Ухвала суду № 64281581, 13.01.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

13 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_5, про визнання поруки такою, що припинена,

в с т а н о в и л а:

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 13 жовтня 2015 року позов задовольнив: визнав поруку, укладену згідно з договором поруки до кредитного договору від 4 серпня 2006 року № 844-н між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», припиненою; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Одеської області рішенням від 26 січня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ухвалою від 2 листопада 2016 року рішення суду апеляційної інстанції залишила без змін.

У заяві ОСОБА_4 порушується питання про скасування рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на постанови Верховного Суду України від 18 липня 2012 року, 10 та 17 вересня 2014 року, 21 січня, 4 лютого 2015 року, 27 січня та 14 вересня 2016 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у відкриті провадження у справі за вказаною заявою та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що строк дії основного зобов'язання не був змінений кредитором відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки 2 липня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення про визнання кредитного договору недійсним. Зазначене заочне рішення суду було скасоване ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 4 грудня 2014 року, а 24 березня 2015 року, тобто у межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.

Висновки зроблені Верховним Судом України в постановах від 18 липня 2012 року, 10 та 17 вересня 2014 року, 21 січня, 4 лютого 2015 року, 27 січня та 14 вересня 2016 року про застосування частини четвертої статті 559 ЦК України не суперечать висновкам, зробленим касаційним судом, в ухвалі, про перегляд якої подано заяву.

Отже, порівняння змісту вказаних постанов Верховного Суду України зі змістом ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Таким чином, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з його невідповідністю викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбачена пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_5, про визнання поруки такою, що припинена за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Я.М. Романюк