Ухвала суду № 64281881, 24.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р. Справа № 815/3172/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Шеметенко Л.П.при секретаріПавлюк К.І.

за участю сторін: Представник позивачаКудрявцева Т.В. (довіреність)ДПІБутрик А.О. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000761401 від 17 червня 2016 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000751401 від 17 червня 2016 року.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 08 вересня 2016 року по справі № 815/3172/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано поверхнево без вивчення конкретних фактів та документальних доказів.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17 травня 2016 року по 23 травня 2016 року на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 16 травня 2016 року №277 та згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» з питань повноти формування від'ємного значення з податку на додану вартість за період березень 2016 року.

За результатами перевірки складено Акт від 30 травня 2016 року №1755/15-54-14-01/19349403 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», код ЄДРПОУ 19349403 з питань повноти формування від'ємного значення з податку на додану вартість за період березень 2016 року» (а.с. 16-25, том 1).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено: завищення рядка 19 Декларації «Від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту» на суму 4 414 377 грн.; заниження рядка 18.1 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету» у загальній сумі 7 966 386, 00 грн., у т.ч. за березень 2016 року у сумі 7 966 386,00 грн.

На підставі акту перевірки від 30 травня 2016 року №1755/15-54-14-01/19349403, а також згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000761401 від 17 червня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11 949 579,00 грн., з яких 7 966 386,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 3 983 193,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000751401 від 17 червня 2016 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 4 414 377,00 грн. (а.с. 26-27, том 1).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування, як протиправних, з підстав наведених в адміністративному позові.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000761401, №0000751401 від 17 червня 2016 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» проведено з питань повноти формування від'ємного значення з податку на додану вартість за період березень 2016 року, відповідно до пп. 78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПК України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Так, згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно із даними податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2016 року у ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» становить 4 414 377,00 грн.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємий період позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання насіння соняшника у ТОВ «Ашан Білічі» (код ЄДРПОУ 22887363). Однак, згідно висновків по акту перевірки, за результатами вказаних фінансово-господарських взаємовідносин позивачем завищено податковий кредит за березень 2016 року на суму у розмірі 12 380 763,00 грн.

Між ТОВ «Ашан Білічі» (Постачальник) та ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (Покупець) укладено Договір поставки №01/03/2016-МЮ від 01 березня 2016 року, за умовами якого Продавець зобов'язувався передати сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника врожаю 2015 року у кількості 6 000 тон(+/-10%), а Покупець зобов'язувався прийняти та сплатити вартість придбаного товару в порядку та на умовах, визначених цим договором. Ціна товару встановлюється в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Строк передачі товару до 31.03.2016 року. Товар передається на умовах СРТ - Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40 (а.с. 28-33, том 1).

На підтвердження товарності операцій по даному договору позивачем надано до суду належним чином завірені копії наступних документів: договору поставки №01/03/2016-МЮ від 01 березня 2016 року, специфікації №1 від 01 березня 2016 року, №2 від 25 березня 2016 року, №3 від 28 березня 2016 року, №4 від 30 березня 2016 року; видаткові накладні №132, №133 від 09 березня 2016 року, №№137, 138, 139, 140, 141 від 10 березня 2016 року, №№144, 145, 146 від 11 березня 2016 року, №№150, 151 від 14 березня 2016 року, №№153, 154, 155 від 15 березня 2016 року, №№206, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230-238, 241, 242, 244, 245, 246, 247, 248, 249 від 31 березня 2016 року; податкові накладні №№ 115, 146, 137, 142, 147, 152, 153, 150, 141, 140, 139, 143, 149, №144, 148, 136,151, 127, 129, 134,128, 135, 131, 133, 130, 132, 126, 145, 138, 120, 123, 124, 121, 119, 117, 116,122,125, 118 від 31 березня 2016 року, №№59, 60, 61 від 15 березня 2016 року, №№57, 58 від 14 березня 2016 року, №№51, 52, 53 від 11 березня 2016 року, №№46, 47, 48 від 10 березня 2016 року, №№44, 45 від 10 березня 2016 року, №№39, 40 від 09 березня 2016 року; платіжні доручення №№4085, 4086 від 25 березня 2016 року, №4108 від 28 березня 2016 року, №4125 від 29 березня 2016 року, №4136 від 30 березня 2016 року, №4141 від 31 березня 2016 року (а.с. 28-144, том 1).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ашан Білічі», включені позивачем до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за березень 2016 року.

Відповідно до умов договору поставки передача товару здійснювалась на умовах поставки СРТ Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40.

На підтвердження виконання умов договору щодо передачі товару, судом досліджено наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних, згідно яких ТОВ «Ашан Білічі» здійснював відправлення вантажу (насіння соняшника) до пункту розвантаження: Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40, на адресу вантажоодержувача - ТОВ «Відродження» по договору давальницької переробки з ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (а.с. 174-250 - том 1, а.с. 1-139 - том 2).

Також на підтвердження своєї позиції щодо реальності задекларованих поставок, позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні, згідно яких ТОВ «Відродження» по договору давальницької переробки з ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» здійснював вже зворотнє відправлення (після переробки насіння соняшника) олії соняшникової.

Позивачем також надано до суду посвідчення про якість на рослинну олію та акти про придатність цистерн до наливу олії соняшникової, надіслані йому переробником насіння ТОВ «Відродження» (а.с. 140-166, том 2).

Враховуючи вищевикладене та зазначені первинні документи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони підтверджують реальність операцій по договору поставки №01/03/2016-МЮ від 01 березня 2016 року та правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбання у ТОВ «Ашан Білічі» насіння соняшника, до податкового кредиту.

Порядок формування податкового кредиту визначено в розділі V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальний зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, при проведенні перевірки податковою були використані, надані позивачем документи, а саме: декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року з додатками, податкові накладні з податкових зобов'язань за березень 2016 року, податкові накладні з податкового кредиту за березень 2016 року, видаткові накладні з податкового кредиту за березень 2016 року, договори з покупцями, договори з постачальниками, оборотно-сальдові відомості рахунків 361, 631, 1531, картки рахунків 361, 631, платіжні доручення та ін. (арк. 8 акту перевірки).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскільки кожна товарно-транспортна накладна містить підпис ймовірно директор ТОВ „Ащан Біличі" ОСОБА_1, який дозволяє відпуск товарно-матеріальних цінностей в один і той же день за декілька адресами з різних областей України, означені факти спростовують реальність такого відвантаження за даними документами з огляду на наступне.

Так, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається апелянт, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2013 №К/9991/64514/11, від 16.04.2013 №К/800/9087/13, від 18.08.2015 №К/800/29695/15.

Крім того, листом Міністерства доходів та зборів України № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 від 19.09.2013 р., зазначено, що Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Посилання ДПІ у Суворовському районі на неможливість керівника ТОВ «АЩАН БІЛИЧІ» в один день підписувати ТТН на відвантаження товару з різних регіонів України також не може бути прийнято до уваги, оскільки дане твердження спростовується листом ДФС України від 04.09.2015 року № 18936/5/99-99-10-03-02-15 «Про надання роз'яснень», згідно якого використання факсимільного відтворення підпису при оформленні товарно-транспортних накладних не порушує законодавства України. До того ж, сторони у Договорі поставки № 01/03/2016-МЮ від 01.03.2016 р. передбачили право використовувати факсимільний підпис.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається податковий орган, не є законодавчим актом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Сама наявність або відсутність первинних документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 р. №К/9991/62378/12,

Фактичний рух активів у даному випадку підтверджується наданими видатковими накладними, податковими накладними, платіжними та банківськими документами, ТТН, картків-рахунків. Крім того, факт поставки товару підтверджується договором на переробку давальницької сировини між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (Замовником) та ТОВ «Відродження» (Виконавцем). Метою зазначених господарських операцій є отримання готової продукції- олії соняшникової. Крім того, одним із видів господарської діяльності ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21), що свідчить про пов'язаність наданих послуг із господарською діяльністю Товариства.

Що стосується зауважень перевіряючих на відсутність сертифікатів якості та карантинних сертифікатів, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що вказані документи не є документами бухгалтерського та/або податкового обліку та не можуть підтверджувати або спростовувати товарність господарської операції.

Крім того, Законом України № 1193 від 09.04.2014 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" скасовано обов'язкову сертифікацію якості зерна та Постановою Кабінету Міністрів № 42 від 28.01.2915 р. «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» скасовано обов'язковий карантинний сертифікат на зерно та олійні культури.

Інших сумнівів щодо реальності укладеного між ТОВ «Ащан Білічі» (Постачальник) та ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (Покупець) Договору поставки №01/03/2016-МЮ від 01 березня 2016 року в акті перевірки не викладено.

Так само в акті перевірки не йдеться про недоліки в роботі контрагента позивача - ТОВ «Ащан Білічі», не наведено податкової інформації, яка б ставила під сумнів можливість виконання укладеної з ним угоди.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів на підтвердження висновків податкової про порушення ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 4 414 377 грн., а також заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість у березні 2016 року на 7 966 386,00 грн.

Натомість, позивачем надані документи, що досліджувались судом та підтверджують здійснення ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» господарських операцій та правомірність формування ним податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Ащан Білічі».

Крім того, судом встановлено, що видами господарської діяльності ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» є післяурожайна діяльність, оптова торгівля насінням, харчовими оліями та жирами, отже, придбання за договорами поставки насіння соняшника здійснено в межах господарської діяльності підприємства позивача.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковою безпідставно збільшено ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ащан Білічі» за березень 2016 року, про що складені оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року по справі № 815/3172/16, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 25 січня 2017 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя Л.П. Шеметенко