Ухвала суду № 64281934, 25.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3375/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Національної поліції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України, третя особа Департамент захисту економіки Національної поліції України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення (висновку),

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України про визнання протиправними дій Національної поліції України щодо проведення в лютому 2016 року атестування старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, підполковника поліції ОСОБА_1; визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України від 27.02.2016р., в якому зазначено висновок щодо позивача - « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

Позов обґрунтовував тим, що у відповідача не було, визначених статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію», підстав для проведення атестування позивача, оскільки він прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції шляхом видання відповідного наказу про призначення за його згодою на відповідну посаду, а не шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, як це визначено пунктом 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію». Під час проведення атестування йому не надано можливості ознайомитися із списками членів атестаційної комісії, чим порушено його право на відвід, а при проведенні співбесіди членами атестаційної комісії не досліджувалися будь-які матеріали, що можуть свідчити про невідповідність позивача займаній посаді. Позивач зазначив, що він не згодний з висновком атестаційної комісії про невідповідність його займаній посаді як таким, що прийнятий без проведення глибокого і всебічного вивчення ділових, особистих, професійних його якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, а також перспектив службової кар'єри. Атестаційною комісією не враховані критерії, передбачені пунктом 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом МВС України від 17.11.2015р. №1465.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2016р. позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Національна поліція України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача, передбачених статтею 57 Закон України «Про Національну поліцію України», підстав для проведення атестування позивача, оскільки керівники органу поліції наділені правом на прийняття рішення про проведення атестування осіб, які згідно із законами та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів.

Також, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 добровільно зареєструвався у відповідній базі та в подальшому прибув для проходження тестування і на співбесіду до атестаційної комісії. Жодних заяв позивача щодо небажання проходити атестацію та порушення процедури її проведення до НПУ не надходило.

Апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду, встановлений ч.3 ст.99 КАС України, тоді як судом першої інстанції зазначену обставину залишено поза увагою.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, маючи бажання проходити службу в поліції, у зв'язку з відповідністю вимогам до поліцейських, визначених Законом України «Про Національну поліцію», 07.11.2015р. подав заяву про прийняття його на посаду та з 07.11.2015р., відповідно до наказу Національної поліції України №174 о/с від 11.11.2015р., позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, з присвоєнням спеціального звання «підполковник поліції».

Наказом голови Національної поліції України від 20.11.2015р. №210 о/с, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, можливого вирішення питання щодо призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС України від 17.11.2015р. №1465, призначено проведення атестування поліцейських апарату НПУ, міжрегіональних територіальних органів, починаючи з 20.11.2015р.

Наказом Національної поліції України від 18.02.2016р. №147 створено Центральну атестаційну комісію №7 Національної поліції України та затверджено її персональний склад.

22.02.2016р. відносно ОСОБА_1 складений атестаційний лист, в якому зазначено, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендував себе як грамотний фахівець, ініціативний і принциповий співробітник. Добре знає чинне законодавство та нормативні акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ, Національної поліції України, Управління захисту економіки в цілому. Висновок прямого керівника - «займаній посаді відповідає».

У розділі ІІІ атестаційного листа «Результати тестування» зазначено «тестування загальних навичок 39/60, професійне тестування 42/60».

Згідно протоколу ОП № 15.00004082.0026971 від 27.02.2016р. на засіданні Центральної атестаційної комісії №7 членами комісії під час проведення атестації досліджено декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. Згідно вказаного протоколу, членами атестаційної комісії позивачу поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди Центральна атестаційна комісія №7 прийняла рішення про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Зазначені результати атестування занесені у розділ ІV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2016р. ОСОБА_1 подав до Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України скаргу на висновок Центральної атестаційної комісії №7, за результатами розгляду якої членами комісії відхилено скаргу позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1, виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність позивача займаній посаді, враховувались обов'язкові критерії згідно з п.16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015р. №1465, і що за сукупністю оцінки усіх критеріїв ОСОБА_1 виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв. Дослідивши протокол засідання атестаційної комісії щодо атестації позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в ньому відсутні обґрунтування та мотиви прийнятого рішення про невідповідність займаній посаді, не відображені встановлені законом підстави для прийняття вказаного рішення комісією. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність, встановлених Законом України «Про Національну поліцію», підстав для проведення атестації позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

З 07.11.2015р. набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ, який, згідно з його преамбулою, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно пункту 9 розділу ХІ вказаного Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до схеми співвідношення спеціальних звань.

Позивач скористався таким правом та з 07.11.2015р. був призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «підполковник поліції». Таким чином, Національна поліція України визнала позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію». При цьому, наказ від 11.11.2015р. №174 о/с не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення позивача на посаду.

Законом України «Про Національну поліцію», серед іншого, визначені мета та підстави атестування поліцейських. Зокрема, статтею 57 цього Закону встановлено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри. (ч.1 ст.57) Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. (ч.2 ст.57)

Наведені у частині 2 статті 57 Закону підстави для проведення атестації є вичерпними.

Дослідивши наказ Національної поліції України від 20.11.2015р. №210 о/с апеляційний суд встановив, що він не містить посилань на підстави для атестування позивача, встановлених частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Наказ містить посилання лише на мету проведення атестації, яка визначена в частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». На цю мету проведення атестування посилався і апелянт у судовому засіданні, обґрунтовуючи правомірність проведення атестації позивача на підставі зазначеного наказу.

Апеляційний суд вважає таке обґрунтування безпідставним, оскільки мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, оскільки мета це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина, достатній привід для її проведення.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта, в обґрунтування правомірності проведення атестації позивача на підставі наказу Національної поліції України від 20.11.2015р. №210 о/с на те, що під час проведення атестування основним завданням було визначення відповідності особи, як колишнього працівника органів внутрішніх справ оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського та з'ясування рівня його професійних якостей, мотивації, оскільки вимоги до поліцейського визначені самим Законом України «Про Національну поліцію», а проведення атестування поліцейських (як колишніх працівників органів внутрішніх справ так і тих, які вперше прийняті на службу безпосередньо в органи поліції) можливо при наявності на це встановлених Законом підстав.

Судова колегія вважає, що кожна з трьох підстав для проведення атестування, встановлених частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», повинна бути пов'язана з певними передумовами в залежності від самої підстави проведення цього атестування, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав для звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби.

Відповідно, такі підстави повинні бути визначені відносно конкретного поліцейського.

Жодної з трьох підстав для проведення атестування ОСОБА_1 не існувало. Позивач не претендував на призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу, що встановлено пунктом 1 частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо наявності підстав, встановлених пунктами 2 та 3 частини 2 цієї статті (для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність), під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник апелянта не зазначив жодних обставин та не надав жодних належних і допустимих доказів щодо їх наявності для атестування ОСОБА_1, тобто наявності відповідних передумов для призначення атестації з цих підстав (неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби).

Враховуючи, що визначені у ч.2 ст.57 Закону підстави для проведення атестування поліцейських носять індивідуальний характер, то положення частини четвертої статті 57 Закону про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку з положенням частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Також, апеляційний суд знаходить безпідставними посилання апелянта на наявність у начальника органу поліції права на призначення атестації працівників поліції, йому підпорядкованих, яке передбачено частиною 4 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», як на достатню підставу для проведення атестації. Таке право керівника не є абсолютним і таким, яке може реалізовуватись ним на власний розсуд. Його реалізація можлива лише у системному зв'язку з іншими вимогами статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» щодо мети та підстав для проведення атестування і лише за їх наявності у сукупності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 добровільно виявив бажання пройти атестування, добровільно зареєструвався у відповідній базі та в подальшому прибув для проходження тестування і на співбесіду до атестаційної комісії.

Апеляційний суд критично ставиться до доводів апелянта про добровільне виявлення позивачем бажання проходити атестацію, оскільки суд встановив, що пунктом 3 Наказу Національної поліції України №102 від 23.11.2015р. «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» керівникам структурних підрозділів НПУ наказано проінформувати особовий склад про те, що особи, які не зареєстровані у ЄЦВТМ, не будуть допущені до участі в атестуванні та не зможуть продовжити службу в поліції.

Вказаним пунктом Наказу спростовуються доводи апелянта про добровільність реєстрації позивача та про безпосередньо його ініціативу щодо проходження атестування.

Порядок організації, підготовки, проведення атестування визначено Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою Наказом МВС України від 17.11.2015р. №1465, пунктом 11 розділу IV якої передбачено, що атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Таким чином, саме атестаційний лист є основним документом, який розглядається атестаційними комісіями.

Згідно з пунктом 10 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно пункту 15 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно пунктів 20-23 Розділу ІV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ці вимоги відповідачем не виконано, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про наявність будь-яких фактів щодо недбалого відношення ОСОБА_1 до службових обов'язків, він характеризується з позитивної сторони, у тому числі і щодо виконання службових обов'язків. У рішенні атестаційної комісії щодо атестації позивача відсутні обґрунтування та мотиви прийняття рішення, не зазначено обставини, на підставі яких приймались рішення, відсутнє посилання на будь-які фактичні обставини для такого висновку, а також докази в обґрунтування цих тверджень, що не відповідає вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

При дослідженні атестаційного листа відносно ОСОБА_1 апеляційний суд встановив, що він за період служби органах внутрішніх справ та органах поліції зарекомендував себе з позитивної сторони, як дисциплінований, добросовісний, професійно грамотний та досвідчений співробітник. Висновок прямого керівника - «займаній посаді відповідає».

В порушення вимог пунктів 8, 9, 10, 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції № 1465, у рішенні атестаційної комісії не вказано, з яких підстав не взято до уваги відомості, зазначені в атестаційному листі позивача, та яким критеріям, визначеним пунктом 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) зазначеної Інструкції, не відповідає позивач.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті рішення про невідповідність позивача займаній посаді атестаційна комісія виходила з того, що позивач продемонстрував низький рівень теоретичних нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Національної поліції, а також не зміг пояснити, що саме його мотивує в роботі.

Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки з атестаційного листа вбачається, що ОСОБА_1 набрав більше мінімальної кількості балів за тестуванням загальних навичок (39/60) та тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) (42/60), встановленої п.10 розділу IV Інструкції № 1465.

При цьому, апелянтом не враховано, що визначені пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 критерії атестаційна комісія повинна враховувати в їх сукупності та взаємозв'язку.

Колегія суддів вважає, що відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному суді, не доведено законності та обґрунтованості прийнятого стосовно ОСОБА_1 рішення Центральної атестаційної комісії №7 про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність.

Варто зазначити, що Закон України «Про Національну поліцію» не надає визначення терміну «службова невідповідність». При цьому, виходячи з вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Таким чином, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку із службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських звільнення через службову невідповідність може мати місце лише в крайньому випадку у разі неможливості подальшого залишення поліцейського на службі в поліції.

Апелянтом не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції та обґрунтованості застосування до нього крайнього заходу у вигляді звільнення через службову невідповідність. Обставини, на які посилається апелянт, можуть бути підставою для відмови у призначенні на вищу посаду, однак вони самі по собі не можуть бути підставою для звільнення поліцейського зі служби за службовою невідповідністю.

Оскільки Національною поліцією України, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності підстав для проведення атестування позивача, прийнятого на службу в поліцію безстроково, не доведено обґрунтованості прийняття рішення без повного та всебічного вивчення документів особової справи позивача, аналізу повноти виконання позивачем функціональних обов'язків, показників службової діяльності тощо, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 КАС України, то апеляційний суд не бере їх до уваги з огляду на наступне.

Положеннями ч.1, ч.3 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.4 ст.99 Кодексу якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 5 розділу VІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом МВС України від 17.11.2015р. №1465, передбачено, що поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

З викладених правових норм вбачається, що Інструкцією №1465 регламентовано право поліцейського, стосовно якого атестаційною комісією за результатами процедури атестації прийнято відповідне рішення та який набрав загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше, на його оскарження в досудовому порядку до відповідної апеляційної атестаційної комісії.

Таким чином, якщо особа скористалась зазначеним правом, то перебіг строку звернення до суду слід відраховувати від дня, коли вона була ознайомлена з рішення апеляційної атестаційної комісії, прийнятим за результатами розгляду її скарги.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок не проходження ними атестації» від 29.09.2016р. №11.

Апеляційний суд встановив, що набравши 39 балів по тестуванню загальних навичок та 42 бали по професійному тестуванню, у позивача виникло, передбачене пунктом 5 розділу VІ Інструкції №1465, право на оскарження такого висновку до відповідної апеляційної атестаційної комісії, яким останній скористався та 04.03.3016р. подав таку скаргу до Центральної апеляційної атестаційної комісії №1 Національної поліції України, яку розглянуто 09.06.2016р.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з результатами розгляду його скарги.

Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якому лежить тягар доказування в адміністративному суді, не спростовано доводи ОСОБА_1 про те, що його не ознайомлено з прийнятим за результатами розгляду його скарги рішенням, тому колегія суддів доходить висновку, що позивачем не пропущено, встановлений ст.99 КАС України, строк звернення з позовом до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Беллет проти Франції» зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії (бездіяльність), які становлять втручання у її права.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги Національної поліції України висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 ч.5 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.