Ухвала суду № 64283871, 24.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №212/3258/2016-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/369/К/17 суддя Чайкін І.Б.

Категорія - 27 ( І ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

Іменем України

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря: Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей виконкому Жовтневої районної у місті ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2016 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей виконкому Жовтневої районної у місті ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, посилаючись на те, що 11.02.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0307/0208/88-014 на суму 50000,00 грн.

В забезпечення кредитного договору було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 передав ВАТ «Сведбанк» в іпотеку нерухоме майно квартиру №104 у будинку №29 на мікрорайоні 4-й Зарічний в місті ОСОБА_7.

12 листопада 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс», а також між ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитним договором №0307/0208/88-014 від 11.02.2008 року.

Оскільки ОСОБА_3 зобов`язання належним чином не виконується, утворилась заборгованість за кредитним договором станом на 18.03.2016 року у розмірі 123696,24 грн., у звязку з чим позивач просив суд: звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів із квартири №104 у будинку №29 на мікрорайоні 4-й Зарічний в місті ОСОБА_7.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки -квартиру номер 104, загальною площею 63,07 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м., що знаходиться за адресою: місто ОСОБА_7 Ріг, мікрорайон 4-й Зарічний, будинок 29, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0307/0208/88-014 від 11.02.2008року, яка станом на 18.03.2016 року складає 123 696,24 грн., а саме: за кредитом - 42 911,00 грн.; по відсотках - 39 781,72 грн.; пеня за останній рік - 41 003,52 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судові витрати повязані з оплатою судового збору у сумі 1236 гривень 96 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей виконкому Жовтневої районної у місті ради, про виселення та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не було взято до уваги направлення позивачем на адресу відповідачів вимоги про добровільне виселення, яка була залишена без виконання. Судом не було зясовано до чиєї компетенції належить право надавати житло у разі виселення відповідачів та не взято до уваги, що положення ч. 2 ст. 109 ЖК України покладає на суд обовязок визначити та зазначити у рішенні інше постійне жиле приміщення, яке має бути надане відповідачу. При цьому, дана норма права не покладає такого обовязку на ТОВ «Кредитні ініціативи». При підписанні іпотечного договору до відповідача та членів його сімї було доведено зміст цього договору та можливі цивільно-правові наслідки, а тому невиконання вимог іпотекодержателя про добровільне виселення є підставою для виселення останніх у судовому порядку.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, оскільки, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» (особа, яка подає апеляційну скаргу), будучи завчасно (27 грудня 2016 року) належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи за його апеляційною скаргою (про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судових повідомлень про призначення справи до розгляду на 24.01.2017 року - а.с. 137, 138), в судове засідання не з'явився і про причини своєї неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.02.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ«Сведбанк», та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір кредиту № 0307/0208/88-014, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 50 000,00 гривень, строк повернення коштів - 10.02.2018 рік на умовах платності - 14,5 % річних (а.с.6-7).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором, 11.02.2008 року укладеноІпотечний договір № 0307/00208/88-014-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_3 передав банку в іпотеку майно, а саме:квартиру номер 104, загальною площею 63,07 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м., що знаходиться за адресою: місто ОСОБА_7 Ріг, мікрорайон 4-й Зарічний, будинок 29, що належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору - міни квартири.

12 листопада 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс», а також між ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитним договором №0307/0208/88-014 від 11.02.2008 року.

Відповідач ОСОБА_3 порушив умови кредитногодоговору, порушив графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору та станом на 18.03.2016 року заборгованість за кредитом складає 169 728,04 гривень.

08.04.2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало на адресу відповідачів письмову вимогу № 4927-34 про погашення заборгованості за кредитним договором №0307/0208/88-014 від 11.02.2008 року станом на 18 березня 2016 року в розмірі 169 728,04 грн., в якій вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором протягом 30 днів з моменту надіслання цієї вимоги або, у разі невиконання вимог кредитора, добровільно виселитись з житлового приміщення протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги (а.с. 21-28).

Вимога ТОВ «Кредитні ініціативи» № 4927-34 від 08.04.2016 року залишена відповідачами без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» про виселення, суд першої інстанції виходив з того, що в іпотеку передано квартиру, придбану не за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому відсутні правові підстави для виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із квартири без надання їм іншого постійного житла.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою та другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 цього Кодексу регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 цього Кодексу встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку», підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та яке було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, надається інше постійне житло.

Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України щодо застосування статті 109 ЖК УРСР та положень статей 39, 40 Закону "Про іпотеку", викладені в постановах від 10 лютого 2016 року в справі №6-2830цс15. та від 06 липня 2016 року у справі №6-3173цс15, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, які мають враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір № 0307/00208/88-014-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_3 в рахунок забезпечення виконання Кредитного договору №0307/0208/88-014 від 11.02.2008 року передав банку в іпотеку майно, а саме:квартиру номер 104, загальною площею 63,07 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м., що знаходиться за адресою: місто ОСОБА_7 Ріг, мікрорайон 4-й Зарічний, будинок 29, що належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору - міни квартири від 09.07.2004 року (а.с. 11-12, 13), тобто предмет іпотеки було придбано не за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою.

З огляду на вищевикладене встановивши, що в іпотеку передано квартиру, придбану не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд першої інстанції, правильно застосувавши частину другу статті 109 ЖК УРСР у поєднанні з нормами статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку», дійшов обґрунтованого висновку про відсутність, передбачених Законом підстав, для виселення відповідачів із квартири без надання їм іншого постійного житла.

Окрім того, в даному випадку у разі виселення йдеться про надання іншого постійного житла, а не житла для тимчасового проживання, чим спростовуються доводи апеляційної скарги щодо обовязку суду перевірити наявність місць у фонді для тимчасового проживання.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: