Ухвала суду № 64283799, 24.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/913/17 Справа № 186/1120/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кривошея С. С. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що відповідно до умов договору б/н від 05 січня 2006 року, який укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, останній отримав кредитні кошти в розмірі 5.300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказували, що відповідно до п.п.3.2,3.3 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Зазначали, що ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, суму кредиту не повернув, внаслідок чого у нього станом на 30 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 27.972 грн.96 коп., а саме: заборгованість по кредиту в розмірі 4.880 грн.53 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 21.287 грн.05 коп., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 308 грн.38 коп., яку вони просять стягнути з відповідача.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно заяви від 19 грудня 2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредитну картку НОМЕР_1 з сумою кредитного ліміту 5.000 грн., базовою процентною ставкою 3% із розрахунку 360 днів на рік (а.с.7).

Строк дії кредитного ліміту відповідав строку дії картки.

Порядок погашення заборгованості: щомісячні платежі у розмірі 7% від суми заборгованості.

Дата відкриття рахунку 05 січня 2006 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складає між ним та банком договір №б/н від 05 січня 2006 року, про що свідчить його підпис у заяві (а.с.7).

Останнє поповнення картки відповідач здійснив 06 жовтня 2008 року, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплив трирічний строк позовної давності до основної вимоги, у зв'язку з чим вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог, з моменту останнього щомісячного платежу здійсненого відповідачем 06 жовтня 2008 року та про застосування спливу позовної давності заявлено відповідачем шляхом подання відповідної заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1,5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі є останнім днем місяця, указаного на картці (поле MONTH).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (справа №6-103цс14), від 01 жовтня 2014 року (справа №6-134цс14), від 12 листопада 2014 року (справа №6-167цс14) і в силу ст.ст.214,360-7 ЦПК Україну вони мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч.3 ст.267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 11 жовтня 2016 року, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, звернувся до суду з заявою, в якій просив застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та відмовити йому у задоволенні позову (а.с.56-57).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що останній платіж відповідачем було здійснено 06 жовтня 2008 року, а з позовом до суду банк звернувся лише у серпні 2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст.267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково застосував позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам справи, не ґрунтуються на законі та спростовуються викладеними висновками суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно довідки банку без дати та підпису картка діяла до лютого 2013 року (а.с.70), а тому строк позовної давності ними не пропущено є помилковим і колегією суддів до уваги не приймається, оскільки згідно заяви відповідача рахунок за карткою НОМЕР_1 відкрито 05 січня 2006 року (а.с.7), в той час коли в довідці зазначено дата відкриття рахунку 23 лютого 2006 року, крім того не надано будь-яких доказів того, що карта подовжувала термін своєї дії та діяла протягом 7 років (а.с.7).

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що правовідносини від 2006 року були продовжені на такий же строк і правовідносини між сторонами тривають до повного погашення клієнтом кредиту є хибними та відхиляються колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі загальної суми щомісячних платежів, нарахованих банком за останні три роки до дня звернення до суду, тобто заборгованість за кредитом та процентами за період з 30 червня 2012 року по 30 червня 2015 року спростовуються правовим висновком Верховного суду України, викладеним в постанові від 14 грудня 2016 року у справі за №6-2462цс16, який в силу ст.ст.214,360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин, та з якого вбачається, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.