягнути з відповідача понесені судові витрати. В судове засідання представник позивача не з'явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує. Представник відповідача, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи, до суду не з'явився. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що жодних підстав для задоволення адміністративного позову не існує, тому просить у його задоволенні відмовити за необгрунтованістю. Справу розглянути без участі представника відповідача. Враховуючи, що особи, які беруть участь у даній справі, скористалися правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає адміністративну справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області перебуває на виконанні виконавчий лист №425/2200/15-а, виданий Рубіжанським міським судом Луганської області 23.03.2016 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (адреса: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Руденка, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03196860) призначити, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 13.11.2014 року щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 10.10.2014 року № 505. (а.с.48-49)

Вказаний виконавчий лист видано на виконання постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.03.2016 року по справі № 425/2200/15-а (провадження №2-а/425/27/16) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Виконавче провадження №50619770 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа було відкрито на підставі постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області Пуйди Є.Ю. від 25.03.2016 року, якою боржнику встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Відповідно до копій Вимог (у відповідності до ст.ст.5,11 Закону України «Про виконавче провадження»), надісланих головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області Пуйдою Є.Ю. на адресу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради від 20.04.2016 року та 06.05.2016 року, головний державний виконавець вимагає від боржника надати до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду з одночасним роз,ясненням наслідків невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, передбачених ч.1 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.41-42, 43-44)

В подальшому за невиконання боржником рішення суду без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем, відповідно до ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області Галушка М.В. винесено постанову від 18.11.2016 року про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області штрафу у розмірі 5100,00 гривень (а.с.5). Як на одну з підстав для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що він не може самостійно виконати виконавчий лист № 425/2200/15-а, виданий 23.03.2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області, оскільки постанова «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 10.10.2014 року № 505 Кабінетом Міністрів України не приймалась, її не існує. Саме на зазначене вище Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області посилалось у своїх письмових поясненнях на адресу державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 17.05.2016 р., 25.07.2016 р., 26.07.2016 р. щодо неможливості виконання рішення суду (а.с.55,56,57). Такі твердження позивача заслуговують на увагу, оскільки в резолютивній частині постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.03.2016 року дійсно була допущена описка в частині зазначення дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», а саме зазначено дату прийняття постанови «10.10.2014 р.» замість правильної дати прийняття постанови - «01.10.2014 р.» Аналогічна описка була допущена і у виконавчому листі №425/2200/15-а від 23.03.2016 р.

Отже, суд дійшов висновку про те, що невиконання боржником - Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області у визначений державним виконавцем строк судового рішення, на підставі якого Рубіжанським міським судом Луганської області 23.03.2016 року було видано виконавчий лист № 425/2200/15-а про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області призначити, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 з 13.11.2014 року щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 10.10.2014 року № 505, було зумовлено тим, що як в постанові суду, так і виконавчому листі, виданому на виконання рішення суду, було допущено описки. Відповідно наявні достатні підстави вважати, що боржником рішення суду не було виконано з поважних причин, в той час як законодавець пов'язує можливість накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні, у випадку невиконання боржником рішення суду без поважних причин.

Окрім того, обґрунтовуючи незаконність постанови про накладення штрафу позивач також вказує на те, що спірні правовідносини повинні регулюватись Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV в той час як відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, що суперечить приписам ст.58 Конституціх України. Надаючи оцінку вищенаведеним аргументам позивача, суд звертає увагу на таке. З 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, згідно з яким Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV втратив чинність. Разом з тим, суд зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження №50619770, умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV. Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст.6 зазначеного Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з ч. 1 ст.27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Як зазначено вище, постановою державного виконавця від 25.03.2016 року відкрито виконавче провадження №50619770, зазначена постанова супровідним листом від 25.03.2016 року направлена боржнику для виконання. При цьому, у згаданій постанові від 25.03.2016 року державний виконавець повідомив позивача про наслідки, які очікують останнього у випадку ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду в наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у строк, визначений частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV, постанова Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.03.2016 року не виконана, у зв'язку з чим державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення. У письмових вимогах, які направлялись боржнику державним виконавцем (у відповідності до ст.ст.5,11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV) боржнику було роз'яснено, що у відповідності до ч.1 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу в розмірі, передбаченому зазначеним законом. Суд зауважує, що доказів тому, що боржнику державним виконавцем надсилались вимоги про виконання рішення суду та роз'яснювались наслідки невиконання такого рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, відповідачем суду не надано. Отже, як на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, так і на момент надіслання державним виконавцем боржнику письмових вимог про виконання рішення суду наслідки невиконання рішення суду визначались нормами ст.ст.75,89 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV. Згідно з ч.ч.1, 2 статті 75 Закону №606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст.89 Закону №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Отже, розмір штрафу за невиконання в повному обсязі без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в даному випадку повинен становити від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в межах від 680 грн. до 1020 грн. Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, що набрав чиновності 05.10.2016, розмір штрафних санкцій за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду визначено ст. 75, якою встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом встановлено, що державний виконавець при прийнятті постанови від 18.11.2016 про накладення на УПСЗН Рубіжанської міської ради штрафу в розмірі 5100,00 грн. керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ. Однак, суд зазначає, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-яка особа перед тим, як вдатися до певних дій, мала змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Так, про наслідки, що настануть у випадку невиконання постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.03.2016 року по справі № 425/2200/15-а, позивача було повідомлено в постанові про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2016 р. та письмових вимогах про виконання рішення суду від 20.04.2016 р., 06.05.2016 р., на час прийняття яких, як вже зазначалось раніше, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV. Таким чином, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV, а також у вимогах державного виконавця про виконання рішення суду боржник був попереджений про санкції за невиконання рішення суду, передбачені саме зазначеним законом, тому і відповідні санкції мали застосовуватись згідно з даним Законом, тобто в розмірі, визначеному ст.89 Закону №606-ХІV. Отже, враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 18.11.2016 року. Щодо інших доводів позивача, на які він посилається як на підставу для скасування спірної постанови, суд зазначає наступне. Так, позивач як на одну з підстав для задоволення позову посилається на те, що адреса місця проживання стягувача у постанові про накладення штрафу від 18.11.2016 р. вказана: АДРЕСА_1, а у виконавчому листі № 425/2200/15-а, виданому 23.03.2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області вказана адреса: 93000, АДРЕСА_1, що на думку позивача унеможливило виконання рішення суду. Такі твердження позивача суд відхиляє, оскільки зазначення адреси стягувача у виконавчому провадженні з незначними неточностями у постанові про накладення штрафу, який підлягає стягненню на користь держави, а не на користь стягувача у виконавчому провадженні, не має суттєвого значення і тим більше не може слугувати підставою для скасування спірної постанови. Посилання позивача в позовній заяві як на одну з підстав для скасування спірної постанови на те, що Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області не надано доказів, що зазначений відділ є представником держави, суд вважає безпідставними, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов,язку державного виконавця у разі прийняття постанови про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду та направлення її боржнику надавати останньому разом з постановою будь-які докази, зокрема, які зазначає позивач. Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп., суд вважає необхідним на підставі ст.94 КАС України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на користь Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 грн. 00 коп. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 8, 11, 17, 86, 94, 122, 181, 158-163, 186, 244-2, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 18.11.2016 року ВП №50619770 задовольнити. Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області Галушка Маргарити Володимирівни про накладення штрафу від 18.11.2016 року ВП №50619770. Стягнути на користь Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (ЄДРПОУ 03196860) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ЄДРПОУ 34941884) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, якщо судом було застосовано ч. 3 ст.160 КАС України або якщо особа не була присутня в судовому засіданні, шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Л.Овчаренко