Рішення № 64284468, 20.01.2017, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1194/16-ц

Номер провадження 2/350/67/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2017 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря Маєвської С.П.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Небилівської сільської ради про визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Небилівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на житдловий будинок з господарськими будівлями, суд -

в с т а н о в и в :

У своїй позовній заяві позивач-відповідач ОСОБА_2 просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності в цілому на будинковолодіння, що знаходиться по вул.О.Кобилянської 12а, в с.Небилів, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, інвентаразаційною вартістю 624667 грн.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок під літ.Б., площею 53.9 кв.м., стайню літ.Р., стодолу літ.С., сарай літ.Ж., сарай літ.З., які знаходяться в с.Небилів по вул. О.Кобилянської 12а, Рожнятівського району Івано-Франківської області. Стягнути в солідарному порядку з Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 в його користь витрати по справі.

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_2 свій заявлений позов підтримав та пояснив, що Він народився 19.07.1950 року в с.Небилів, Рожнятівського району, де проживаю і на даний час.

Його батько ОСОБА_4 помер ще 06.08.1980 року, і за життя, вказаний житловий будинок належав його матері ОСОБА_5 02.03.2013 року в с.Небилів, у віці 89 років померла його мати ОСОБА_5, і після її смерті відкрилась спадщина на будинковолодіння, що складається з житлового будинку з прибудовою і тамбуром площею 78,4 кв. м., житлового будинку площею 53,9 кв.м., літньої кухні з прибудовою площею 40,5 кв.м., стайні площею 18,8 кв.м.; стодоли площею 15,9 кв.м., стайні площею 20,5 кв.м., стодоли площею 17,8 кв.м., сараю площею 3,9 кв.м., сараю площею 10,5 кв.м., гаража площею 31,3 кв.м., гаража площею 27,4 кв.м., комори площею 16,7 кв.м., гаража площею 29,1 кв.м., вбиральні площею 1,8 кв.м., криниці, металевих воріт площею 7,0 кв.м., металевих воріт площею 7,0 кв.м., штахетних воріт площею 6,5 кв.м., огорожі з метало профілю площею 20,7 кв.м., огорожі з металевої сітки площею 20,0 кв.м., огорожі з залізобетонних плит площею 45,2 кв.м., та штахетної огорожі площею 9,8 кв.м., яке знаходиться в с.Небилів Рожнятівського району по вул.О.Кобилянської 12а.

Ні братів, ні сестер у нього немає, а тому у відповідності до ст.1261 ЦК України він є єдиними спадкоємцем першої черги за законом. Окрім цього він є єдиним спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_5 12.03.2003 року, посвідчений секретарем Небилівської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за №55. На момент смерті матері він проживав разом з нею, а тому вступивши в фактичне володіння спадковим майном, таким шляхом прийняв спадщину. Бажаючи оформити прийняття спадщини юридично та отримати свідоцтво про право на спадщину, він звернувся з заявою до Рожнятівської державної нотаріальної контори, проте постановою державного нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документа власності на спадкове будинковолодіння.

За таких обставин, через відсутність документа власності, він не може у повній мірі володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю, а тому він змушений був звертатися за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.

Просить суд задоволити його позов повністю, а у зустрічному позові відповідача-позивача ОСОБА_3 відмовити.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 в судовому засіданні суду пояснив, що згідно записів книги відсутніх з 1986 року по 1996 рік, порядковий номер 8 Небилівської сільської ради за ним зареєстровано житловий будинок, загальною площею 80 кв.м., житловою площею 40 кв.м., 1920 року побудови (50%. зносу), який розташований на земельній ділянці, площею 0,03 га в с.Небилів по вул.О.Кобилянської 12а, Рожнятівського району, Івано-Франківської області. Даний запис в книзі відсутніх зроблено на підставі записів в по-господарських книгах №№4, 5 Небилівської сільської ради Рожнятівського району, Івано-Франківської області за 1964 - 1985 роки, особові рахунки №№328. 345. 365. 393. 400. 433. 458.

Також згідно акту, складеного 13.06.2015 року комісією Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та користувачем земельної ділянки, які знаходяться в с.Небилів по вул.О.Кобилянської 12а, Рожнятівського району, Івано-Франківської області.

Для оформлення державним реєстратором права власності на житловий будинок та господарські будівлі і земельну ділянку та їх державної реєстрації, які знаходяться в сільській місцевості йому необхідно подати документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу земельної ділянки в користування чи власність з погосподарської книги, виписку з погосподарської книги, видану виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створено - то сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою, а також коли в документах, що подаються для такої реєстрації відсутні відомості про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна подається технічний паспорт на такий об'єкт.

Надати вищевказані документи немає можливості тому, що з 1996 року житловий будинок та господарські будівлі (стайня і стодола), які ним відремонтовані підчас проживання в своєму господарстві та земельна ділянка в погосподарських книгах Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області на нього не зареєстровані, а також відповідач ОСОБА_2, який претендує на дані будівлі не допускає до них для проведення технічної інвентаризації.

Тому він 12.07.2012 року звернувся в Небилівську сільську раду з заявою про обов'язкове включення до погосподарського обліку на його ім'я, як особи, яка проживає в іншому населеному пункті наявного житлового будинку, господарських будівель та земельної ділянки.

Незважаючи на неодноразові нагадування сільському голові Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області він ніякої відповіді не отримав.

В свою чергу ОСОБА_2 претендуючи на вищевказаний житловий будинок та господарські будівлі, звернувся в Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області з позовом до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 включивши в спадкову масу належні йому об'єкти нерухомості.

Виходячи з наведених обставин він був змушений звернутися в суд з позовом про визнання за ним права власності на житловий будинок та господарські будівлі. Просить суд задоволити його позовні вимоги у повному обємі, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.

Представник Небилівської сільської ради в судове засідання не зявився, однак направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Інші учасники процесу не заперечили проти розгляду справи у відсутності представника.

Суд, заслухавши позивача-відповідача ОСОБА_2, представника відповідача-позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_1 вважає, що позов ОСОБА_2 підставний і належний до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову відповідача-позивача ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

Копією технічного паспорта/а.с.5-8/ підтверджено, що інвентаризаційна вартість будинковолодіння в с.Небилів по вул.О.Кобилянської 12а складає 624667 грн.

Довідкою №1047 від 19.07.2016 р./а.с.9/ підтверджено, що власником будинку 1940 року побудови на час смерті була ОСОБА_5

Копіями свідоцтв про одруження та народження/а.с.10-11/ підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_5 була матірю позивача-відповідача ОСОБА_2

Відмовою нотаріуса Другої Рожнятівської нотаріальної контори №161/02-14 від 30.07.2016 р./а.с.12/ підтверджено, що видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину по заповіту неможливо через відсутність правовстановлюючих документів.

Копіями свідоцтв про смерть/а.с.13, 14/ підтверджено смерть ОСОБА_4 та спадкодавця ОСОБА_5

Копією заповіту/а.с.15/ підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_5 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_2

Копіями паспортів та доручення/а.с.28-32/ підтверджено, що ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6 бути його представником у суді.

Випискою з по господарської книги/а.с.33-36/ підтверджено, що ОСОБА_3 проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1 відносився до суспільної групи колгоспники.

Згідно ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, яким являється позивач ОСОБА_2

У ч.1 ст.1223 ЦК України вказано, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України позивач має право прийняти спадщину.

Судом встановлено, що відповідно до записів в погосподарських книгах за 1961 - 1963 роки ОСОБА_3, був членом господарства ОСОБА_7, починаючи з 1964 року по 1985-й рік за ним відкритий окремий погосподарський номер з суспільною групою господарства - колгоспник.

Станом на 1983 - 1985 роки, погосподарська книга №5, особовий рахунок №458, суспільна група господарства - колгоспник, ОСОБА_3, записаний головою сім'ї, до складу якої входять: дружина ОСОБА_8, 01.05.1943 р. н., син ОСОБА_9, 27.01.1966 р. н., дочка ОСОБА_10, 21.08.1966 р. н., син ОСОБА_11, 02.06.1969 р. н., син ОСОБА_12, 13.01.1971 р. н., дочка ОСОБА_13, 14.08.1973 р. н., дочка ОСОБА_14. 24.09.1975 р. н. та син ОСОБА_15, 12.06.1977 р. н.

З 1986 року згідно записів книги відсутніх, порядковий номер № 8 в с.Небилів ОСОБА_16, 1938 р. н., проживаючому в Естонській PCP належить житловий будинок 1920 року (50% зносу) загальною площею 80 кв.м., житлова площа 40 кв.м., дерев'яний, покритий бляхою. Стоїть відмітка, що будинок записаний згідно заповіту. Всього землі 0.03 га.

Відповідно до ч.3 ст.5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тому до даних правовідносин слід застосувати і норми цивільного законодавства, яке діяло на час виникнення цих відносин, тобто норми ЦК УРСР 1963 р.

Відповідно до ст.120 ЦК України 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч.2 ст.123 ЦК УРСР(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

До набрання чинності ЗУ «Про власність» частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялась. Майно колгоспного двору спадкувалось тільки в разі смерті останнього члену колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширювався на випадки припинення колгоспного двору із цих підстав до 01 липня 1990 року. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» та ст.123 ЦК УРСР 1963 року спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Закон України «Про власність», який набрав чинності 15 квітня 1991 року, встановлював єдиний правовий режим майна, незалежно від місця проживання чи місця праці особи і його дія не поширюється на майно, яке придбано раніше.

Крім того, станом на 15 квітня 1991 року виникнення права власності на житлові будинки не залежало від реєстрації цього права.

З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок був у власності колгоспного двору.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 не проживає у вищевказаному будинку з 1976 року/що також підтвердив його представник/ та не брав участі у веденні спільного господарства колгоспного двору.

Згідно з чинною на той час ст.126 ЦК України 1963 р. працездатний член колгоспного двору втрачав право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років не брав участі у веденні спільного господарства двору.

Крім того запис у книзі вибулих з 1986 року по 1996 рік, порядковий номер 8 Небилівської сільської ради не є підтвердженням наявності права власності у ОСОБА_3 на майно, на яке він претендує.

Таким чином, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3, як працездатний член колгоспного двору втратив право на частку в майні двору, оскільки він не брав участі у веденні спільного господарства двору, оскільки вибув 10 березня 1976 року (а його сім"я у 1978 році), в Єстонську PCP на постійне місце проживання, у зв"язку з чим втратив право на частку у майні колгоспного двору, а тому його позов про визнання права власності на житдловий будинок з господарськими будівлями є безпідставним і не підлягає до задоволення.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач-відповідач ОСОБА_2 ні братів, ні сестер немає, є єдиним спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_5 12.03.2003 року та момент смерті матері він проживав разом з нею. А тому його позов про визнання права власності на спадкове майно є підставним і належний до задоволення.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 392, 1223, 1261 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 11, 88, 158, 209, 213-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Небилівської сільської ради про визнання права власності - задоволити.

За ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати право власності в цілому на будинковолодіння, що знаходиться по вул.О.Кобилянської 12а, в с.Небилів, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, інвентаразаційною вартістю 624667 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Небилівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на житдловий будинок з господарськими будівлями - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду ОСОБА_4 - Франківської області через Рожнятівський районний суд протягом десяти днів з часу його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Бейко